Орфоепія (від грец. orthos – правильний, epos – мова, мовлення) — це розділ мовознавства, що вивчає правила літературної вимови.
• Усі наголошені голосні звуки вимовляємо чітко й виразно.
• Голосні звуки [а], [у], [і] вимовляємо чітко й у ненаголошених складах: малюнок [мал'у́нок], осінь [о́с'ін'], меду [ме́ду].
• Ненаголошений [о] перед складом з наголошеним [у] або [і] вимовляємо з наближенням до [у]: зозуля [зоузу́лʹа], мотузка [моуту́зка], поті́к [поутʹі́к].
• Ненаголошений [е] вимовляємо з наближенням до [и]: зерно [зеирно́].
• Ненаголошений [и] вимовляємо з наближенням до [е]: зима [зиема́].
• Проте в закінченнях слів ненаголошені [е], [и] звучать виразно: море [мо́ре], мами [ма́ми].
• Дзвінкі приголосні звуки в кінці складу, слова вимовляємо чітко: дуб [дуб], казка [ка́зка], загадка [за́гадка].