В українській мові можуть чергуватися голосні звуки [о] – [і], [е] – [і] в коренях і суфіксах слів.
Звуки |
Правило |
Приклади |
[о] – [і] [е] – [і] |
Звук [о], [е] маємо у відкритих складах, а звук [і] – у закритих складах. Найчастіші випадки чергування. Інколи [і] може вживатись у відкритому складі, якщо далі йдуть суфікси –ець або –ок: стілець, бо стільця; кілок, бо кілка. |
кінь – коня вільний – воля колесо – коліс |
[е] – нуль звука (випадає) |
Маємо звук [е], якщо при словозміні сумнівний звук випадає. |
день – дня, серпень – серпня, пень – пня, грудень – грудня. |
[е] – [і] |
У коренях дієслів звук [і] маємо перед суфіксами –а– (–я–), –ува– та в похідних від цих дієслів іменниках на -нн-(я). |
пекти – випікати – випікання чекати – очікувати – очікування коренитися – викорінювати – викорінення перелетіти – перелітати – літання |
Чергування [о], [е] з [і] може відбуватися і в суфіксах: гордість — гордості.
Деколи чергування [е] – [і] «приховано» на письмі буквами є – ї: Чугуїв [чугу́йів] – до Чугуєва [чугу́йева].
Чергування [о], [е] з [і] характерне для незапозичених слів: село — сільський, покора — покірний. В іншомовних словах найчастіше це чергування не відбувається: профіль — профілю.