Інші завдання дивись тут ...

1. Коли мати дізналася про успіхи Михайлика в школі, то вона Б зажурилася

 

2. На початку розділу дев'ятого Михайлик приступив до написання А п'єси

 

3. Наречений називає кохану Мар'яну Б княгинею й зіронькою.

 

4. Враження справив останній розділ повісті дуже теплі. Цікаво було дізнатися як письменник вперше довідався про театр, робив свої початкові спроби в літературі.

 

5. Неграмотне вживання слів Юхримом Бабенком створює комічний ефект: іміється (мається), соображеніє розуму (думки), елеганції (елегантності, вишуканості), понятія (розуміння), натурально (звичайно), ні резону, ні політики, ні параграфу (нічого), несовмістимі (вперті) тощо.

 

6. Діалог між Михайликом і Андрієм.

 Ти звідки такий вискіпався? — підхопивши мене під боки, запитав парубок.

 Он звідти, — невиразно промовив я. — Пустіть мене, дядьку, в театр.

 Чого захотів! Я тебе пущу, але так, щоб знав, де раки зимують!

 Я вже знаю, де вони зимують… — жалісно заскімлив, бо не раз про це чув од дорослих.

 А куди Макар телят ганяє теж знаєш? — уже з цікавістю покосував на мене парубок.

 І це знаю, — бадьоріше відповів я.

 Ну, а де роги козам правлять?

 Теж знаю.

 А по чому фунт лиха?

 Це як на якому ярмарку, — посмілішав я. Моя відповідь сподобалась любителю приказок, він засміявся і ще запитав:

 А чого ж ти не знаєш?

 Не знаю, що таке тіатри. Пустіть мене побачити.

 Іч, який планетний — чого захотів!? Я зараз як втру тобі часнику, то надовго забудеш про театри, — і парубок повів мене поперед себе до виходу. А там уже хлопчаки збагнули, що й до чого, й почали тицяти на мене пальцями.

Письменник досягнув комічного ефекту за допомогою вживання фразеологізмів, прислів’їв і приказок та дотепних відповідей на них.

 

7. Дядько Себастіян не зупинився біля Михайлика, коли допоміг йому потрапити на виставу, бо «він бачив, що мої сльози були на підході, а він мав делікатну душу». Дядько був тактовним, готовим зробити послугу.

 

8. На прощання Мар'яна побажала Михайликові: «І вчися, Михайлику, та так учися, щоб усі знали, які то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер — зась!». Цінність такого побажання – це заклик заслужити високу повагу до себе зі сторони інших.

 

9. Наречений називає Мар'яну княгинею, зіронькою, що символізує дівочу красу та незгасимість кохання.

 

10. Перше речення повісті: «Прямо над нашою хатою пролітають лебеді», а останнє речення повісті: «А лебеді летять… над моїм дитинством… над моїм життям!...».

Політ лебедів символізує плин життя (щороку восени  лебеді летять у вирій, щоб повернутися навесні).

 

11. Доберіть заголовок до кожного розділу повісті.

 

12. Про які загальнолюдські цінності йдеться в повісті «Гуси-лебеді летять»?

   Згадаємо, що загальнолюдські цінності — це моральні норми, що є спільними для різних народів та культур. Серед них розрізняють громадянські (права, свободи, суверенність та відповідальність особистості тощо); абсолютні, або вічні (істина, добро, краса, правда, любов, віра, міра, повага тощо); моральні (чесність, доброзичливість, милосердя, ввічливість, справедливість, прощення, працелюбність, батьківська любов, гідність тощо); національні (національна гордість, патріотизм, висока культура тощо); життєві (сенс життя, щастя, воля, мудрість, творчість, праця тощо); валеологічні (людське життя, здоров'я) тощо.

   На мою думку, у повісті йдеться про такі загальнолюдські цінності:

Батьківська любов

«Отак перші дні зими тато заносив мене у школу, а після уроків знову загортав у кирею і ніс додому».

«Згодом батько змирився, що йому й далі доведеться вбожіти — продав корівчину, а я пішов учитися…»

Працелюбність народу

«Я пам'ятаю, як урочисто проводжали в поле плугатарів із раннім плугом… А хіба не святом ставав той день, коли ти сам торкався до чепіг і проводив свою першу борозну?»

«Мати вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила на долю всякого: і роботящого, і ледащого»

Прагнення до прекрасного, замилування красою природи

«Також люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини»

Милосердя та  добро, небайдужість

«То й добре, синку, що давав, … Бо хто й пособить у світі бідному чоловіку, хто дасть йому скибку хліба чи ложку борщу? Ніхто, тільки такий самий злидар»

Співчуття до чужого болю

«Я знаю: у тебе горе, а коли горе — в усіх болить серце. Того й хотіла побачити тебе»

Справедливість, правдивість

«Не гонися, Юхриме, за фортуною-долею, ой, не гонися … Бо ти, коли наздоженеш долю, — собакою вчепишся в її приполи і триматимеш тільки побіля своєї парсуни. А доля і людям потрібна»

Щедрість та щирість

«Потім я висипав у поділ сорочечки хлопчака насіння з однієї кишені і взявся за другу..»

Повага до старших

«Серед майстрового люду найбільшої слави зажив мій дід Дем'ян, якого знав увесь повіт»

Істина, життя по совісті

«І чого тільки не було на тому суді! Тут на веселці, як на гойдалці, владно сидів Христос-вседержитель, під ним чиясь дебела рука важила на шалькових терезах правду і кривду, обабіч вседержителя на білих хмарах стояли пророки, богородиця і Іван Предтеча»

Вдячність

«Дядьку Себастіяне, мій перший добрий пророче, моя радість і смуток! Вас уже давно немає на світі, але й досі мені світять ваші глибокі очі, і досі ваша сердечність ходить з людьми, що знали вас. І хай вам пам'ятником буде людська подяка і моє слово…»

Шана та дотримання національних  традицій

«Ось і великдень зверху задзвонив у всі дзвони, а низом розстелив веснянки. У церкві вистоювала старість, біля церкви стрічалися молодість і любов, а під ними бавилося наше дитинство».

«З щедрівок, які взимку виспівувались під вікнами добрих людей, я знав, що за плугом навіть сам бог ходив, а богоматір носила їсти орачам».

«Мати, як могла, удень втішала мене своєю і дівочою піснею, а вночі при зорях плачем молила долю, щоб вона була справедливою до її дитини…»

Мудрість

«Сто друзів — це мало, один ворог — це багато!..»

Почуття міри

«Клята гонитва за багатством навчила їх не берегти ні себе, ні дітей своїх, ні худобу, ні слова, яке, де треба й не треба, хитрувало, криводушничало і прибіднювалось»

Цінність  людського життя

«Ой спасибі тобі, Себастіяне, повік не забуду. Скільки ж я передумав про Чека, скільки одна згадка про нього каламутила душу»

Прагнення до творчості, пошук свого призначення

«Почав докопуватися, як пишуться п'єси і що означають — дія, картина, ява та інша премудрість. Це все було незвичним і дуже інтересним»

Наполегливість у досягненні мети, прагнення до знань

«Справи мої пішли вгору: у цьому ж навчальному році мене відзначили й перевели в третю групу»

Самовдосконалення

 «Казка вкладає в мої уста оте слово, до якого дослуховуються земля і вода, птиця в небі й саме небо…»

Загальнолюдські цінності — це моральні норми втілення найкращих людських рис та взаємин. Вважаю, що з плином часу вони будуть тільки удосконалюватися, щоб впевнено протистояти злу в усіх його проявах.

 

13.1. Скласти цитатну характеристику Михайлика (портрет, учинки, пове­дінка, мовлення тощо).

 

13.2. Уривки повісті, у яких зображено звичаї та тра­диції українців.

«А оранка, особливо весняна, вважалася святим ділом. Я пам'ятаю, як урочисто проводжали в поле плугатарів із раннім плугом. Коли ж вони повертались увечері додому, їх стрічали старі й малі».

«А хіба не святом ставав той день, коли ти сам торкався до чепіг і проводив свою першу борозну? … І досі з глибини років озивається голос мого батька, який одного прихмареного ранку поставив мене, малого, радісного і схвильованого, до плуга, а сам став біля коней. Дома він про нашу працю говорив як про щось героїчне: «Хмари йдуть на нас, громи обвалюються над нами, блискавки падають перед нами і за нами, а ми собі оремо та й оремо поле»».

« З щедрівок, які взимку виспівувались під вікнами добрих людей, я знав, що за плугом навіть сам бог ходив, а богоматір носила їсти орачам. Тому й досі, коли я в полі бачу обрис жінки, що несе обід уже не орачеві, а трактористу чи комбайнеру, в моїй душі трепетно сходяться ранкові легенди минулого з сьогоднішнім днем…».

«Тоді ще по селах і навколо них жила всяка нечиста сила, вона, як могла, збиткувалась над хліборобом, його худібкою та посівами… Найбільше ж у нашому селі доводилось воювати з нечистою силою дядьку Миколі».

«У великодній четвер ми в нашій клуні потайки взялись за роботу. Гива обережно циганською голкою висвердлив у крашанці дірочку, застромив у неї стеблинку метлички та й висмоктав білок і жовток. Далі ми, вже в Гивиній хаті, розігріли грудку воску і, щипаючи його, почали розкатувати тоненькі-тоненькі ниточки. Ми ними наповнили порожню крашанку і поставили її ніском донизу біля вогню. Коли віск розтопився, крашанку охолодили, покрасили і запишались: вощанка вийшла на славу!».

«Ось і великдень зверху задзвонив у всі дзвони, а низом розстелив веснянки. У церкві вистоювала старість, біля церкви стрічалися молодість і любов, а під ними бавилося наше дитинство».

«І на якусь часину померх мій великдень, аж поки я не забрався з такими ж, як сам, збитошниками на дзвіницю. Отут ми вже порозкошували біля дзвонів, і вуха залишились цілі: на великдень навіть дзвонар шанує наші вуха й чуби…».

«Це отак я вигріваю на собі гарбузове насіння … Це для того виношую, щоб у ньому раніше прокидалося життя і щоб гарбузи були більшими».

«В її устах і душі «насіння» було святим словом. І хоч не раз вона нарікала на свою мужицьку долю з її вічними супутниками — нестатками й злиднями, проте нічого так не любила, як землю. Мати вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила на долю всякого: і роботящого, і ледащого».

«Мати, як могла, удень втішала мене своєю і дівочою піснею, а вночі при зорях плачем молила долю, щоб вона була справедливою до її дитини…

А далі вже вся кумпанія…співала про ту закохану дівчину, що придбала козакові за юбку — губку, за гребінь — кремінь, за сало — кресало, а за душу — тютюну папушу…

І вже незабаром він почав наспівувати про дівчину, яка продала курку, щоб купити козакові люльку».

«Ярмаркування почалося із зустрічей і чоломкання з ріднею, свояцтвом та знайомими».

Яке значення для вас мають національні звичаї та тра­диції?

 

13.3. Враження після прочитання автобіографічної повісті Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять».

 

13.4 Цитатна характеристика персонажів повісті «Гуси-лебеді летять»

Інші завдання дивись тут ...

  • Настя
    Придумати закінчення твору гуси лебеді летять --------- дивіться 7 клас —> Українська література
    8 грудня 2019 17:44