Цитатна характеристика Михайлика - головного персонажа автобіографічної повісті.
Цитатна характеристика дідуся Дем'яна - представника старшого покоління Стельмахів.
Цитатна характеристика батька Панаса Дем’яновича - невтомного голови сім'ї.
Цитатна характеристика матері Ганни Іванівни - берегині родинного вогнища.
Цитатна характеристика дядька Себастіяна - наставника та порадника здібного Михайлика.
Цитатна характеристика Люби - першої Михайликової подруги та шкільної приятельки.
Цитатна характеристика дядька Миколи.
|
Портретна характеристика |
«Наспівуючи, я добігаю до обійстя дядька Миколи, якого по-вуличному прозивають Бульбою. Він якраз, широко розставивши ноги, стоїть біля обори і коле дрова. Сам дядько Микола рудий, кирпатий і невеликий на зріст, зате вусища в нього зародили, наче у гетьмана, а під ними і поверх них то чаяться, то розгулюють посмішка і насмішка.» |
|
Шевське ремесло у руках |
«Коли всі дома засинали, я при світлі пера жар-птиці шив людям чоботи» |
|
Веселий, життєрадісний |
«Жив дядько Микола хоч і бідно, зате весело: він ніколи не впадав у журбу, ніколи не прибіднювався, а навпаки, любив так похвалитися, щоб іще хтось не крізь смуток дивився на світ» |
|
Хвалькуватий |
«А може, одразу масло, — шпигала тітка Ликерія, вона ніяк не могла звикнути до вихвалянь свого мужа» |
|
Не втрачає надію у важку хвилину, надіється на краще |
«Навіть у страшний тисяча дев'ятсот тридцять третій рік, голодуючи, дядько Микола кепкував із своєї недолі» |
|
Життєлюбний |
«В його очах, обведених тінями голоду, з'явилася давня усмішка життєлюба, а в моїх — сльоза…» |
|
Бідний |
«Він каже, що поки ніяк не може підібрати в самісіньку точку масть, а сусіди говорять, що в дядьковій калитці ще не висвистівся вітер. От коли висвиститься, тоді об'являться лошата». «І всі, крім дядька Володимира, починали сміятися, бо знали, що на снідання і вечерю в дядька Миколи парувала сама картопля…» |
|
Уміє читати |
«Вдома дядько Микола виймає з кишені окуляри, чіпляє їх на самий кінчик носа, але читає, не заглядаючи в скельця; тепер навіть вуса в дядька стають серйозними» |
Цитатна характеристика дівчини Мар'яни
|
Портретна характеристика |
«Її високі здивовані брови, і красиві вінчики вій, і ранково сині очі, і вогкі, напіврозкриті уста чаять у собі стільки молодечого завзяття і радості, що й мені, соньку, стає веселіше». «Мар'яна, майнувши важкими косами, по-хлоп'ячи перестрибує перелаз і одразу ж оглядається, чи не зачепилась спідницею». «Наспівне говорить дівчина і змовницьки підкидає високі здивовані брови» |
|
Попова наймичка |
«Побіжу, бо, може, прокинулася моя попадя і вже кричить із постелі: «Кохвію!»» «А наймичка, метляючи спідницею і косами, вже проворно бігла до обори чи на город і скрізь ронила на стежки і доріжки безжурний сміх чи пісню» |
|
Ввічлива, привітна |
«Добрий ранок, тітко Ганно! — біля перелазу з'являється попова наймичка Мар'яна». «Вона підбігає до матері, чоломкається і подає щось загорнуте в пілочку». «Ой, Михайлик до нас прийшов! — з такою радістю говорить Мар'яна, ніби я її найближчий родич» |
|
Уважна до дітей, турботлива |
«Не бійся: я вчора сказала дядькові Якиму, щоб він тобі дозволив нарвати черешень, бо подумала, що ти не відмовишся од такого діла». «І очі її, голубі, з сизим туманцем, лагідно осявають мене, а руки поправляють мою сорочечку і картузик». «Ти, може, Михайлику, їсти хочеш?» |
|
Весела, жартівлива |
«Підбадьорює мене очима і високими здивованими бровами». «Мар'яна, красиво погойдуючи станом, вививається з кімнати і вже з-за напівпрочинених дверей перекривлює поповича» |
|
Уміє гарно вишивати |
«А бачив, як вона вишиває гарно?». «Вона якось у нас трохи вишивала, і не дівочу, а парубочу сорочку». |
|
До дівчини добре ставились селяни |
«В селі, хто знав Мар'яну, жалували її, зичили добра і гарного жениха, який мав би земельку і славно хліборобив» |
|
Добра |
«Наближаються до мене чорні віночки вій, а під ними лежить і глибока степова далина, і така добрість, яку повік не забудеш» |
|
Живе далеко від рідних |
«Рідня ж моя далеко-далеко живе, — посмутніла і зітхнула дівчина, і куточки вуст її стали журні» |
|
Допомагає іншим, співчутлива, щира |
«Мар'яна метнулась до мисника, вихопила з якоїсь блакитної, у лілеях, посуди пундики, посилані справжнім цукром, і почала запихати в мою торбину». «Підемо зараз до панича і попросимо в нього наську книгу» |
|
Щиро вболіває за Михайлика, побажання хлопцеві |
«Вчися, Михайлику, вчись, дорогенький, може, хоч ти не будеш таким темним, як ми». «І вчися, Михайлику, та так учися, щоб усі знали, які то мужицькі діти» |
Цитатна характеристика поповича (сина сільського попа)
|
Портретна характеристика |
«Головешкуватий, вислоносий панич уважно вислухав Мар'яну, підвівся і довго приміряється до мене темним з насмішкуватою вологістю оком, зупиняє його на моїх ногах» |
|
Колишній студент |
«Його нещодавно революція витурила з якогось київського інституту» |
|
Насміхається з бідних |
«Я чую підступність, насмішку в його запитанні». «Ось, тату, ні сіло ні впало, маємо собі нового читальника, прошу любити і жалувати, — каже батькові син, і вони обоє починають сміятися». «Прочитав? — зиркнув на космографію, в його темних з вологістю очах знову заграла насмішка» |
|
Зневажливий до інших |
«Тепер усі чогось хочуть, навіть ось така дрібнота» «Можеш, дівко, йти до своєї роботи!» |
|
Єхидний |
«Ми-то знаємо, — єхидно цідить попович і настирливо тицяє в безневинну фігуру» |
Юхрим Бабенко - дуже негативний персонаж.