Загрузка...

Інші завдання дивись тут...

НЕРВОВА СИСТЕМА – сукупність нервових структур (рецептори, нерви, мозок) в організмі, що регулюють роботу всіх органів і систем, здійснюють взаємозв'язок окремих органів між собою і всього організму з довкіллям. 

Діяльність нервової системи здійснюється за допомогою рефлексів.

Основний структурний і функціональний елемент нервової системи – нейрон. 

Людина має приблизно 10 -15 млрд нервових клітин, які закладаються в нервовій системі в період ембріонального розвитку й після народження їх кількість не збільшується. 

Лише 10-15 млн нервових клітин утворюють спинний мозок і периферичні нервові вузли (ганглії), а решта, тобто 99,9 %, зосереджена в головному мозку.

Завдяки електричній природі нервових імпульсів та наявності спеціальних провідних шляхів нервова система здійснює рефлекторну регуляцію дуже швидко, але недовго, і забезпечує конкретний вплив на органи.

Один нейрон може бути пов'язаний з величезною кількістю (до 20 тисяч) інших нейронів.

У головному й спинному мозку налічується близько 85 млрд вставних нейронів, основна функція яких полягає в переробці вхідних сигналів від чутливих нейронів та передачі вихідних нервових імпульсів до рухових нейронів.

У 1992 р. було відкрито дзеркальні нейрони, які збуджуються навіть коли людина (мавпа і деякі птахи) просто спостерігає за виконанням цієї дії іншою істотою (вважають, що вони відповідають за наслідування). 

Більше половини всіх нейронів зосереджено у великих півкулях головного мозку. 

У тілі дорослої людини близько 75 км нервів, що передають сигнали на великі відстані (є основою периферичної нервової системи, що з'єднує головний і спішний мозок з усіма частинами тіла).

Найбільш довгий і товстий нерв людини — сідничний, який проходить від крижового відділу спинного мозку до пальців ніг.

Чим вище в тілі людини міститься та чи інша ділянка мозку, тим складніщими є її функції.

Головний і спинний мозок пронизує густа сітка кровоносних судин, адже мозок потребує постійного надходження кисню та поживних речовин.

Мозок людини споживає до 20 % кисню, що надходить у кровоносну систему, і за кожну хвилину через мозок проходить до 1 л крові.

Припинення кровопостачання мозку на декілька секунд спричиняє втрату свідомості. 

Порушення мозкового кровообігу може бути причиною різних патологічних станів (паралічів, втрати чутливості, розладу мови тощо).

У тканині мозку відсутні больові рецептори, больові сигнали виникають у його оболонках.

Черевне, або сонячне, сплетіння, що розташоване в людини у верхній частині черевної порожнини, складається із нервів та трьох вузлів, розмір яких може становити від 0,5 до 4,5 см.

Хрящі, волосся, нігті, вії, зубна емаль не мають нервових волокон.

 

Нервова система людини трубчастого типу як в представників хребетних.

Наявний спинномозковий канал заповнений спинномозковою рідиною (характерна риса спинного мозку). 

У головному мозку спинномозковий канал перетворився на чотири мозкові шлуночки — порожнини, які розташовані всередині мозку. Розрізняють парні перший (лівий) і другий (правий) шлуночки, третій, четвертий. Парні перший та другий розміщені в півкулях головного мозку, третій у проміжному мозку, четвертий у довгастому мозку.

Шлуночки головного мозку виробляють спинномозкову рідину (ліквор), яка заповнює спинномозкову порожнину і є внутрішнім середовищем мозку.

 

Мозкова рідина — ліквор (спільна для спинного і головного мозку) утворюється з плазми крові в судинних сплетіннях щілин мозку. 

У нормі мозкова рідина прозора, містить незначну кількість білка й поодинокі лімфоцити. 

На основі її аналізу здійснюють діаіностику складних захворювань.

Функції мозкової рідини: створює відносно постійний внутрішньочерепний тиск, бере участь в обміні речовин і виконує захисну функцію. 

В організмі дорослої людини міститься 100 — 150 мл спинномозкової рідини.

Лише 20 - 40 мл міститься в шлуночках, а основна частина - між м'якою й павутинною оболонками мозку. 

Ліквор утворюється постійно в капілярах стійок мозкових шлуночків із плазми крові, а його надлишок потрапляє до венозної системи твердої мозкової оболонки.

Значення спинномозкової рідини:

• захищає головний і спинний мозок від ушкоджень, створюючи рідку «подушку» під час струсів;

• регулює внутрішньочерепний тиск, підтримує сталість внутрішнього середовища в мозку і здійснює транспорт речовин між кровоносними судинами і клітинами мозку.

 

РОЗВИТОК НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ЛЮДИНИ В ПРОЦЕСІ ЕМБРІОГЕНЕЗУ (розвитку зародка).

• На ранніх стадіях нервова система спочатку має вигляд трубки, причому кожну хвилину утворюється 250 тис. нейронів.. 

• Починаючи з 25 дня її передня частина значно розширюється й утворює головний мозок, а задня частина формує спинний мозок.

• Протягом 3-го й 4-го тижнів розвитку починають формуватися потовщення нервової трубки — везикули, спочатку виникає 3 первинні везикули.

• На 5-му тижні їх вже 5 — це вторинні везикули. 

• Далі з них розвиваються різні частини мозку.

Під час внутрішньоутробного періоду спинний мозок повністю заповнює хребтовий канал, але згодом ріст хребта відбувається інтенсивніше, ніж ріст спинного мозку, і хребет стає дещо довшим.

 

 

Центральна нервова система: 

• Спинний мозок — відділ центральної нервової системи, який забезпечує просту рефлекторну діяльність (рух), регуляцію діяльності внутрішніх органів, виконання команд головного мозку й передачу до нього інформації від органів чуття. 

• Головний мозок — вищий відділ центральної нервової системи, який впливає на діяльність спинного мозку, регулює фізіологічні процеси й координує діяльність систем організму, а також формує поведінку людини. 

Мозок оточений трьома захисними сполучнотканинними оболонками:

Зовнішня Тверда

Складається з двох листків: зовнішній листок зростається з окістям хребців, внутрішній листок – власне тверда оболонка мозку.

Утворена щільною волокнистою сполучною тканиною, завдяки чому є дуже міцною

Середня Павутинна

Щільно прилягає до твердої оболонки. 

Утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною. Оболонка вкрита одношаровим плоским епітелієм.

Між м'якою й павутинною оболонками є порожнина, заповнена спинномозковою рідиною.

Внутрішня М'яка, або судинна

Тонким шаром вкриває речовину спинного мозку. Утворена пухкою сполучною тканиною, багатою на еластичні волокна та кровоносні судини.

Оболонка вкрита одношаровим плоским епітелієм.

 

 

АНАТОМІЧНИЙ ПОДІЛ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ:

Поділ нервової системи на ЦНС і ПНС анатомічних особливостях є дещо умовним, адже в межах єдиної системи часто важко відокремити одні елементи від інших (наприклад, тіло рухового нейрона знаходиться у ЦНС, а його аксон, що проходить у складі нерва, відноситься до ПНС). 

Центральна нервова система (ЦНС)

Її утворюють головний і спинний мозок (у головний мозок плавно переходить спинний мозок у верхній частині).

Головний і спинний мозки вкриті спеціальними мозковими оболонками, що забезпечують їхню життєдіяльність. 

Усередині спинного мозку проходить канал, заповнений спинномозковою рідиною, який продовжується в головному, де утворює кілька розширень — шлуночків мозку.

Обидва відділи ЦНС захищені кістковим футляром: головний мозок розміщений у порожнині черепа, спинний – у каналі хребта.

Містить інтернейрони.

ЦНС — основна частина нервової системи

Значення ЦНС: здійснення складних рефлекторних реакцій, які забезпечують діяльність органів й систем організму, забезпечення зв'язку організму з навколишнім середовищем.

Периферична нервова система (ПНС)

Частина нервової системи (нерви, що відходять від головного і спинного мозку, нервові вузли та сплетіння, нервові закінчення — рецептори), що є сполучною ланкою між центральною нервовою системою й органами.

Її утворюють черепно — мозкові (12 пар) і спинномозкові (31 пара) нерви, які є переважно аксонами й не містять тіл нейронів, які здебільшого зосереджені в центральній нервовій системі.  

Нервові вузли, або ганглії (скупчення тіл нейронів у певних місцях поза ЦНС) розташовуються або безпосередньо на нервах, або біля внутрішнього органа, або в його стінці, вони вкриті оболонкою зі сполучної тканини. 

Завдання ПНС: передача нервових імпульсів по всьому організму.

 

Порівняльна характеристика центральної й периферичної нервової систем. 

ЦНС ПНС
Відмінні риси

ЦНС утворюють головний і спинний   мозок. 

Є головною ланкою керування організмом, забезпечення зв'язку  організму з навколишнім середовищем, вищої діяльності організму.

ПНС утворюють 12 пар черепно — мозкових нервів, 31 пара спинно — мозкових нервів, нервові  вузли (ганглій), нервові  закінчення (рецептори), розміщені поза ЦНС.

Є сполучною ланкою між ЦНС та органами, впливає на внутрішні процеси організму.

Спільні риси
Складові анатомічного поділу нервової системи, побудовані нервовою тканиною.

 

 

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПОДІЛ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ. 

На дії будь-яких подразників організм реагує у два способи: зміною роботи внутрішніх органів і рухом, відповідно усі рефлекси організму поділяють па вегетативні й соматичні (рухові).

Соматична, або рухова  (СНС)

Охоплює відділи нервової системи, які іннервують скелетні м'язи й органи чуттів. Людина може усвідомлено керувати скелетною мускулатурою й відчувати шкірою різноманітні впливи навколишнього середовища.

Включає чутливі нейрони (сприймають інформацію і передають її в ЦНС), рухові нейрони (виробляють та передають «команди» для скорочення скелетних м'язів).

Тіла рухових нейронів знаходяться в моторних центрах ЦНС, а їхні аксони проводять електричні імпульси безпосередньо до скелетно — м'язових волокон.

Рефлекторна дуга соматичного рефлекса. Команда робочому органу від СНС передається одним нейроном.

Автономна, або вегетативна 

(АНС)

Частина нервової системи людини, яка регулює діяльність внутрішніх органів, залоз, кровоносних і лімфатичних судин, непосмугованих м'язів, серцевого м'яза, обмін речовин та стан нервової системи в цілому.

Функціонує незалежно від свідомості людини й передає імпульси від внутрішніх органів до центральної нервової системи та назад до них.

Пресинаптичний нейрон знаходиться в головному або спинному мозку, а постсинаптичний нейрон, що відповідає за іннервацію внутрішнього органа, знаходиться у вегетативному ганглії.

Рефлекторна дуга вегетативного рефлекса. Команда робочому органу від АНС йде через два нейрони, причому перший знаходиться у центральній нервовій системі, а другий — за її межами.

 

Порівняльна характеристика соматичної та вегетативної нервової системи.

СНС АНС
Відмінні риси

Керує рухами скелетних м'язів, сприймає і проводить сигнали від органів чуття, забезпечуючи зв'язок організму із зовнішнім середовищем.

Діяльність перебуває під контролем свідомості людини.

Тіла рухових нейронів знаходяться в моторних центрах ЦНС , а їхні аксони проводять електричні імпульси безпосередньо до скелетно — м'язових волокон.

Команда робочому органу передається одним нейроном.

Завдання: регуляція рухів, які необхідні для формування поведінки та спрямовані на виживання: влаштування житла, пошук їжі, втеча від небезпеки тощо.

Вегетативна нервова система регулює обмін речовин, роботу внутрішніх органів (шлунка, печінки, нирок, серця, судин тощо) і стан нервової системи в цілому.

Діяльність не перебуває під контролем свідомості людини.

Пресинаптичний нейрон знаходиться в ЦНС, а постсинаптичний нейрон, що відповідає за іннервацію внутрішнього органа, знаходиться у вегетативному ганглії.

Команда робочому органу йде через два нейрони, причому перший знаходиться у центральній нервовій системі, а другий — за її межами.

Завдання: організація обміну, певного ритму серцевих скорочень, роботи кишечнику, нирок, дихального ритму, підтримання гомеостазу.

Спільні риси
Складають нервову систему, інформацію отримують від одних і тих самих доцентрових нейронів.

 

Основна функція нервової системи – керування та регуляція роботи всіх систем та органів організму.

ФУНКЦІЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ. 

• Інформативна — сприймає впливи середовища на організм.

• Інтегративна — об'єднує організм в одне ціле (вплив нервової системи завжди спрямований  на нормалізацію діяльності організму, щоб не порушувалась функціональна  єдність).

• Провідникова — перетворення інформації у нервові імпульси та їхнє проведення.

• Регуляторна — регулює роботу, органів, систем (сприймає зміни внутрішнього середовища, аналізує цю інформацію і відповідно змінює діяльність окремих органів або систем органів), підтримує сталість внутрішнього середовища організму (певні температура тіла, величина артеріального тиску, вміст глюкози в крові тощо).

• Рефлекторна — здійснює зв'язок організму із зовнішнім середовищем (реагує на зміни, які відбуваються в середовищі, що його оточує) і забезпечує адаптацію в мінливих умовах;

• Визначає психічну діяльність індивіда (взаємозв'язок між вставними нейронами забезпечує емоції, функціонування пам'яті й творчу діяльність людини).

Інші завдання дивись тут...

 

Загрузка...