НЕРВОВА СИСТЕМА – сукупність нервових структур (рецептори, нерви, мозок) в організмі, що регулюють роботу всіх органів і систем, здійснюють взаємозв'язок окремих органів між собою і всього організму з довкіллям.
Діяльність нервової системи здійснюється за допомогою рефлексів.
Основний структурний і функціональний елемент нервової системи – нейрон.
|
Людина має приблизно 10 -15 млрд нервових клітин, які закладаються в нервовій системі в період ембріонального розвитку й після народження їх кількість не збільшується. Лише 10-15 млн нервових клітин утворюють спинний мозок і периферичні нервові вузли (ганглії), а решта, тобто 99,9 %, зосереджена в головному мозку. Завдяки електричній природі нервових імпульсів та наявності спеціальних провідних шляхів нервова система здійснює рефлекторну регуляцію дуже швидко, але недовго, і забезпечує конкретний вплив на органи. Один нейрон може бути пов'язаний з величезною кількістю (до 20 тисяч) інших нейронів. У головному й спинному мозку налічується близько 85 млрд вставних нейронів, основна функція яких полягає в переробці вхідних сигналів від чутливих нейронів та передачі вихідних нервових імпульсів до рухових нейронів. У 1992 р. було відкрито дзеркальні нейрони, які збуджуються навіть коли людина (мавпа і деякі птахи) просто спостерігає за виконанням цієї дії іншою істотою (вважають, що вони відповідають за наслідування). Більше половини всіх нейронів зосереджено у великих півкулях головного мозку. У тілі дорослої людини близько 75 км нервів, що передають сигнали на великі відстані (є основою периферичної нервової системи, що з'єднує головний і спішний мозок з усіма частинами тіла). Найбільш довгий і товстий нерв людини — сідничний, який проходить від крижового відділу спинного мозку до пальців ніг. Чим вище в тілі людини міститься та чи інша ділянка мозку, тим складніщими є її функції. Головний і спинний мозок пронизує густа сітка кровоносних судин, адже мозок потребує постійного надходження кисню та поживних речовин. Мозок людини споживає до 20 % кисню, що надходить у кровоносну систему, і за кожну хвилину через мозок проходить до 1 л крові. Припинення кровопостачання мозку на декілька секунд спричиняє втрату свідомості. Порушення мозкового кровообігу може бути причиною різних патологічних станів (паралічів, втрати чутливості, розладу мови тощо). У тканині мозку відсутні больові рецептори, больові сигнали виникають у його оболонках. Черевне, або сонячне, сплетіння, що розташоване в людини у верхній частині черевної порожнини, складається із нервів та трьох вузлів, розмір яких може становити від 0,5 до 4,5 см. Хрящі, волосся, нігті, вії, зубна емаль не мають нервових волокон. |
Нервова система людини трубчастого типу як в представників хребетних.
Наявний спинномозковий канал заповнений спинномозковою рідиною (характерна риса спинного мозку).
У головному мозку спинномозковий канал перетворився на чотири мозкові шлуночки — порожнини, які розташовані всередині мозку. Розрізняють парні перший (лівий) і другий (правий) шлуночки, третій, четвертий. Парні перший та другий розміщені в півкулях головного мозку, третій у проміжному мозку, четвертий у довгастому мозку.
Шлуночки головного мозку виробляють спинномозкову рідину (ліквор), яка заповнює спинномозкову порожнину і є внутрішнім середовищем мозку.
Мозкова рідина — ліквор (спільна для спинного і головного мозку) утворюється з плазми крові в судинних сплетіннях щілин мозку.
У нормі мозкова рідина прозора, містить незначну кількість білка й поодинокі лімфоцити.
На основі її аналізу здійснюють діаіностику складних захворювань.
Функції мозкової рідини: створює відносно постійний внутрішньочерепний тиск, бере участь в обміні речовин і виконує захисну функцію.
В організмі дорослої людини міститься 100 — 150 мл спинномозкової рідини.
Лише 20 - 40 мл міститься в шлуночках, а основна частина - між м'якою й павутинною оболонками мозку.
Ліквор утворюється постійно в капілярах стійок мозкових шлуночків із плазми крові, а його надлишок потрапляє до венозної системи твердої мозкової оболонки.
Значення спинномозкової рідини:
• захищає головний і спинний мозок від ушкоджень, створюючи рідку «подушку» під час струсів;
• регулює внутрішньочерепний тиск, підтримує сталість внутрішнього середовища в мозку і здійснює транспорт речовин між кровоносними судинами і клітинами мозку.
РОЗВИТОК НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ЛЮДИНИ В ПРОЦЕСІ ЕМБРІОГЕНЕЗУ (розвитку зародка).
• На ранніх стадіях нервова система спочатку має вигляд трубки, причому кожну хвилину утворюється 250 тис. нейронів..
• Починаючи з 25 дня її передня частина значно розширюється й утворює головний мозок, а задня частина формує спинний мозок.
• Протягом 3-го й 4-го тижнів розвитку починають формуватися потовщення нервової трубки — везикули, спочатку виникає 3 первинні везикули.
• На 5-му тижні їх вже 5 — це вторинні везикули.
• Далі з них розвиваються різні частини мозку.
Під час внутрішньоутробного періоду спинний мозок повністю заповнює хребтовий канал, але згодом ріст хребта відбувається інтенсивніше, ніж ріст спинного мозку, і хребет стає дещо довшим.
Центральна нервова система:
• Спинний мозок — відділ центральної нервової системи, який забезпечує просту рефлекторну діяльність (рух), регуляцію діяльності внутрішніх органів, виконання команд головного мозку й передачу до нього інформації від органів чуття.
• Головний мозок — вищий відділ центральної нервової системи, який впливає на діяльність спинного мозку, регулює фізіологічні процеси й координує діяльність систем організму, а також формує поведінку людини.
Мозок оточений трьома захисними сполучнотканинними оболонками:
| Зовнішня | Тверда |
Складається з двох листків: зовнішній листок зростається з окістям хребців, внутрішній листок – власне тверда оболонка мозку. Утворена щільною волокнистою сполучною тканиною, завдяки чому є дуже міцною |
| Середня | Павутинна |
Щільно прилягає до твердої оболонки. Утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною. Оболонка вкрита одношаровим плоским епітелієм. Між м'якою й павутинною оболонками є порожнина, заповнена спинномозковою рідиною. |
| Внутрішня | М'яка, або судинна |
Тонким шаром вкриває речовину спинного мозку. Утворена пухкою сполучною тканиною, багатою на еластичні волокна та кровоносні судини. Оболонка вкрита одношаровим плоским епітелієм. |
АНАТОМІЧНИЙ ПОДІЛ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ:
Поділ нервової системи на ЦНС і ПНС анатомічних особливостях є дещо умовним, адже в межах єдиної системи часто важко відокремити одні елементи від інших (наприклад, тіло рухового нейрона знаходиться у ЦНС, а його аксон, що проходить у складі нерва, відноситься до ПНС).
| Центральна нервова система (ЦНС) |
Її утворюють головний і спинний мозок (у головний мозок плавно переходить спинний мозок у верхній частині). Головний і спинний мозки вкриті спеціальними мозковими оболонками, що забезпечують їхню життєдіяльність. Усередині спинного мозку проходить канал, заповнений спинномозковою рідиною, який продовжується в головному, де утворює кілька розширень — шлуночків мозку. Обидва відділи ЦНС захищені кістковим футляром: головний мозок розміщений у порожнині черепа, спинний – у каналі хребта. Містить інтернейрони. ЦНС — основна частина нервової системи Значення ЦНС: здійснення складних рефлекторних реакцій, які забезпечують діяльність органів й систем організму, забезпечення зв'язку організму з навколишнім середовищем. |
| Периферична нервова система (ПНС) |
Частина нервової системи (нерви, що відходять від головного і спинного мозку, нервові вузли та сплетіння, нервові закінчення — рецептори), що є сполучною ланкою між центральною нервовою системою й органами. Її утворюють черепно — мозкові (12 пар) і спинномозкові (31 пара) нерви, які є переважно аксонами й не містять тіл нейронів, які здебільшого зосереджені в центральній нервовій системі. Нервові вузли, або ганглії (скупчення тіл нейронів у певних місцях поза ЦНС) розташовуються або безпосередньо на нервах, або біля внутрішнього органа, або в його стінці, вони вкриті оболонкою зі сполучної тканини. Завдання ПНС: передача нервових імпульсів по всьому організму. |
Порівняльна характеристика центральної й периферичної нервової систем.
| ЦНС | ПНС |
| Відмінні риси | |
|
ЦНС утворюють головний і спинний мозок. Є головною ланкою керування організмом, забезпечення зв'язку організму з навколишнім середовищем, вищої діяльності організму. |
ПНС утворюють 12 пар черепно — мозкових нервів, 31 пара спинно — мозкових нервів, нервові вузли (ганглій), нервові закінчення (рецептори), розміщені поза ЦНС. Є сполучною ланкою між ЦНС та органами, впливає на внутрішні процеси організму. |
| Спільні риси | |
| Складові анатомічного поділу нервової системи, побудовані нервовою тканиною. | |
ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПОДІЛ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ.
На дії будь-яких подразників організм реагує у два способи: зміною роботи внутрішніх органів і рухом, відповідно усі рефлекси організму поділяють па вегетативні й соматичні (рухові).
| Соматична, або рухова (СНС) |
Охоплює відділи нервової системи, які іннервують скелетні м'язи й органи чуттів. Людина може усвідомлено керувати скелетною мускулатурою й відчувати шкірою різноманітні впливи навколишнього середовища. Включає чутливі нейрони (сприймають інформацію і передають її в ЦНС), рухові нейрони (виробляють та передають «команди» для скорочення скелетних м'язів). Тіла рухових нейронів знаходяться в моторних центрах ЦНС, а їхні аксони проводять електричні імпульси безпосередньо до скелетно — м'язових волокон.
Рефлекторна дуга соматичного рефлекса. Команда робочому органу від СНС передається одним нейроном.
|
|
Частина нервової системи людини, яка регулює діяльність внутрішніх органів, залоз, кровоносних і лімфатичних судин, непосмугованих м'язів, серцевого м'яза, обмін речовин та стан нервової системи в цілому. Функціонує незалежно від свідомості людини й передає імпульси від внутрішніх органів до центральної нервової системи та назад до них. Пресинаптичний нейрон знаходиться в головному або спинному мозку, а постсинаптичний нейрон, що відповідає за іннервацію внутрішнього органа, знаходиться у вегетативному ганглії.
Рефлекторна дуга вегетативного рефлекса. Команда робочому органу від АНС йде через два нейрони, причому перший знаходиться у центральній нервовій системі, а другий — за її межами.
|
Порівняльна характеристика соматичної та вегетативної нервової системи.
| СНС | АНС |
| Відмінні риси | |
|
Керує рухами скелетних м'язів, сприймає і проводить сигнали від органів чуття, забезпечуючи зв'язок організму із зовнішнім середовищем. Діяльність перебуває під контролем свідомості людини. Тіла рухових нейронів знаходяться в моторних центрах ЦНС , а їхні аксони проводять електричні імпульси безпосередньо до скелетно — м'язових волокон. Команда робочому органу передається одним нейроном. Завдання: регуляція рухів, які необхідні для формування поведінки та спрямовані на виживання: влаштування житла, пошук їжі, втеча від небезпеки тощо. |
Вегетативна нервова система регулює обмін речовин, роботу внутрішніх органів (шлунка, печінки, нирок, серця, судин тощо) і стан нервової системи в цілому. Діяльність не перебуває під контролем свідомості людини. Пресинаптичний нейрон знаходиться в ЦНС, а постсинаптичний нейрон, що відповідає за іннервацію внутрішнього органа, знаходиться у вегетативному ганглії. Команда робочому органу йде через два нейрони, причому перший знаходиться у центральній нервовій системі, а другий — за її межами. Завдання: організація обміну, певного ритму серцевих скорочень, роботи кишечнику, нирок, дихального ритму, підтримання гомеостазу. |
| Спільні риси | |
| Складають нервову систему, інформацію отримують від одних і тих самих доцентрових нейронів. | |
Основна функція нервової системи – керування та регуляція роботи всіх систем та органів організму.
ФУНКЦІЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ.
• Інформативна — сприймає впливи середовища на організм.
• Інтегративна — об'єднує організм в одне ціле (вплив нервової системи завжди спрямований на нормалізацію діяльності організму, щоб не порушувалась функціональна єдність).
• Провідникова — перетворення інформації у нервові імпульси та їхнє проведення.
• Регуляторна — регулює роботу, органів, систем (сприймає зміни внутрішнього середовища, аналізує цю інформацію і відповідно змінює діяльність окремих органів або систем органів), підтримує сталість внутрішнього середовища організму (певні температура тіла, величина артеріального тиску, вміст глюкози в крові тощо).
• Рефлекторна — здійснює зв'язок організму із зовнішнім середовищем (реагує на зміни, які відбуваються в середовищі, що його оточує) і забезпечує адаптацію в мінливих умовах;
• Визначає психічну діяльність індивіда (взаємозв'язок між вставними нейронами забезпечує емоції, функціонування пам'яті й творчу діяльність людини).