Тема: розповідь про хлопчика Петрика, який перестав боятися павуків.

Головна думка: «ти он який великий, а він маленький».

Мета: порадити не боятися павуків, проте і не завдавати їм шкоди.

Рід літератури: епос.

Жанр: оповідання.

Доведення, що прочитали оповідання

Твір невеликого обсягу (дві сторінки) про подію (у машинці Петрика поселяється павук) з життя двох персонажів (хлопчик Петрик та його мама), що триває недовго (один день).

Будова твору

План

1. Подарунок на день народження.

2. Щастя тривало недовго.

3. Павук облаштувався у гаражі.

4. Петрик боязко зазирає на іграшку.

5. Розмова з мамою.

6. Петрик думає, що робити.

7. Хлопчику стало шкода павука.

8. Давай на волю випустимо.

9. Павукові буде краще.

10. Лад серед іграшок.

11. Павуків більше не боявся. 

Головний персонаж: Петрик.

Другорядний персонаж: мама хлопчика.

Розповідь ведеться від імені автора.

Павук поселився в гаражі, бо там не було чистоти, значить для павука була схованка, де його не тривожитимуть. Ці комахи люблять плести павутину у закутках.

Петрик боявся павука, бо асоціював його з монстром. Ці комахи мають волохаті лапи, міцні щелепи, у темноті блискучі очі, округле тіло, швидко пересуваються. Деякі види павуків бувають величезних розмірів, містять отруйні речовини. Їх слід відрізняти від кімнатних, які малого розміру та неотруйні, захищають від комарів та молі, бояться людей та швидко втікають і ховаються.

Хлопчик поборов свій страх за допомогою поради матері. Коли він пильніше придивився до павука, йому раптом стало шкода маленьку комаху, яка була самотньою на відміну від Петрика, який мав друзів і в садочку, і в дворі. Також павук захищав хлопчика від надокучливих комарів. Петрик на газеті відніс комаху до вікна і випустив на вулицю.

Після переосмислення свого ставлення до павуків, він перестав їх боятися.

Цитатна характеристика Петрика

_ПАВУК

   _{На День народження Петрику подарували гараж. З розсувними дверцятами! Справжній-справжнісінький! І зовсім не схожий на іграшковий.}

    _{А ще у гаража знімався дах. На почесному місці біля дверцят завжди стояла червона пожежна машина з пластиковим водієм і командою сміливих вогнеборців.}

   _{Петрик аж стрибав від радості, обнімав маму і тиснув руку батькові. Майже як дорослий — міцно-міцно.}

   _{Та щастя тривало недовго. Поселився у дальньому куточку гаража величезний павук. Очі отакезні! Лапи мохнаті! Жвали¹ клацають! Справжній монстр!}

   _{Облаштовувався павук у новенькому гаражі, заплітав куточок павутинням, а вночі до автівок приглядався.}

   _{Як не зазирне Петрик до гаражу, щоб погратися, а павук там. Очі блискають, жвали рухаються. Пальцем павутиння зачепиш – сердиться, бігає, павутиння потривожене лагодить. До червоної пожежної машини і її команди почав підбиратися, вже й павутинку накинув.}

   _{Зовсім засумував Петрик, і те помітила мама.}

_{— Що ж ти зі своїми машинками не граєшся? — запитала вона.}

   _{Соромно було Петрику зізнатися, що він павука боїться. Та ж он у того які страшні очі, павутиння липке — торкатися бридко.}

   _{Зізнаватися соромно, а команду вогнеборців звільняти треба. Як щось трапиться, а пожежна машина й з гаражу виїхати не зможе — так її павутинням заплете.}

_{— Там павук живе, — сумно відповів Петрик. — Я його боюся. У нього очі страшні і павутиння липуче.}

   _{Розсміялася мама, обійняла хлопчика.}

_{— Та ще невідомо, Петрику, хто кого більше боїться: ти павука, чи він тебе. Ти он який великий, а він маленький. Був би в тебе порядок у гаражі, не зробив би він там собі хатинку.}

   _{Похнюпився Петрик: не було у нього з порядком ніякої дружби.}

_{— І що ж ти тепер робитимеш, Петрику? Проженеш павука з його хатинки чи віддаси йому свій гараж?}

   _{Замислився Петрик. І гараж віддавати не можна, і павука проганяти лячно. Великий він і страшний. А звільняти друзів з пожежної команди треба: скільки пригод вони разом пережили!}

   _{І раптом стало Петрику павука шкода. Хай у нього й очі величезні, й лапи мохнаті, а жвали ого-го, а сам він один. У Петрика й у садочку друзі, й у дворі, а павук сам. Плете собі тихесенько павутиння, чекає, коли туди муха чи комар втраплять.}

   _{Комарів Петрик дуже не любив: дзижчать вночі, на лице сідають, спати не дають. Корисний павук, як не глянь. І сумно йому, певно, в гаражі серед автівок.}

_{— А давай, мамо, павука на волю випустимо, — запропонував Петрик.}

_{— Давай випустимо, — з радістю погодилась мама. — Іди з павуком домовляйся, а я поряд побуду.}

   _{Разом вони зняли дах з гаражу. Вдарило в середину денне світло. Павук злякався, забився у куток, завис у павутинні, наче й неживий. Гараж великий, а павук такий маленький! Такий наляканий!}

   _{Петрик взяв газету, притулив краєчок до павутиння і довго-довго чекав, доки павук наважиться на газету перебігти. А тоді хлопчик відніс павука до вікна і випустив на вулицю. Там павуку краще буде, і друзів він знайде обов’язково.}

   _{Потім Петрик з гаражу павутиння прибрав, а заодно й серед іграшок лад навів.}

   _{З того часу Петрик павуків не боявся.}

_{^{1. Жвали — щелепи.}}

Бабине літо 

Оповідання «Артемкові друзі» Юлії Смаль

Казка про те, як друзі допомогли соловейкові одужати

ВЕДМІДЬ І ПАВУЧОК (народна казка)