Загрузка...

    На ілюстрації зображена пташка, коли «не просила їди». «Стала сама багатою – минулися холоди», бо на гілках розпустились дрібні зелені листочки, комашня прокинулась від зимового сну. 

   Кожен глядач безпомилково впізнає у пташці жовтогруду синичку. Їй вдалося пережити сувору зиму. «З вдячності вона грала, неначе скрипаль-корифей» з чорним метеликом на тонкій пташиній шиї. 

   Ілюстрація викликає радісний, життєствердний, святковий настрій.   

 

Аналіз вірша Дмитра Павличка «Синиця».

 

Загрузка...