Іменник у формі однини вживається для позначення одного предмета, іменник у формі множини — для позначення двох і більше предметів.
Множина іменників утворюється від однини найчастіше зміною закінчення, зрідка — й наголосу: жінка — жінки, місто – міста. Якщо іменники в однині та множині мають однакові закінчення (На полігоні проходили бойові навчання. Своє навчання Тарас розпочав у дяка), число іменників можна визначити лише через їхній зв’язок з іншими словами.
Іменники переважно вживають як в однині, так і в множині: машина — машини; зошит — зошити, стіл — столи.
До іменників, що мають лише форму однини, належать назви:
• речовин (молоко, масло, залізо, руда),
• почуттів (радість, піднесення, вірність, кохання),
• власні (Вінниця, Дунай, Місяць, Леся Українка).
До іменників, що мають лише форму множини, належать назви:
• парних або таких, що складаються з кількох частин чи предметів (ножиці, окуляри, двері, сани, меблі, шахи, ворота),
• речовин (вершки, дріжджі, консерви, парфуми),
• сукупностей предметів (гроші, джунглі, надра, хащі, шахи),
• відрізків часу, свят та обрядів (канікули, іменини, вечорниці),
• почуттів, станів (жалощі, гордощі, веселощі, прикрощі),
• географічні (Черкаси, Альпи, Афіни).
Іменники, які позначають сукупність однакових або подібних предметів, що сприймаються як єдине ціле, називаються збірними (товариство, колосся, коріння, рідня, піхота, молодь, юрба), вони мають форму однини (золоте листя).
Іменники, що вживаються лише у формі однини, можуть уживатися в множині в таких випадках:
• власні назви вживаються з метою створення узагальненої назви ряду осіб, предметів, країн, міст (родовід Богуни);
• якщо загальні назви передають узагальнення (всі лиха) або вказують на сукупність предметів (співали дуби);
• якщо географічні назви вжиті в переносному значенні, у такому разі їх пишуть з малої літери (осягали еверести літератури);
• у ролі термінів (болі й шуми в серці (термін медицини); мінеральні води (термін харчової промисловості); високоякісні сталі (термін важкої промисловості)).
З метою узагальнення форма однини може бути вжита замість форми множини: В усі часи українська жінка дивувала своєю силою й незламністю (3 газети).
Примітка. Іменники, до яких можна додати слова мій/він (чоловічого роду), моя/вона (жіночого роду), моє/воно (середнього роду), стоять у однині: друг, книга, поле. Іменники, до яких можна додати слова мої/вони, стоять у множині: друзі, книги, поля.