ПРИГОЛОСНІ ЗВУКИ складаються з шуму або з шуму із голосом (при вимові ротик закритий). Утворюються за допомогою голосу і шуму або тільки шуму (під час їх вимови повітря проходить через рот, натрапляючи на перешкоди).
Перешкоди для повітря при вимові приголосних звуків.
Заважають губи: звуки [б], [п], [в],....
Заважають язик і зуби: звуки [з], [д], [т],....
Заважають язик і піднебіння: звуки [д], [ш], [р],....
Приголосні звуки вживаються при голосних, на що вказує їхня назва: при-голосний. Сукупність приголосних звуків мови називається консонантизмом.
В українській мові 32 приголосних звуки:
[б'] [в] [г] [ґ] [д] [д'] [ж] [з] [з'] [дж] [дз] [дз'] [й] [к] [л] [л'] [м] [н] [н] [п] [р] [р'] [с] [с'] [т] [т'] [ф] [х] [ц'] [ч] [ш]
Буква щ завжди позначає два звуки [ш][ч] : дощ, щука.
Коли буквосполучення дж, дз позначає один звук [дж], [дз] вимовляйте ці звуки злито, не ділячи їх на два: джміль, дзвін.
Буква м’який знак і апостроф не є звуками, вони лише позначають відповідно м’якість чи твердість попередніх приголосних.
Приголосні звуки класифікують так:
дзвінкими або глухими (за вокалізацією);
м'якими або твердими (за палаталізацією, тобто пом'якшенням);
сонорними або шумними (за участю голосу і шуму);
губними, язиковими, глотковими (за місцем творення).
Приголосні звуки не утворюють складу.
В українській мові слова зі збігом кількох приголосних звуків трапляються рідко, тому нашу мову називають співучою, мелодійною, милозвучною.