РОБОТА №1.
Варіант 1
Завдання 1. Сонце зайшло. Надворі почало вже темніти (бо темінь). На заході небо червоніло (за словником) жаром. На сході (префікс с-) понад зеленим (бо зелень) лісом воно було синє (бо синій), аж чорнувате. Гасло полум'я (пишемо апостроф) на заході. Серед неба займались ясні зорі. Чорна ніч простелювалася чорним сукном по селу (бо села в множині), по садках (бо садок, місцевий відмінок іменника ) та лісах (місцевий відмінок іменника). Блищали (бо блиск) тільки білі стіни хат проти заходу. Ставочки здавалися темно-синім небом з ясними зорями. (За І. Нечуєм-Левицьким).
Сонце зайшло. Надворі почало вже темніти. На заході небо червоніло жаром. На сході понад зеленим лісом воно було синє, аж чорнувате. Гасло полум'я на заході. Серед неба займались ясні зорі. Чорна ніч простелювалася чорним сукном по селу, по садках та лісах. Блищали тільки білі стіни хат проти заходу. Ставочки здавалися темно-синім небом з ясними зорями.
Завдання 2. Головні члени третього речення.
Небо червоніло.
Міркуємо так.
(Що?) небо (що робило?) червоніло. Небо (підмет), червоніло (присудок).
Завдання 3. Споріднені слова до лісом.
Лісник, лісовий, підлісся, Полісся, узлісся, лісовик, лісок, пролісок, лісочок, лісовичок.
Завдання 4. Іменники в орудному відмінку однини.
Жаром, лісом, сукном, небом.
Міркуємо так.
До іменників у однині ставимо питання ким?, чим?
Завдання 5. Антоніми до слів.
Темніти – світліти, ясніти
Сходити – заходити
Завдання 6. Текст-розповідь «Весняний ранок»
РОБОТА № 1
Варіант 2
Завдання 1. Вітер ущух. Між листом зашелестів (бо шелест) густий, рівний дощ. А на небі зчинилась (префікс з-, бо чинять) гуркотнява. Кидало колоддям, ламало, трощило. По широких (бо шир, місцевий відмінок) небесних (місцевий відмінок) просторах луною розкочувався (префікс роз-) над хмарами гук.
На прив’яле (пишемо апостроф) листя (бо листок), на присмажені трави й хліба тихо сіявся дрібний, холодний дощ. Тихо шуміла трава під бризками. Захлинаючись, ковтала воду суха земля (бо землі в множині). Пирскало й плюскотіло віття на деревах (бо дерево). ( За С. Васильченком).
Вітер ущух. Між листом зашелестів густий, рівний дощ. А на небі зчинилась гуркотнява. Кидало колоддям, ламало, трощило. По широких небесних просторах луною розкочувався над хмарами гук.
На прив’яле листя, на присмажені трави й хліба тихо сіявся дрібний, холодний дощ. Тихо шуміла трава під бризками. Захлинаючись, ковтала воду суха земля. Пирскало й плюскотіло віття на деревах.
Завдання 2. Головні члени другого речення.
Дощ зашелестів.
Міркуємо так.
(Що?) дощ – (що зробив?) зашелестів. Дощ (підмет), зашелестів (присудок)
Завдання 3. Споріднене слово до слова трава.
Травичка, трав'яний, травиця, травинка, травиночка, травонька.
Завдання 4. Іменники в орудному відмінку однини.
Листом, колоддям, луною.
Міркуємо так.
До іменників у однині ставимо питання ким?, чим?
Завдання 5. Антоніми
густий — рідкий
широкі — вузькі
Завдання 6. Текст-розповідь «Після дощу».