МОВА - СКАРБНИЦЯ ДУХОВНОСТІ НАРОДУ

Вправа 1.1. Прочитайте. Замисліться над лексичним значенням виділених слів. Звіртеся з тлумаченням, поданим синім кольором.

Ще в сиву давнину люди розуміли, що мова — це не тільки засіб спілкування. За допомогою мови формується світогляд людини, мова шліфує людську душу, робить людину істотою духовною. Саме за допомогою мови можна передати й засвоїти знання та почуття, які навернуть до добра, виплекають духовність. (З підручника «Українознавство»)

ДУШЕЮ називають внутрішній світ людини з її настроями, почуттями й переживаннями. 

Саме душею, а не органами чуття (зором, слухом, дотиком, нюхом) ми сприймаємо те, що становить людську суть і зветься духовним. Духовне відсторонене від усього приземлено практичного, тобто матеріального,

ДУХ — це внутрішній стан, моральна сила, міць людини. Дух виявляється в рішучості, бадьорості, сміливості, незламності. Саме ці якості допомагають людині обстоювати добро і правду. Дух властивий не лише людині, а й народові. «Дух, що тіло рве до бою, рве за поступ, щастя, волю», — так писав про незламність народного духу видатний поет Іван Франко. 

Духовність - усе, що становить для людей духовну цінність. Духовність тісно пов'язана з історичною пам'яттю народу, тобто з минулим, що його пам'ятають численні покоління людей, історична пам'ять є підґрунтям збереження та плекання таких духовних скарбів, як народні традиції, звичаї, обряди, твори усної народної творчості, моральні цінності. Передавати духовні скарби з покоління в покоління можна тільки за допомогою мови. Тому й народився вислів: мова — скарбниця духовності народу.

1.2. Як ви розумієте значення висловів духовна людина, духовне життя, духовна сила?

Духовне життя — думки, почуття, переживання, взаємодія з іншими людьми та суспільством, основу яких становить духовний світ людини —її цінності та світогляд.

 

1.3. Поясніть значення терміна історична пам'ять. Звіртеся зі Словничком термінів. 

Історична пам'ять — сукупність наукових і ненаукових знань та масових уявлень представників певного народу про спільне минуле, що передаються з покоління в покоління.

1.4. Як ви розумієте афоризм Те, що є в людині, безсумнівно, важливіше за те, що є в людини? Поясніть його значення двома-трьома реченнями.

 

Вправа 2.1. Витлумачте значення кожного з поданих фразеологізмів.

1. Потеплішало на душі. 2. Укласти (у щось) душу. 3. Розквітати душею. 4. Скріпити дух. 5. Піднестися духом.

Потеплішати на душі — набрати привітнішого, лагіднішого, ласкавішого виразу, втратити суворість. Укласти в (щось) душу — надавати чому-небудь певної форми, вигляду. Розквітати душею  — пройматися радістю, щастям. Скріпити дух —  робити кого-небудь морально стійким, непохитним. Піднестися духом — ставати веселішим, бадьорішим, енергійнішим.

1.2. За поданими фразеологізмами, складіть висловлювання про рідну мову (усно).

 

1.3. Поясніть слова мовознавця О. Сербенської Мова якнайтісніше пов'язана з духовним світом людини.

 

1.4. Які з поданих фразеологізмів передають людські почуття? Назвіть ці почуття, витлумачте їхню суть. Звіртеся з поданим у підручнику Словничком назв почуттів.

Потеплішати на душі, розквітати душею, піднестися духом.

 

Вправа 3.1.  Перепишіть речення, розставляючи пропущені розділові знаки. Обґрунтуйте їхнє вживання.

1. Мова — не обгортка для думок і речей а душа народу (За В. Радчуком). 2. Рідне слово покликане служити порозумінню злагоді об'єднанню української людності (В. Лизанчук). 3. З мовою пов'язане не тільки минуле а й майбутнє народу повага до нього в світі (М. Подолинський). 4. Рідна мова — це найважливіша основа на ній зростає духовно кожен народ (І. Огієнко). 5. Нас учили-научали Ти дитино пам'ятай В кожну мову люди вклали «я» своє і рідний край (В. Ніколаєнко).

Мова — не обгортка для думок і речей, а душа народу. Рідне слово покликане служити порозумінню, злагоді, об'єднанню української людності. З мовою пов'язане не тільки минуле, а й майбутнє народу, повага до нього в світі. Рідна мова — це найважливіша основа: на ній зростає духовно кожен народ. Нас учили-научали: «Ти, дитино, пам'ятай! В кожну мову люди вклали «я» своє і рідний край».

3.2. Поясніть, яким чином мова пов'язує минуле, сучасне й майбутнє народу. 

 

3.3. Що, на вашу думку, загартовує дух людини? Що означає зростати духовно? Чи згодні ви з висловом поетеси Ганни Чубач По словах, як по місточках, до душі душа приходить? Поясніть.

 

Вправа 4.1. Прочитайте речення. Як ви розумієте зміст кожного з них? Поясніть значення висловів духовне багатство, духовне життя народу.

1. Рідна мово материнська, ти — душа мого народу (Д. Кононенко). 2. У свою пісню й мову народ укладав увесь свій дух, свою мораль, увесь свій розум, свої сподівання, мрії, своє світобачення. 3. Рідна мова — безцінне духовне багатство (Б. СухомлинськиЇЇ). 4. Мова — це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова — це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання віків. Мова — це сучасна художня, інтелектуальна і мисленнєва діяльність народу (Олесь Гончар). Той, хто дихає суржиком, не може мати духовного здоров'я (Д. Павличко).

Духовне багатство – нематеріальні цінності, зв'язані з внутрішнім психічним життям людини: знання, розум, чесноти, талант, ідеї, мова.

Духовне життя народу – мистецьке, релігійне, пізнавальне.

4.2. Лексичні значення виділених слів з'ясуйте за Тлумачним словничком, поданим у кінці підручника.

Мораль - система норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства; повчальний висновок із чогось; повчання, настанови, поради.

Інтелектуальний — наділений інтелектом; розумовий, духовний.

Суржик - 1. суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші; 2. Перен. Елементи двох або кількох мов, об'єднані штучно, без додержання норм літературної мови; нечиста мова. 

 

Вправа 5.1 Прочитайте поезію Дмитра Чередниченка. Розкрийте алегорію поетичних образів: що поет мав на увазі під образом гілки, пташок і спільного хору? Що символізує хор пташок, кожна з яких має свою мову?

Людство бачиться древом: 

У кожної гілки 

Своя пташка, 

У кожної пташки 

Своя мова. 

А разом — древо, 

А спільно — хор.

5.2. Що вам відомо про Древо життя? Чому цей давній символ був популярний у наших предків?

Дерево життя - уособлення єдності усього світу, своєрідна модель Всесвіту й людини (де для кожної істоти, предмета чи явища є своє місце); посередник між світами (своєрідна дорога, міст, драбина, якими можна перейти до світу богів або в потойбіччя). У Китаї - це шовковиця, в Індії - фіга, в Німеччині - липа, в Україні - дуб, в Африці - пальма, в Америці - секвойя, в пустельних краях - саксаул.

5.3. Якби вам доручили створити до поезії ілюстрацію, що б ви намалювали?

 

5.4. Зробіть словесний опис цього уявного малюнка. Порівняйте з деревами поданими на ілюстраціях у підручнику.

 

Вправа 6.1. Перепишіть речення, уставляючи пропущені літери. Визначте й підкресліть у словах вивчені орфограми.

1. Мова — душа кожного народу, його святощі, найцін..іший скарб (За І. Огієнком). 2. Мова народу — кращий, що ніколи не в'яне і вічно ро..пускається, цвіт усього його духовного ж..тя. У мові одухотворюєт..ся весь народ і вся його батьківщина (К. Ушинський). 3. Як плоть моя замішана на крові, отак мій дух — на українс..кій мові (Т. Майданович). 4. Пр..лучення до мовних скарбів надає нам духовної дужості (І. Вихованець). 5. Мова діє в усіх сферах духовного ж..ття як творча сила (Л. Вайсгербер). 6. Бе..духі мають рабську душу, покірну, зрадни..ьку, байдужу (Б. Білас). 7. Один філософ стародавн..ого світу говорив, що різниця між духовною і бе..духовною людиною така, як між ж..вою і мертвою (М.Джаліль)

Мова — душа кожного народу, його святощі, найцінніший (ОРФОГРАМА: подвоєння букв; пишуть нн у прикметниках із суфіксои –н, якщо вони утворені від іменників з коренем на -н) скарб. Мова народу — кращий, що ніколи не в'яне і вічно розпускається (ОРФОГРАМА: літера з у кінці префіксів роз-, без-; префікси роз-, без- завжди пишуть із буквою з-), цвіт усього його духовного життя (ОРФОГРАМА: подвоєння букв; в іменниках середнього роду , що мають закінчення –а, -я). У мові одухотворюється (ОРФОГРАМА: правила вживання м'якого знака на письмі; у дієсловах на –ть, -ться) весь народ і вся його батьківщина. Як плоть моя замішана на крові, отак мій дух — на українській (ОРФОГРАМА: правила вживання м'якого знака на письмі; у суфіксах  –ськ-, -зьк-, -цьк- пишемо ь) мові. 4. Прилучення (ОРФОГРАМА: правопис префіксів пре-, при-, прі-; якщо слово означає наближення, приєднання, результат чи неповноту дії або ознаки, то пишеться префікс при-)  до мовних скарбів надає нам духовної дужості. Мова діє в усіх сферах духовного життя (ОРФОГРАМА: подвоєння букв; в іменниках середнього роду , що мають закінчення –а, -я) як творча сила. Бездухі (ОРФОГРАМА: літера з у кінці префіксів роз-, без-; префікси роз-, без- завжди пишуть із буквою з-) мають рабську душу, покірну, зрадницьку (ОРФОГРАМА: правила вживання м'якого знака на письмі; у суфіксах  –ськ-, -зьк-, -цьк- пишемо ь), байдужу. Один філософ стародавн..ого (ОРФОГРАМА: сполучення літер йо, ьо; після м'яких приголосних в середині складу вживають сполучення ьо) світу говорив, що різниця між духовною і бездуховною (ОРФОГРАМА: літера з у кінці префіксів роз-, без-; префікси роз-, без- завжди пишуть із буквою з-) людиною така, як між живою (ОРФОГРАМА: написання слів з ненаголошеним е,и,о; дібрати споріднене, щоб сумнівний голосний звук став наголошеним; напр., жити) і мертвою.

6.2. Як ви вважаєте, чи пов'язане ставлення людини до рідної мови з духовністю? Поясніть.

Духовність — властивість вдачі, що полягає в переважанні духовних, моральних та інтелектуальних інтересів над матеріальними, фізичними.

6.3. Якою мірою духовність людини пов'язана з її ставленням до державної мови? Свою думку обґрунтуйте.

 

6.4. Розкажіть, якою ви уявляєте державу Українського слова. Яке місто могло б стати її столицею?