Інші правила дивись тут...

4 КЛАС

Дієслова змінюються за часами.

Висновок: 

Початкова форма дієслова (інфінітив) – це неозначена форма дієслова.  

5 КЛАС

ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС

Дієслова у формі теперішнього часу означають дію, яка збігається з моментом мовлення: роблю, каже, розповідають, говорю.

Змінюються за числами (однина, множина) та особами (І, ІІ, ІІІ). Бувають лише недоконаного виду.

Особу і число дієслова визначають за допомогою за­йменника, питання та закінчення дієслова: сиджу — що я роблю? — 1-ша особа однини; стоїте — що ви робите? — 2-га особа множини тощо.

КУЛЬТУРА мовлення. Наголошуймо правильно! Нести - несемо, несете, несла, несли, нестиму. Везти - веземо, везете, везла, везли, везтиму. Вести - ведемо, ведете, вела, вели, вестиму.

МАЙБУТНІЙ ЧАС ДІЄСЛОВА

Дієслова у формі майбутнього часу означають дію або стан, які відбуватимуться вже після моменту розмови про них: зроблю, скажу, розповідатиму, буду говорити. Змінюються за особами (І, ІІ, ІІІ) та числами (однина, множина).

Розрізняють форми майбутнього часу доконаного й недоконаного видів.

Просту форму майбутнього часу мають дієслова доконаного виду (що зроблю?): прочитаю, розкажу, напишу, занесу, висушу. У простій формі доконаного виду дієслова мають такі ж особові закінчення, як і дієслова теперішнього часу.

Особу і число дієслова визначають за допомогою за­йменника, питання та закінчення дієслова: сяду — що я зроблю? — 1-ша особа однини; станете — що ви зробите? — 2-га особа множини тощо.

Дієслова недоконаного виду мають дві форми майбутнього часу: складну (що робитиму?) і складену (що буду робити?).

Складна форма утворюється додаванням до неозначеної форми особових закінчень –му, -меш, - ме, -мемо, -мете, -муть (залишок архаїчного слова йняти). Особові закінчення дієслів недоконаного виду складної форми майбутнього часу. 

Особу і число дієслова визначають за допомогою за­йменника, питання та закінчення дієслова: сидітиму — що я робитиму? — 1-ша особа однини; ставатимемо — що ви робитимете? — 2-га особа множини тощо.

Складена форма утворюється сполученням неозначеної форми і допоміжного дієслова бути.

Трапляється, що допоміжне дієслово бути та неозначена форма дієслова, які утворюють складену форму майбутнього часу, розділені в реченні іншими словами: Буду я навчатись мови золотої (А. Малишко). Буде в пісні жить моя душа (П. Воронько). Інколи у складеній формі майбутнього часу одного допоміжного слова бути стосуються двоє і більше дієслів у неозначеній формі: Чи довго ми будемо блукати і шукати? (Леся Українка). Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти (Народна творчість).

У складеній формі майбутнього часу змінюється тільки закінчення допоміжного дієслова бути: буду читати — що я буду робити? — 1-ша особа однини, будеш читати — що ти будеш робити? — 2-га особа однини, буде читати — що вона буде робити? — 3-я особа однини, будемо читати — що ми будемо робити? — 1-ша особа множини, будете читати — що ви будете робити? — 2-га особа множини, будуть читати — що вони будуть робити? — 3-тя особа множини тощо.

Особові закінчення дієслів недоконаного виду складеної форми майбутнього часу.

МИНУЛИЙ ЧАС ДІЄСЛОВА

Дієслова у формі минулого часу означають дію або стан, які відбулися до моменту розмови: розказав, пояснила, здивувало, мандрували.

Дієслова минулого часу змінюються за родами (в однині) та числами: розповів, розповіла, розповіло, розповіли. Бувають доконаного і недоконаного видів. 

Зверніть увагу! Дієслова минулого часу не змінюються зо особами, на особу у формах минулого часу може вказувати особовий займенник (Я розповів цікаву історію. Він розповів цікаву історію. Ти розповів цікаву історію).

Основу інфінітива виділяємо відкиданням суфікса –ти, -ть. 

Творення дієслів минулого часу. 

• Утворюються додаванням до основи інфінітива (без суфікса –ти, -ть) суфікса –в- у чоловічому роді (малював, писав) та –л- у жіночому, середньому родах і в множині (малювала, малювало, малювали; писала, писало, писали).

• Для дієслів чоловічого роду утворюється без суфікса, якщо основа неозначеної форми закінчується на приголосний: біг-ти — біг, нес-ти — ніс, допомог-ти —допоміг. Винятки: мести – мів, брести – брів, плести – плів.

У дієсловах минулого часу без суфікса відбувається чергування голосних: [о] – [і], [е] – [і] в корені: рости – ріс, нести – ніс, могти – міг.

Дієслова із суфіксом –ну-, що означають одноразову чи раптову дію, мають одну форму: стрибнути – стрибнув, крикнути – крикнув. Дієслова із суфіксом –ну-, що означають тривалу недоконану дію мають паралельні форми: мерзнути – мерз – мерзнув; мокнути – мокли – мокнули. Більш уживана в літературній мові форма без суфікса.

У дієсловах минулого часу в жіночому і середньому родах однини та в множині наголос падає на останній склад: почала, почало, почали. 

Стилістичні особливості. Зі стилістичною метою може вживатися один час замість іншого.

• Щоб наблизити до слухача події, надати розповіді більшої виразності, вживають теперішній час замість минулого. Приходжу я вчора додому й бачу диво.

• Близьке майбутнє передають формами теперішнього або минулого часу, підкреслюючи впевненість у тому, що дія обов'язково відбудеться. Від'їжджаю через годину.

• Майбутній час у значенні минулого виражає раптову, несподівану дію або передає дії, що повторюються. Піднявся лев могучий, як на лапи стане, та як зареве, аж волосся в'яне!

Інші правила дивись тут...