Інші правила дивись тут...

3 КЛАС

На відміну від слова, словосполучення точніше називає предмет, ознаку, дію, явище, а на відміну від речення не виражає закінченої думки.

Словосполучення – це смислове (за допомогою питання від головного до залежного слова) й граматичне (за допомогою закінчення і прийменника) поєднання двох або більше повнозначних слів (самостійних частин мови).

Словосполучення — це щонайменше два сло­ва самостійних частин мови, одне з яких головне, а інше — залежне.

Для поєднання головного й залежного слів можна ви­користовувати прийменники: пішов за братом, сиділи під деревом, росло на городі.

Складається із двох частин: головної (від її слова ставлять запитання) та залежної (до її слів ставлять запитання, тобто вона відповідає на поставлене питання).

У різних словосполученнях одне й те саме слово може бути головним і залежним.

Наприклад, для словосполучення збірка дитячих віршів маємо збірка (чого?) віршів; віршів (яких?) дитячих.

Поширені та непоширені словосполучення

Непоширені словосполучення складаються із двох слів (головного й залежного), виражених самостійними частинами мови: щасливі діти, писати грамотно.

Поширені словосполучення складаються із трьох і більше повнозначних слів: щасливі наші дорогі діти, умію писати грамотно.

5 КЛАС

До словосполучення не належить:

— поєднання іменників чи займенників із прийменниками: на сторінках, з товаришем;

— слова, які виступають у реченні головними членами (підметом і присудком): дівчата танцюють, мама порадила;

— слова, незалежні одне від одного, зв’язані сполучниками, або однорідні члени речення: міста і села, батьки і діти;

— усталені сполучення слів, тобто стійкі (фразеологічні) сполучення слів, які за значенням дорівнюють одному слову або словосполученню: байдики бити – ледарювати, пекти раків – червоніти, дивитися правді у вічі — бути щирим;

— складені форми: буду навчатися, менш уважний.

Загальна характеристика словосполучення:

— як і слово, називає предмет, ознаку або дію, але така поширена назва точніша й конкретніша;

— складається щонайменше з двох повнозначних (самостійних частин мови) слів;

— має головне слово та залежне слово (від головного слова до залежного ставиться питання);

— слова пов'язані за змістом і граматично  або тільки за змістом.

Зв'язок за змістом – зв'язок за допомогою питання від головного слова до залежного: пісня (чия?) мамина.

На схемі над головним словом ставлять знак Х, від головного слова до залежного ставлять питання і проводять направлену лінію.

Схема словосполучення:

книжка^Х —(яка?)—> цікава

Наприклад, прикметник та іменник утворюють словосполучення, головним словом у якому є іменник, тому число і рід прикметника визначається так, як в іменника.

Зв'язок граматичний – зв'язок за допомогою закінчень (мамин[а] пісн[я]) або за допомогою закінчень і прийменників одночасно (у мамин[ій] пісн[і]).

Залежне й головне слово можуть мати однакові граматичні ознаки (рід, число, відмінок) або головне слово вимагає від залежного певного відмінка (володіти мов[ою]).

Порівняння словосполучення з реченням

Інші правила дивись тут...