Взимку на галявині.     Лісова галявина. Одиноко стоїть берізка. Над берізкою віє вітер. Він розчісує її коси. Сьогодні він сердитий, пронизливий і дуже колючий. Голі гілки мріють про листочки. Береза невесела. ЇЇ

    Широкий коридор веде до дверей моєї кімнати. Вона невелика. Стіни помальовані у радісний жовтий колір. Підлога і двері дерев’яні. У моїй кімнаті є фортепіано. На ньому фотографія у кольоровій рамці. Біля великого вікна знаходиться коричневий стіл та зручне крісло. Там моє

   Тарас Шевченко написав багато чудових віршів про красу рідного краю, його неповторну природу.    Дніпро – велика річка України. Я відчуваю її силу , нескореність сердитому вітрові. Напевно, наближається гроза. Адже «додолу верби гне високі, горами хвилю

      Весна Очікувана ця пора Зиму білу відганяла. Пишне листя одягала. Буйним цвітом розквітає, Красне літо зустрічає.                       

   Кожна  пора року по-своєму змінює садок біля мого дому.   Взимку він спить під білим покривалом. Іноді пташка порушить цей глибокий сон. Весною яблуня, малина, смородина одівається у чудовий білий цвіт. На клумбах звеселяють погляд острівці різнобарвної примулки:

- Ти любиш працювати за комп’ютером? - Я сиджу за ним цілий день. - А ти знаєш, скільки часу можна за ним працювати? - Скільки? - Дітям можна працювати не більше двох годин. - А чому так мало? - Ти не помічаєш, але він шкодить твоєму здоров’ю. Втомлює очі. - Так. Лікар сказав, що мій

     Сонячний ранок розбудив землю.      Заспівали галасливі пташки. Пролетів теплий весняний вітер. Задзвеніли веселі струмки, напувають весняну землю. Зачаровують погляд перші ранні квіти.      Незабутня прогулянка чекає подорожнього у ранкову

Загадка про сонце і місяць. Як новий день починається, Воно з неба весело всміхається. Якщо темна ніч надходить, Він яскраві зірки водить.                 (сонце і місяць)     Загадка про сонце. Воно день на землі починає, Ніжним промінням у

      Та ось одного сонячного ранку відчув клен, ніби до нього доторкнулося щось тепле і лагідне. Пташка сіла на його гілку і защебетала. Розповіла про пробудження природи, тепле сонечко. Після довгої зими прийде тепла весна. Одягне землю в ніжний цвіт. Красивою стане земля.

   Високо летіла пташка. Випустила вона горішок з дзьобика. Полетів він до землі–матінки.    Пустив корінець. Виріс могутнім деревом. Шумить вітами. Вітається з пташками, травою, небом, хмарками, квітками.    А восени дасть людям щедрий уражай.    

    Ріс собі на околиці самотній каштан.   Гарно цвів він навесні. Прилітала осінь, жовтіли і опадали листочки. Осипалися каштани, з сумом прощалися з деревом і падали на землю. Деякі з них під снігом перезимували. Навесні під теплим промінням сонця пустили коріння у землю-матінку.

   Нещодавно я прочитала книжку «Принцеса цирку». Її написала майже сто років тому Лідія Чарська.    Я читала і мене захопила розповідь про дівчинку, її важку долю. Обманом попала вона у цирк. Дівчинка любила тварин і стала дресирувальницею левів. Важкі випробування

    На фотоілюстрації я бачу дівчинку. Вона весела, немов веселка, що великим коромислом розкинулася позаду. Сім кольорів зачаровують своєю барвистістю. Після теплого дощу усміхнулося блакитне небо. Цій красі радіють усі: квіти, річка, дерева, трави і кущі.     

- Я вважаю, що слова читання, письмо, малювання є дієсловами. А ти як думаєш? - Щоб дізнатися про частину мови, я ставлю запитання. Дієслова відповідають на питання що робить? Попробуй поставити його. - Гаразд. Здається це питання не підходить до моїх слів. - Тепер постав питання що? Вони

- Які гуртки ти відвідуєш? Я відвідую гурток живопису та «Умілі ручки». - А я є учасницею ансамблю бандуристів. Ми співаємо українські пісні, вчимося грати на бандурі. Ми часто приймаємо участь у конкурсах. - Твій гурток є у Будинку мистецтв? - Так. До речі, я бачила твої малюнки на