—  Я сьогодні вже дочитаю оповідання Всеволода Нестайка. Дуже цікаві! А ти що читаєш? — А я прочитала книжку Марка Твена «Принц та злидар». Це казка про двох хлопців. Вони були дуже схожими. Правда, один був принцом, а інший – злидарем. Через свою цікавість хлопці

— Я склав речення, у яких слово шапка має різні значення. У хлопчика гарна, шапка. Дівчинка також має гарну шапочку. — Та ні, я думаю що в цих реченнях слово шапка має однакові значення. Але слово шапка може мати й інші значення. І в гриба є шапка на ніжці... Вона може бути коричневого,

     Синичка — дуже корисна осіла пташка.     Її можна бачити біля людських осель взимку, коли багато інших птахів відлетіло у теплі краї. Вона є окрасою нашої зимової природи, бо в теплу пору ховається від людського ока в лісах, де багато їжі. Синички, як багато

Зозуля. Хто хитрий у лісі літає, В гнізда чужі заглядає, Діток птахам підкидає?   Соловейко Хто цей співочий птах? Водиться в лісах, гаях, Чудові пісні співає, люди трелями їх назвали.   Дятел   Хто у лісі без діла не літає, Міцним дзьобом стовбур оглядає, Стукає, шукає, комах

                  Взимку на галявині.     Лісова галявина. Одиноко стоїть берізка. Над берізкою віє вітер. Він розчісує її коси. Сьогодні він сердитий, пронизливий і дуже колючий. Голі гілки мріють про листочки. Береза невесела. ЇЇ

    Широкий коридор веде до дверей моєї кімнати. Вона невелика. Стіни помальовані у радісний жовтий колір. Підлога і двері дерев’яні. У моїй кімнаті є фортепіано. На ньому фотографія у кольоровій рамці. Біля великого вікна знаходиться коричневий стіл та зручне крісло. Там моє

   Тарас Шевченко написав багато чудових віршів про красу рідного краю, його неповторну природу.    Дніпро – велика річка України. Я відчуваю її силу , нескореність сердитому вітрові. Напевно, наближається гроза. Адже «додолу верби гне високі, горами хвилю

      Весна Очікувана ця пора Зиму білу відганяла. Пишне листя одягала. Буйним цвітом розквітає, Красне літо зустрічає.                       

   Кожна  пора року по-своєму змінює садок біля мого дому.   Взимку він спить під білим покривалом. Іноді пташка порушить цей глибокий сон. Весною яблуня, малина, смородина одівається у чудовий білий цвіт. На клумбах звеселяють погляд острівці різнобарвної примулки:

- Ти любиш працювати за комп’ютером? - Я сиджу за ним цілий день. - А ти знаєш, скільки часу можна за ним працювати? - Скільки? - Дітям можна працювати не більше двох годин. - А чому так мало? - Ти не помічаєш, але він шкодить твоєму здоров’ю. Втомлює очі. - Так. Лікар сказав, що мій

     Сонячний ранок розбудив землю.      Заспівали галасливі пташки. Пролетів теплий весняний вітер. Задзвеніли веселі струмки, напувають весняну землю. Зачаровують погляд перші ранні квіти.      Незабутня прогулянка чекає подорожнього у ранкову

Загадка про сонце і місяць. Як новий день починається, Воно з неба весело всміхається. Якщо темна ніч надходить, Він яскраві зірки водить.                 (сонце і місяць)     Загадка про сонце. Воно день на землі починає, Ніжним промінням у

      Та ось одного сонячного ранку відчув клен, ніби до нього доторкнулося щось тепле і лагідне. Пташка сіла на його гілку і защебетала. Розповіла про пробудження природи, тепле сонечко. Після довгої зими прийде тепла весна. Одягне землю в ніжний цвіт. Красивою стане земля.

   Високо летіла пташка. Випустила вона горішок з дзьобика. Полетів він до землі–матінки.    Пустив корінець. Виріс могутнім деревом. Шумить вітами. Вітається з пташками, травою, небом, хмарками, квітками.    А восени дасть людям щедрий уражай.    

    Ріс собі на околиці самотній каштан.   Гарно цвів він навесні. Прилітала осінь, жовтіли і опадали листочки. Осипалися каштани, з сумом прощалися з деревом і падали на землю. Деякі з них під снігом перезимували. Навесні під теплим промінням сонця пустили коріння у землю-матінку.