Юрко, Іван та Катруся часто ходили до лісу. Знали там усі стежинки, адже їхнє село було зовсім поруч. Одного дня, друзі побачили на протоптаній стежині поранену косулю. Немічна тварина мовчки кликала на допомогу. Катруся обережно підійшла до неї. Ніжно погладила і
Учні нашого класу захотіли піти в ліс на прогулянку. Вчителька запропонувала взяти кошики, адже о цій порі можна назбирати багато грибів. Софійка довго розпитувала у вчительки як розрізнити їстивні гриби. Ось уже чудова лісова поляна. Як тут багато грибів! Ось
Моя домашня улюблениця називається Мурка. Вона чорного кольору, на передніх лапках має дві біленькі плямки. Шерсть її густа і пухнаста. На мордочці на мене дивляться двоє зелених спостережливих очей. У нічній темряві вони світяться, як маленькі ліхтарики. Кішка дуже любить
Кожна казка найкраща по-своєму. Адже сьогодні тебе чомусь навчить одна казка, а завтра інша збагатить своїм досвідом. Всі вони цікаві та дуже різні. Казок у світі настільки багато, що жодна людина не прочитала їх усіх.
- Добрий день. Вибачте, ви не підкажете мені котра година. - На жаль ні. Сьогодні я забув свій годинник. Може хтось інший зможе тобі допомогти. - Добрий день. Вибачте, ви не підкажете котра година. У мене зупинився годинник. - Одну хвилину. Зараз рівно восьма. - Дуже дякую. Тепер я зможу
На тему ввічливості можна написати багато цікавих малюнків. На одному з них моя уява бачить маму, котра нахилилась над ліжком донечки зі словами «Доброго ранку». Пора вже вставати. Скоро почнуться уроки у школі. А ось уже вчителька
Люди спілкуються мовою, жестами, барвами голосу, його інтонацією. Ніжними обіймами мама і дитина виражають свою любов. У лісі ми голосно гукаємо до друзів, щоб не заблукати. Відомий жест «привіт» підкреслює радість від зустрічі. Махаємо рукою
Українська мова є моєю рідною мовою. Ця барвиста мова лунала у колискових піснях мого дитинства. Нею розмовляли мої предки. Тому українська мова є мовою спілкування моїх батьків. Вони навчили мене любити її, не засмічувати поганими словами. Вона
Назад
Вперед