Тема: казка про зачаровану красуню Шипшинку. Головна думка: добро завжди перемагає зло; пом’якшіть зло, якщо знешкодити його не до снаги. Жанр: літературна чарівна казка. Позитивні персонажі: король, королева, Шипшинка, дванадцять чаклунок, королевич, бабуся, жаба. Негативні персонажі:
БЕРЕЗЕНЬ Як ріка зламала кригу, в берег вдарила з розбігу — без вітрила, без весла припливла в човні весна. Місяць березень до неї йде в березовій алеї. Каже: — Вибач, що не зміг килим з трав послать до ніг, розтопив не всі сніги, ще й залив низькі луги... За
КВІТЕНЬ День у квітні довше сонцем квітне. Сніг розтав на вигрітій землі. Малюки на ручаї блакитні паперові носять кораблі. Хоч немає ні дощів, ні зливи, квітень-місяць — справжній водолій. Він вихлюпує річок розливи, підмива пісок береговий. Підпливають верби кучеряві, і
РОЗМОВА З ОДУДОМ - Ду-ду-ду, чі-чі-чі... Де ночуєш ти вночі? — Чі-чі-чі, ду-ду-ду Я ночую у саду. — Ду-ду-ду, чі-чі-чі... Од садка віддай ключі! — Чі-чі-чі, ду-ду-ду — Загубив і не знайду. Тема: поетичний діалог ліричного героя з одудом. Головна
УЖЕ ВЕСНЯНЕ СОНЦЕ ПРИПІКАЄ. Уже весняне сонце припікає, вже сон-трава перецвітати стала. От-от зозулька маслечко сколотить, в червоні черевички убереться і людям одмірятиме літа. Вже з вирію поприлітали гості. Он жовтими пушинками вже плавають на чистім
ВИЙШОВ ТРАВЕНЬ З ЛІСУ Вийшов травень з лісу лугові вклонився, від дощу і сонця луг зазеленівся. Вийшов травень з гаю, нивам усміхнувся, потім на стежині, мов хлопча, роззувся. А до нього трави у полях прослались, а до нього з гаю птиці озивались. А за ним у лузі зацвітали
НА ВРОЖАЙ Зачастили дощі у зелений наш край. І радіють усі: «На врожай! На врожай!» А синиця в саду, мов співуча струна, щиру пісню веде: «Це ж весна. Це ж весна». Дід сміється у вус, ой, чудова пора: — Все це,— каже дідусь, — для добра, для
СПІВАЙ, СОЛОВЕЙКУ! Аж гнеться калина від співу дзвінкого! Це хто там співає? Не видно нікого. Погляньте пильніш у калину рясну: ото соловейко стрічає весну. Щебече, витьохкує, срібно сміється, і де тільки сила у нього береться! Такий же маленький, а як він співа, немовби до нас вимовляє
ДИВОСВІТ Дивосвіт, дивосвіт... Хто придумав оцей світ? Землю красну отаку у зеленому вінку? Всі ці квіти, і ліси, і пташині голоси? Ліс, і річка, і поля — це ж усе моя земля! Тема: ліричні роздуми про наш чудовий світ, який звемо дивосвіт Головна думка:
З прадавніх часів до 15 століття наші предки вважали початком року березень. Зустріч з весною супроводжувалися весняними обрядами: веснянками та гаївками. Забави супроводжувалися веснянками – піснями, що закликали і прославляли весну. Особливості цих народних пісень: наявність
ІМЕНА Я хотів би страшенно, як хочете знати, все у світі по-своєму знову назвати. Я назвав би волошку тоді голубинка, щоб дорослі ще більше її полюбили. А хлоп’ят і дівчат я б назвав любенята, щоб іще веселіше було їм гуляти. Я б ласкаву тополю назвав лопотуля, щоб вона для
Мене схвилювало оповідання Василя Скуратівського «Благослови, мати, весну зустрічати!». Я дізнався багато цікавого про те, як наші предки зустрічали весну. Це було велике свято зі своїми обрядами. Закличними піснями зі смачним печивом у формі жайворона
ДИВНА ЗВИЧКА Що б мені не говорили хтось з батьків чи вчителів,— я на все шукаю рими, ніби хтось мене завів... Скаже тато: — Як уроки? — Я йому: — Летять сороки! Скаже мама: — Ти поїв? — Я їй тут же: — Сто корів! Вчитель каже: — Йди до
План до уривку «Як Незнайко складав вірші». 1. Поет Квітик. 2. Незнайко хоче бути поетом. 3. Квітик говорить про рими. 4. Рима та «пакля». 5. Незнайко складає вірші. 6. Не вірші, а дражнилки. 7. Незнайко перестав складати вірші.
СЛУХАЛА ЛИСИЧКА СОЛОВ’Я Слухала Лисичка Солов’я. Думала Лисичка: «Ну, а я? Маю черевички й шовкові спіднички. Чим же гірша пісенька моя?» Ти, Лисичко, хитра, та дарма. Вбралася ти гарно, а німа. Що ті черевички й шовкові спіднички, як у тебе голосу нема. Тема: