ЗИМА Як не любити зими сніжно-синьої на Україні моїй, саду старого в пухнастому інеї, сивих, веселих завій? Як не любити весни многошумної, меду пахучих суцвіть, як не любити роботи розумної, праці, що дух веселить? Тема: поетичне оспівування пір року. Головна думка: «як
Тема: розповідь про зустріч Ярка з лисицями. Головна думка: «Шофер ще якусь мить не рушав з місця, щоб не наполохати звірів і щоб Ярко міг подивитися в поле, услід чотирьом вогнистим лисицям». Мета: заклик не завдавати шкоди природі. Рід літератури: епос. Жанр: оповідання.
СОНЦЕ ВЗИМКУ Сонце в грудні любить спати, На гостину не зазвати. Зрідка визирне! І все! Сяйво місяцю несе! В січні сонце не дрімає, На морозі блиском грає. Розфарбовує блакить, В сніжнім купелі сидить! Сонце в лютому сміється, Промінцем бадьорим в'ється, Сніг з бурульками гризе,
ВИШИВАНКА З вечора тривожного аж до ранку Вишивала дівчина вишиванку. Що тоненька голочка для сорочки, А ще тонше в дівчини голосочок. Вишивала дівчина, вишивала, У сорочку білую – душу вклала. Вишивала дівчина, вишивала, Чорну і червоную нитку клала. Ой та чорна ниточка –
ОЙ ВЕСНА, ВЕСНА — ДНЕМ КРАСНА — Ой весна, весна — днем красна́. Що ж ти нам, весно, принесла? — Принесла я вам літечко, Ще й рожевую квіточку, Хай вродиться житечко, Ще й озимая пшениця, І усякая пашниця. — Ой весна, весна, ти красна, Що ти, весно
Ой КУВАЛА ЗОЗУЛЕНЬКА Ой кувала зозуленька В лісі на горісі, Шануй мене, мій миленький, Як ластівку в стрісі. Як не будеш шанувати — Не будеш мя1 мати, Бо я тобі не наймичка, Щоб в полі орати. Бо я ж тобі не наймичка, Але ж я ґаздиня. Куди підеш, звідти прийдеш, Хата не пустиня.
БІЛІ МУХИ Білі мухи налетіли — все подвір'я стало біле. Не злічити білих мух, що летять, неначе пух. — Галю, Петрику, Кіндрате, годі, ледарі, вам спати! І побігли до санчат Галя, Петрик і Кіндрат. Всі з гори летять щодуху, щоб впіймати білу муху... А санчата їм усім
Тема: розповідь про господаря та його старого пса. Головна думка: «Живи тут, — сказав цуцикові. — Щоб тобі одному не було сумно, — і ласкаво поплескав старого пса по спині». Мета: ми відповідаємо за тих, кого приручили. Рід літератури: епос. Жанр: оповідання.
ЩЕ НАЗВА Є, А РІЧКИ ВЖЕ НЕМАЄ Ще назва є, а річки вже немає. Усохли верби, вижовкли рови, і дика качка тоскно1 обминає рудиментарні2 залишки багви3. І тільки степ, і тільки спека, спека, і озерявин4 проблески скупі. І той у небі зморений лелека, і те гніздо лелече на стовпі. Куди ти
Тема: розповідь про кота Мурка і курча. Головна думка: «І здивувався: та й сміливе ж яке!». Мета: заклик бути добрими і милосердними до слабших. Рід літератури: епос. Жанр: казка. Вид казки: про тварин. Ознаки казки Казковий зачин: «Був собі…». Слова-повтори:
ОЙ ХОДЮ-БЛУДЮ Ой ходю-блудю та й по вулиці, Як приблудна овечка, Ой ні до кого та промовити Вірного словечка. Туман, туман по долині, Туман качається, Чогось мене, молодої, Мій рід цурається. Не цурайся, мій родочку, Не цурайся ти мене, Перекажи зозулькою Сивенькою до
КВІТКА-ДУША Ой, не зоря в небі запалала, То на землі квітка розквітала, Там де трава, як зелений шовк, Ранок прийшов, але квітку не знайшов. Ой то цвіла та не квітка красна, Ой то душа, що шукала щастя, Квітка-Душа ніжна і жива, Вітер почув і приніс її слова. Приспів: Весен і зим
ДЖЕРЕЛО І ФОНТАН Крізь чорну скелю світле Джерело Прозору воду в затінку лило. А поблизу, серед жоржин і трав, Фонтан грайливо бризки розкидав І глузував з малого Джерела, З його води, що слізкою текла: — Нещасне, бідне, жалюгідне ти! Навіщо й жити, як отак текти? Дзюрчиш, безсиле, в
ПОВЧАННЯ — Яка ж бо ти дурна! Яка ти бідна, квола! То в квітах ніжишся, То замерзаєш гола, То гнешся від дощів, То сохнеш без води, А потім роздаєш Важкі свої плоди. Пора вже стать давно Розумною, сусідко! — Стовп Яблуню повчав, Поскрипуючи гидко. Тема: повчання стовпа
СОНЦЕ І ХМАРИ Ось Сонечко зійшло, і світить нам, і гріє, І божий мир, як маківка, цвіте; На небі чистому ген Хмара бовваніє1. Та Хмара надулась і річ таку гуде: «Що вже мені се Сонце надоїло, Чого воно так землю веселить? Хоч я насуплюся, воно таки блищить. Я полечу йому
Назад
Вперед