Милозвучність і багатство української мови

Милозвучність української мови досягається такими засобами:

• переважають відкриті склади: пе-ре-лаз, у-кра-їн-ська;

• голосні звуки й приголосні розміщені послідовно: голова, день;

• рідше трапляються збіги приголосних звуків: пухівка, сестра, сонце.

• для уникнення складності вимови нагромадження приголосних відбувається спрощення у групах приголосних: честь — чесний, тиждень — тижневий;

• незручну вимову уникаємо чергуванням прийменників у–в, і–й, з–зі, під–піді: брат у Львові, але сестра в оселі, соловей і синиця, піді мною, зі спекою;

• незручну вимову уникаємо чергуванням префіксів роз-/розі-, з–/зі-, під–/піді-: розвісити, розіслати, з’їхати, зійти, піднести, підійти;

• у милозвучних словах багато голосних звуків: полонина, лелека.

Мелодійно звучать слова мови, у яких немає незручних для вимови приголосних звуків: мелодія, а не птеродактиль.

Багатство української мови виявляється:

• у великій кількості синонімів: лелека — боцюн, чорногуз, бусел, гайстер, бузько тощо;

• у різноманітті фразеологізмів: де Макар телят пасе, за тридев'ять земель, на краю світу;

• у різноманітності суфіксів і префіксів: пес, песик, псяра, псюга; зайти, підійти, відійти, перейти, обійти, надійти;

• у чіткості й гнучкості граматики: друг, друга, другові, другом, друже.

Українською мовою можна:

• передати найтонші відчуття;

• написати красиву поезію;

• створити наукову працю;