ЗА СИБІРОМ СОНЦЕ СХОДИТЬ За Сибіром сонце сходить, хлопці, не зівайте:  Ви на мене, Кармалюка, всю надію майте!    Повернувся я з Сибіру, та не маю долі,  Хоч, здається, не в кайданах, а все ж не на волі.   Маю жінку, маю діти, та я їх не бачу...  Як згадаю про їх долю

ЧИ НЕ ТОЙ ТО ХМІЛЬ (пісня про Богдана Хмельницького) Чи не той то хміль1, що коло тичин2 в'ється? Ой той то Хмельницький, що з ляхами б'ється.   Чи не той то хміль, що по пиві грає?.. Ой той то Хмельницький, що ляхів рубає.   Чи не той то хміль, що у пиві кисне? Ой той то

МАКСИМ, КОЗАК ЗАЛІЗНЯК Максим козак Залізняк, козак з Запорожжя, Як виїхав на Вкраїну, як пишная рожа!   Зібрав війська сорок тисяч в місті Жаботині. Обступили город Умань в обідній годині.   Обступили город Умань, покопали шанці Та вдарили з семи гармат у середу вранці.

ОЙ, МОРОЗЕ, МОРОЗЕНКУ Ой, Морозе, Морозенку, ти, славний козаче,  За тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче.   Не так тая Україна, як та стара мати, Заплакала Морозиха, та стоячи біля хати.   Ой з-за гори та з-за кручі буйне військо виступає, Попереду Морозенко сивим конем виграває.

ТА ОЙ ЯК КРИКНУВ ЖЕ ТА КОЗАК СІРКО Та, ой, як крикнув же та козак Сірко, Та, ой, на своїх же, гей, козаченьків: «Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці, Та збирайтеся до хана у гості!»   Та туман поле покриває, Гей, та Сірко з Січі та виїжджає.   Гей, та ми думали, та ми ж

ЗАЖУРИЛАСЬ УКРАЇНА Зажурилась Україна, бо нічим прожити: Витоптала орда кіньми маленькії діти.   Котрі молодії – у полон забрато; Як заняли, то й погнали до пана, до хана.   Годі тобі, пане-брате, ґринджоли малювати, Бери шаблю гостру, довгу та йди воювати!   Ой ти

      ОЙ НЕ ХОДИ, ГРИЦЮ... Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,  Бо на вечорницях дівки-чарівниці!    Котра дівчина чорні брови має,  То тая дівчина усі чари знає.   У неділю рано зіллячко копала,  А у понеділок пополоскала.    Прийшов

      ВІЮТЬ ВІТРИ, ВІЮТЬ БУЙНІ.  Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться; О, як болить моє серце, а сльози не ллються.    Трачу літа в лютім горі і кінця не бачу, Тільки тоді і полегша, як нишком поплачу!   Не поможуть сльози щастю, серцю легше буде, Хто

ЗАСВІТ ВСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ Засвіт встали козаченьки в похід з полуночі, Заплакала Марусенька свої ясні очі.   Не плач, не плач, Марусенько, не плач, не журися Та за свого миленького богу помолися.   Стоїть місяць над горою, та сонця немає, Мати сина в доріженьку Слізно проводжає.  

    ДУМА ПРО МАРУСЮ БОГУСЛАВКУ                  Що на Чорному морі,             На камені біленькому,             Там стояла темниця кам'яная.