На мою думку, твір «Три зозулі з поклоном» є новелою.      Новела — невеликий розповідний твір про якусь незвичайну життєву подію з несподіваним закінченням, напруженою та яскраво вимальованою дією. У творі розповідається про те, як високе

«Задивляюсь у твої зіниці» Задивляюсь у твої зіниці Голубі й тривожні, ніби рань. Крешуть з них червоні блискавиці Революцій, бунтів і повстань.   Україно! Ти для мене диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мамо горда і вродлива, З тебе дивуватися повік...   Одійдіте, недруги

ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ — ЛЮДИНА? Ти знаєш, що ти — людина. Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні.   Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди — Добрі, ласкаві й злі.   Сьогодні

«Я…» Він дивився на мене тупо Очицями, повними блекоти: — Дарма ти себе уявляєш пупом, На світі безліч таких, як ти.   Він гримів одержимо і люто, І кривилося гнівом лице рябе, Він ладен був мене розіпнути За те, що я поважаю себе.   Не стала навколішки гордість

У СИНЬОМУ НЕБІ Я ВИСІЯВ ЛІС… У синьому небі, любов моя люба, Я висіяв ліс із дубів та беріз, У синьому небі з берези і дуба.   У синьому морі я висіяв сни, У синьому морі на синьому глеї Я висіяв сни із твоєї весни. У синьому морі з весни із твоєї.   Той ліс зашумить і ті сни

Я СТУЖИВСЯ, МИЛА, ЗА ТОБОЮ Я стужився, мила, за тобою, З туги обернувся мимохіть В явора, що, палений журбою, Сам-один між буками стоїть.   Грає листя на веснянім сонці, А в душі — печаль, як небеса. Він росте й співає явороньці, І згорає від сльози роса.   Сніг летить, колючий,

МОЯ ЛЮБОВЕ, Я ПЕРЕД ТОБОЮ… Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. Лиш не зроби слухняною рабою, не ошукай і крил не обітни!   Не допусти, щоб світ зійшовся клином, і не присни, для чого я живу. Даруй мені над шляхом тополиним важкого сонця древню булаву.   Не дай

Портретні художні деталі: «Я виходжу з-за клуба, в новенькому дешевому костюмі (три вагони цегли розвантажив з хлопцями-однокурсниками, то й купив)». Оповідач – студент, живе скромно, працює, а не чекає поки мама зекономить чи позичить гроші, а як справжній чоловік бере

      Добігає до закінчення мій останній навчальний рік у школі. Упродовж тривалого часу я вивчала українську літературу. Впевнена, що навчальний предмет додав багато корисних знань.      У програмі одинадцятого класу детальніше зупинюся на митцях і

    У кожної людини існує свій сад… Я довго розмірковувала, що може бути таким садом. Потім на думку спав твір Галини Пагутяк. А далі я згадала слова: «Грицькові уявлялося, що якоїсь теплої ночі він … побачить відчинені двері. Увійде в сад, ляже в сплутану духмяну

     Микола Вінграновський — український письменник-шістдесятник, режисер, актор, сценарист та поет.      Микола Вінграновський  народився 7 листопада 1937 року в місті Первомайську Миколаївської області, у багатодітній сім’ї розкуркуленого

    Складно уявити дійсність, у якій знайомі тобі лиця складаються у щось збентежено єдине, загрозливо блимають однаковісінькими очима. Здається, наче вони скрізь – нав'язливі  копії, що  хочуть видаватись людьми… Еге ж, звучить як справжнісіньке нічне жахіття.