Мене схвилювало оповідання Василя Скуратівського «Благослови, мати, весну зустрічати!».      Я дізнався багато цікавого про те, як наші предки зустрічали весну. Це було велике свято зі своїми обрядами. Закличними піснями зі смачним печивом у формі жайворона

ДИВНА ЗВИЧКА Що б мені не говорили хтось з батьків чи вчителів,— я на все шукаю рими, ніби хтось мене завів...   Скаже тато: — Як уроки? — Я йому: — Летять сороки! Скаже мама: — Ти поїв? — Я їй тут же: — Сто корів!   Вчитель каже: — Йди до

План до уривку «Як Незнайко складав вірші». 1. Поет Квітик. 2. Незнайко хоче бути поетом. 3. Квітик говорить про рими. 4. Рима та «пакля». 5. Незнайко складає вірші. 6. Не вірші, а дражнилки. 7. Незнайко перестав складати вірші.   

СЛУХАЛА ЛИСИЧКА СОЛОВ’Я Слухала Лисичка Солов’я. Думала Лисичка: «Ну, а я? Маю черевички й шовкові спіднички. Чим же гірша пісенька моя?»   Ти, Лисичко, хитра, та дарма. Вбралася ти гарно, а німа. Що ті черевички й шовкові спіднички, як у тебе голосу нема.   Тема:

   На ілюстрації до оповідання Миколи Сингаївського «Осіння гра» можна побачити його персонаж у лісі, а «де лісова гілка — там і білка».   «Миле звірятко» біля дупла зеленої ялини. Уже встигла «на зиму грибів насушити, запастися

    Ілюстрація влучно передає головну думку оповідання Василя Сухомлинського «Соромно перед соловейком».    На задньому плані бачимо зелений ліс. У ньому багато молодих дерев. На гілці сидить невелика сіро-коричнева пташка. Звичайно, це соловейко, для якого домівкою

   На ілюстрації можна побачили дівчинку Улянку.     «На ній була картата новенька кофтина, синя спідниця». З-під білої хустинки «вибилася хмарка льняного волосся, білого і легкого, як пух». Вона сидить над прозорим струмком, а поряд на траві лежать

БІЛА ХМАРКА, БІЛА … Біла хмарка, біла, як зимою сніг, бігла небом, бігла, впала на поріг.   Стало хмарці жарко, на траву лягла. А воно не хмарка — гречка зацвіла!   Тема: поетична розповідь про красу природи під час цвітіння трав. Головна думка: умій у звичайному побачити

    На передньому плані картини Олени Каменської «Моя сестричка» зображена невелика дівчинка. Гадаю, вона теж у третьому класі. Звуть дівчинку Софійка, як мою найкращу подружку.      У руці дівчинка тримає пензлик для малювання, значить дуже любить малювати

ЧОЛОВІЧКИ Поглянь, які із жолудів виходять чоловічки — в них круглі шапочки руді і загорілі щічки...   На підвіконня влізуть вмить, де хвора дівчинка лежить, зігнуть пружинки-ніжки і пострибають в ліжко. Дівча їх всіх порозставля і запита: Ви звідкіля? — А нас дістав на

План. 1. Хлопці хваляться подарунками. 2. Добрий ножик Петра. 3. Добрий ліхтарик Максима. 4. Добрий соловейко Грицька. 5. Сергійко показує квітку. 6. Сергійкова квітка – дарунок краси.   

    На мою думку, хлопець у жовтій футболці, є Сергійком.     По-перше, на його обличчі велика щира посмішка. Він найбільше радіє знахідці. По-друге, усі інші хлопці здивовано зачаровані.      Хочеться вірити, що вони оцінять намір Сергійка подарувати усім красу.

ЧОГО Я ДРУГУ НЕ СКАЗАВ? Чого я другу не сказав про золоті піски? Ми подалися б з ним на став шукать собі казки.   І, мабуть, друг ніде не чув, що є на світі кит, який уже в бувальцях був1 й навчився говорить.   Чого я другу не сказав про вітер в димарі? То він би теж ране-енько встав, ще

   Якось одного погожого дня новим потоком помчала Вода довгим Водогоном.  Зустрів він Воду та й розговорився, бо уже довгі роки мовчки переганяв інший потік води до міста. З часом дуже загордився Водогін, бо тільки щось станеться з ним, вправні майстри тут же біжать його

    На кольоровій ілюстрації зображений уривок до вірша Дмитра Павличка «Соняшник».      На передньому плані за столом сидить гарна дівчинка. На столі розгорнута книга – джерело знань. Захоплено «дівчинка книжку читала». За широким вікном