У творі Олександра Єфімова «Як жила книга за часів Київської Русі» розповідається про бібліотеку Ярослава Мудрого. Перша бібліотека Київської Русі була заснована князем при Софіївському соборі в місті Києві. Зібрав він писарів, щоб перекладали
Найбільша в Україні бібліотека для дітей знаходиться у Києві. Вона називається Національна бібліотека України для дітей. Була відкрита в 1967 році. Бібліотечний фонд дуже великий: налічує майже півмільйона книг, журналів та звукозаписів. Бібліотека розміщується на
Про історію створення книги я дізналась з оповідання мовознавця Али Коваль «Наша мова». Тепер краще уявляю цей довгий шлях до появи друкованої книги. На картинах більшого розміру зображені головні етапи в розвитку книги після винайдення
На першій ілюстрації бачимо «в траві пахучій» коника. Він веселий та безтурботний «вдатний молодець», бо «все кругом …цвіте». «Веселий, і співучий, і проворний стрибунець … досхочу розкошував … цілісінькеє
Тема: казка про зачаровану красуню Шипшинку. Головна думка: добро завжди перемагає зло; пом’якшіть зло, якщо знешкодити його не до снаги. Жанр: літературна чарівна казка. Позитивні персонажі: король, королева, Шипшинка, дванадцять чаклунок, королевич, бабуся, жаба. Негативні персонажі:
БЕРЕЗЕНЬ Як ріка зламала кригу, в берег вдарила з розбігу — без вітрила, без весла припливла в човні весна. Місяць березень до неї йде в березовій алеї. Каже: — Вибач, що не зміг килим з трав послать до ніг, розтопив не всі сніги, ще й залив низькі луги... За
КВІТЕНЬ День у квітні довше сонцем квітне. Сніг розтав на вигрітій землі. Малюки на ручаї блакитні паперові носять кораблі. Хоч немає ні дощів, ні зливи, квітень-місяць — справжній водолій. Він вихлюпує річок розливи, підмива пісок береговий. Підпливають верби кучеряві, і
РОЗМОВА З ОДУДОМ - Ду-ду-ду, чі-чі-чі... Де ночуєш ти вночі? — Чі-чі-чі, ду-ду-ду Я ночую у саду. — Ду-ду-ду, чі-чі-чі... Од садка віддай ключі! — Чі-чі-чі, ду-ду-ду — Загубив і не знайду. Тема: поетичний діалог ліричного героя з одудом. Головна
УЖЕ ВЕСНЯНЕ СОНЦЕ ПРИПІКАЄ. Уже весняне сонце припікає, вже сон-трава перецвітати стала. От-от зозулька маслечко сколотить, в червоні черевички убереться і людям одмірятиме літа. Вже з вирію поприлітали гості. Он жовтими пушинками вже плавають на чистім
ВИЙШОВ ТРАВЕНЬ З ЛІСУ Вийшов травень з лісу лугові вклонився, від дощу і сонця луг зазеленівся. Вийшов травень з гаю, нивам усміхнувся, потім на стежині, мов хлопча, роззувся. А до нього трави у полях прослались, а до нього з гаю птиці озивались. А за ним у лузі зацвітали
НА ВРОЖАЙ Зачастили дощі у зелений наш край. І радіють усі: «На врожай! На врожай!» А синиця в саду, мов співуча струна, щиру пісню веде: «Це ж весна. Це ж весна». Дід сміється у вус, ой, чудова пора: — Все це,— каже дідусь, — для добра, для
СПІВАЙ, СОЛОВЕЙКУ! Аж гнеться калина від співу дзвінкого! Це хто там співає? Не видно нікого. Погляньте пильніш у калину рясну: ото соловейко стрічає весну. Щебече, витьохкує, срібно сміється, і де тільки сила у нього береться! Такий же маленький, а як він співа, немовби до нас вимовляє
ДИВОСВІТ Дивосвіт, дивосвіт... Хто придумав оцей світ? Землю красну отаку у зеленому вінку? Всі ці квіти, і ліси, і пташині голоси? Ліс, і річка, і поля — це ж усе моя земля! Тема: ліричні роздуми про наш чудовий світ, який звемо дивосвіт Головна думка:
З прадавніх часів до 15 століття наші предки вважали початком року березень. Зустріч з весною супроводжувалися весняними обрядами: веснянками та гаївками. Забави супроводжувалися веснянками – піснями, що закликали і прославляли весну. Особливості цих народних пісень: наявність
ІМЕНА Я хотів би страшенно, як хочете знати, все у світі по-своєму знову назвати. Я назвав би волошку тоді голубинка, щоб дорослі ще більше її полюбили. А хлоп’ят і дівчат я б назвав любенята, щоб іще веселіше було їм гуляти. Я б ласкаву тополю назвав лопотуля, щоб вона для