ВЖЕ БРАМИ ЛІТА ЗАМИКАЄ ОСІНЬ... Задощило. Захлюпало. Серпень випустив серп. Цвіркуни й перепілочки припинили концерт. Чорногуз1 поклонився лугам і садам. Відлітаючи в Африку, пакував чемодан.   Де ж ти, літо, поділось? Куди подалось? Осінь, ось вона, осінь! Осінь, ось вона, осінь. Осінь

ОСІННІ ТАНЦІ Вітер взяв сопілку в руки: — Ду-ду-ду!  Хто зі мною потанцює у саду?   Захиталися жоржини: — Може, й ми!  Тільки ти нас над землею підійми! — Шкода часу, — вітер каже підіймать! Видно, вам не доведеться танцювать!   Тут як зірвуться листочки

     На ілюстрації художник зобразив ліричного героя вірша Грицька Бойка «Отакий у мене ніс». На передньому плані маленький хлопчик. Сьогодні він одягнув «бушлат, і тільняшку, і штани отакої ширини!». Гордо крокує вулицею села, демонструючи новеньку біло-чорну

МРІЯ Як виросту — збудую хату,  на хаті колесо приб'ю,  а там я поселю крилату,  лелечу, клекітну сім'ю.   Нехай розводиться, гніздиться  по всіх деревах і хатах,  нехай мені щоночі сниться,  що я літаю, наче птах.   Тема: поетична розповідь про крилату

СЕРЕД КРАСИ Маленький хлопчик в човен сів,  махнув весельцем — і поплив.    Світало. Сонечко вставало.  Ховався ранішній туман.  В росі сріблився сизий лан,  і на верхів'ях лісу сонце грало.    Спинився хлопчик. Ось краса!  Цвітуть хмарками

ЗГАДУЮ: ТАК Я В ДИТИНСТВІ ЛЮБИВ...  Згадую: так я в дитинстві любив  вибігти вранці із хати:  тільки послухати шелести нив,  з вітром пісні поспівати.    Що говорив мені в лісі струмок,  що мені поле шуміло —  мозок не міг зрозуміть їх думок, 

«МАМО, ІДЕ ВЖЕ ЗИМА...» «Мамо, іде вже зима, снігом травицю вкриває, в гаю пташок вже нема... Мамо, чи кожна пташина в вирій на зиму літає?» — в мами спитала дитина.   «Ні, не кожна, — одказує мати, — онде, бачиш, пташина сивенька скаче швидко

План. 1. Ми витівники. 2. Петрик і Валя читають казку «Троє поросят». 3. Діти споруджують хатку. 4. Крик в темній хатці. 5. «Там же нікого нема». 6. Продовження гри не буде.  

     На ілюстрації зображені мама з Михайликом, коли вони вийшли з оселі.      На передньому плані молода жінка з маленьким хлопчиком. Вона «у квітчастій, кинутій на плечі хустці». Уважно слухає дитину. Хлопчик зі захватом розказує про щось. Позаду них

Розповідь Тетянки.     Одного разу на дорозі побачила я великого равлика. Присіла над ним і заспівала, а він заховався в хатинку. Тато пояснив, що злякала його. Коли спитала равлика куди йде, він цього разу не сховався, заворушився і поповз через стежину. Тато сказав, що равлик, мабуть,

    Ілюстрація до оповідання Дмитра Чередниченка «Хлопчик Івасик і дідусь Тарасик» відображає мандри персонажів.     Більшу частину займає природа: там і зелений ліс, звичайно, зі зозулею, блакитна річка з рибою, де можна засісти «в кущах, в куширах та

План. 1. Мандрують дідусь Тарасик з хлопчиком Івасиком. 2. Хлопчик засипає діда своїми загадками. 3. Як перейдемо струмок? 4. Загадка дідуся. 5. Додому, конику, додому!  

   На ілюстрації зображений уривок з оповідання Василя Чухліба «Равлик», коли дівчинка допомагає равлику.     На задньому плані ми бачимо за густим зеленим лісом сиву хмарність.  «Недавно ж дощ пройшов». Перед ним неширока, добре протоптана,

План 1. Великий равлик на стежці. 2. «Зрозуміло, куди він прямує!» 3. Тетянка переносить тваринку. 4. Равлик повзе назад. 5. «Кожному хочеться самому здолать свою дорогу».   РАВЛИК (оповідання Василя Чухліба) — О, тату, равлик! — вигукнула Тетянка. —

Золота верба посеред села розпустила гілля на ціле Поділля (сонце зі своїм промінням). Золоті батоги з-за лісу та з-за пралісу (сонячне проміння). У старій постелі в новому вбранні лежить (крига на річці). З води народився, а води боїться (лід). Яку воду в решеті можна нести? (замерзлу, лід).