СЕЛО! І СЕРЦЕ ОДПОЧИНЕ… Село! І серце одпочине: село на нашій Україні — неначе писанка, село, зеленим гаєм поросло.   Цвітуть сади, біліють хати, а на горі стоять палати, неначе диво. А кругом широколистії тополі, а там і ліс, і ліс, і поле, і сині гори за Дніпром. Сам Бог витає

   Пізньої осені люблю у вітряну погоду спостерігати за листяними деревами з вікна будинку. Саме тоді можна побачити «осінні танці» листопаду.     Закрутиться  сильно вітер біля дерева. У його вихорі довго крутяться сухі золоті листочки, поки не впадуть

     Оповідання Василя Сухомлинського «Кінь утік» дуже повчальне, бо спонукає до роздумів.        Твір навчає берегти дружні стосунки. Бути відвертим та щирим з другом. Признався би раніше Віталик, що не хоче давати ковзани, то не осоромився перед

    На мою думку, саме благородний поступок третього хлопця допоміг незнайомцю.     По-перше, в сухому одязі йому стало тепліше. По-друге, появилась надія, що незнайомий хлопець не захворіє. По-третє, ситуація з мокрим одягом вимагала рішучих дій, а не лише слів.   

    На мою думку, Віталика не можна назвати справжнім другом.      По-перше, хлопець пошкодував дати Петрику свої ковзани. По-друге, буває, що річ дуже дорога, але тоді важливо щиро признатися про наміри. По-третє, хитра задумка Віталика не справдилась, бо учитель не забрав

План. 1. Усі розв’язують задачу. 2. Записка Петрика. 3. Зауваження Павлика. 4. Пояснення вчителя. 5. Осоромлений Павлик. 6. На перерві.   План.  1. Учні розв’язують задачу. 2. Записка на парті Віталика. 3. «Це знову від Петрика». 4. Павлика розказує про записку. 5.

СІМ ВІТРІВ Сім вітрів, як сім братів, на світанку я зустрів.   Перший вітер був у кузні, взяв на крила звуки дружні: — Дзень-тук-дзень! Дзень-дзелень! — розбудив навколо день.   Другий вітер на комбайні, що косив лани врожайні, віяв зерна золотисті, від полови їх очистив.

ОЛЕНЧИНІ ВИШИВКИ А Оленка в нас рукодільниця, хвалять всі її, хоч мала. Скатерть вишила, блузку вишила, мамі лагідно подала.   Мама тішиться1, тато тішиться, бо світлиця в нас, як весна, усміхається в ніжних вишивках, вся заквітчана і ясна.   А на вишивках, мов на вишеньках, спілі ягоди,

   На ілюстрації дотепно намальований вітерець з вірша Анатолія Качана «Біля тихого Дунаю».     На передньому плані невеликий дерев'яний рибальський човен. За ним синій вітер, він молодий та сильний. Його подих надуває білий парус та веде в дорозі. Довкола

БІЛЯ ТИХОГО ДУНАЮ. Біля тихого Дунаю, у саду старої школи, вітерець перебирає перше листя на тополі.   То цілує він те листя, то рахує поцілунки: добереться десь до «двісті» — і збивається з рахунку.   А у мене біля хати вітерець гортає книжку: не навчився ще читати, та

   На ілюстрації зображена дівчинка на березі моря влітку.    Проте вона прийшла не відпочивати, а «кораблі із мандрів виглядать». З нею вірний маленький песик – це «довірливий Кудлай». Він «гавкає завзято на курай, … що стрибає з кручі

ДІВЧИНКА І МОРЕ Дівчинка на кручі кам’яній дивиться на море, на прибій. А її довірливий Кудлай гавкає завзято на курай1 — на курай, що котиться з дібров і стрибає з кручі стрімголов.   Мимоволі дівчинка мала докорять собаці почала: «Як тобі не соромно, Кудлай, гавкати на

САШКО В трамваї переповненім Сашко з м’ячем сидить, а коло нього згорблений старий дідусь стоїть.   Хтось до Сашка звертається: — Чи вас у школі вчать, як місце дати старшому, як старших поважать?   — Та вчать,— Сашко відказує,— але у дану мить розпочались

ЯК НЕВДАХА1 ВИСТУПАВ. — От я вчора виступав!  Ви б почули, як співав! Хоч немає слуху, я горлав щодуху: до-ре-мі-фа-соль-ля-сі! Голос мій почули всі!   А скінчив — що сталось! З місць усі зірвались, сцену ледь не рознесли, а мене вхопили — аж на вулицю несли і вже там...

ГНОМ За кермом сидів гном. Поруч його жона.  А позаду гноменята — по троє біля кожного вікна.    Гном не більший за мухомора,  борода сива, горбатий ніс.  Маленька машина, але не дуже скора,  мчала дорогою через ліс.    Я руку підняв мимохіть.