ЯК ЩЕ НЕ БУЛО ПОЧАТКУ СВІТА… Як ще не було початку світа, то ще не було ні неба, ні землі, а лишень було широке море, а на тім морі явір зелений. На тім яворі три голубочки, три голубочки раду радили: — Як би ми, браття, світ поставили?
МОВА МОЯ Мова моя — мов дівчинка у віночку, йде полем, іде лугом, терновими стежками йде. Мова моя — мов ластівка, летить горою, летить долом, провіщає мені ясен-день. Мова моя — немов Берегиня, що на кожне своє дитятко дихає і тремтить. Мова моя — була! Буде! А
На ілюстрації бачимо похід козацького війська. На передньому плані кінь козака. Він чорного кольору із синюватим полиском. Вороний кінь є бойовим товаришем, несе хороброго воїна на битву з ворогами. Біля свого вірного друга козак. Він іде пішки, даючи можливість відпочити коневі.
Восени світла стає усе менше, в листках хлорофіл, що завжди руйнується, не встигає відновитись, тому інші пігменти проявляються своїми кольорами. Листя стає золотим та сухим. Згодом під час падолисту листопадні дерева позбуваються його. Падолист –
На мою думку, вірші в Ліни Костенко – це осінні акварелі. По-перше, акварелі – це картини. Саме рядки віршів породжують в уяві гарні картини: клумба зі здивованими квітами, клени парку у кольоровому листі, прощання чорногуза зі своїм краєм, дбайлива сойка
ОПИС ЛІТНЬОГО ВЕЧОРА. Надійшов теплий тихий рожевий літній вечір. Ось гаснуть уже останні промені сонця, і землю поволі обгортає нічна пітьма і прохолода. Небо вкривається безліччю зірок, а згодом і місяць випливає над обрієм1. Як гарно буває в такий тихий
ВЖЕ СОНЕЧКО В МОРЕ СІДА… Вже сонечко в море сіда; у тихому морі темніє; прозора, глибока вода, немов оксамит1, зеленіє. На хвилях зелених тремтять червонії іскри блискучі і ясним огнем миготять, мов блискавка з темної тучі. А де корабель ваш
ПОЛУДЕНЬ Полудень. Поле широке безлюдне, довкола для ока й для вуха ні духу! Ні сліду людей не видать... Лиш трави, мов море хвилясте, зелене, барвисте, квітчасте, і коники в травах тріщать. Тема: оспівування краси в час літнього полудня. Головна думка: замилування красою природи.
План. 1. Радісний дід повертався з лісу. 2. Розмова хлопчика з дідусем. 3. Хлопчик побіг до лісу. 4. Це краса, натхнення, радість! 5. А де ж таємниця? 6. Нова зустріч з дідом. 7. Загадкова відповідь старого. Назва твору: «Краса, натхнення, радість і таємниця». Автор: Василь
КРАСА! Мій друже! Я Красу люблю, І з кожної хвилини Собі ілюзію роблю, Бо в тій хвилинності ловлю Я щастя одробини. Що є життя? Коротка мить. Яке його надбання? Красою душу напоїть І, не вагаючись, прожить Хвилину раювання. Краса! На світі цім Краса — Натхненна чарівниця, Що
Тема: розповідь про те, як щастя повернулось у велику дідусеву родину. Головна думка: де злагода, там і щастя. Жанр: народна казка. Персонажі: дідусь, бабуся, сини, дочки, щастя, онук. Ознаки казки. Казковий зачин: «Колись давно …». Чарівне перетворення: щастя
Тема: мамине зернятко допомогло дівчині у нещасті. Основна думка: «терпінням і працею всього добудеш». Жанр: соціально-побутова народна казка. Реальне в казці: життя родини, у неділю відвідування церкви, дівчина на смолі загубила черевичок. Фантастичне в
План. 1. Гарна дочка в чоловіка та жінки. 2. Вмираюча мати дає дочці зернятко. 3. Мачуха незлюбила сироту. 4. Зі зернятка виростає верба. 5. Вербові панни допомагають дівчині. 6. У неділю дівчина їде до церкви. 7. Діждалися другої неділі. 8. Князенко допитується про дівчину. 9. Задумка кмітливого
ЗАТИШНО ДІТЯМ В ПАЗУСІ КАЗОК... Затишно дітям в пазусі казок. Отак би й слухав про царя Салтана або про те, як весело козак обманював турецького султана. Про карих коней1 з полуменем2 грив, про чаклуна, що все на світі може. І хто б там
План. 1. Лебідь вдивлявся у дзеркало води. 2. Прийшов час прощання. 3. Незаплямоване життя лебедя. 4. Готовий спокійно померти. 5. Багряні води вечірнього озера. 6. Натхненна лебедина пісня. Лебідь – символ краси, вірності та чистоти. Лебедина пісня – останній (переважно