^Зачин

^{Ці-ка-во, що ви-на-хо-ди мо-жуть ство-рю-ва-ти зви-чай-ні лю-ди.}

^{Основна частина}

^{На-віть ді-ти! У-яв-ля-єш, ко-жен з вас мо-же ста-ти ви-на-хі-д­ни-ком?! Для цьо-го по-трі-бно спо-сте-рі-га-ти за нав-ко-­ли-шнім сві-том, мрі-я-ти, фан-та-зу-ва-ти, е-кспе-ри-мен-ту-ва-ти, до-слі-д­жу-ва-ти. А ще — ро-би-ти ви-снов-ки.}

^{Кінцівка}

^{І зви-чай-не за-ня-ття чи ро-зва-га пе-ре-тво-ри-ться у ви-на-хід.}

^Зачин

Дуже багато дітей захоплюються ліпленням з пластиліну. А чи знають вони, що його вина­йшла школярка Клео Маквікер — онука вироб­ника засобу для очищення шпалер від вугільного пилу?

^{Основна частина}

^{Дів-чин-ка за-про-по-ну-ва-ла ви-ко-ри-сто-ву-ва-ти цей за-сіб для гри. З йо-го скла-ду при-бра-ли о-чи-сний ком-по-нент, до-да-ли ми-гда-ле-ву о-лі-ю та фар-бни-ки}

^{Кінцівка}

^{Так, спо-сте-рі-га-ю-чи за ро-бо-то-ю ді-ду-ся, о-ну-ка і са-ма ста-ла ви-на-хі-дни-це-ю}

^Зачин

^{Біль-ше ста ро-ків то-му а-ме-ри-­кан-ський пі-длі-ток Френк Е-ппер-сон в о-ди-над-ця-ти-рі-чно-му ві-ці ви-най-шов фру-кто-вий лід на па-ли-чці.}

^{Основна частина}

^{Са-ме від-кри-ття ві-дбу-ло-ся ви-­пад-ко-во: вве-че-рі хло-пчик че-рез за-­будь-ку-ва-тість за-ли-шив склян-ку з со-ком на ву-ли-ці. Ці-є-ї но-чі вда-рив мо-роз.}

^{Зран-ку в склян-ці ви-я-вив-ся фру-кто-вий лід, я-кий ду-же спо-до-­бав-ся дру-зям і рі-дним Френ-ка. Ко-ли йо-му ви-пов-ни-ло-ся двад-цять дев'-ять ро-ків, він за-па-тен-ту-вав свій ви-на-хід.}

^{Кінцівка}

Через два роки, в тисяча дев'ятсот двадцять п'ятому році, таке «морозиво» продавали по всій Америці. Його ціна була дуже низькою, а асортимент постійно розширювався

^Зачин

^{У Ста-ро-дав-ньо-му Є-ги-пті рав-ли-ків вва-жа-ли сим-во-лом ві-чно-сті.}

^{Основна частина}

^{З дав-ніх ча-сів цим мо-лю-скам при-пи-су-ва-ли зда-тність ви-лі-­ко-ву-ва-ти рі-зні за-хво-рю-ва-ння.}

^{Кінцівка}

^{У-про-довж о-ста-нніх ро-ків вче-ні при-ді-ля-ють чи-ма-ло у-ва-ги вив-че-нню сли-зу рав-ли-ків. За до-по-­мо-го-ю ньо-го мо-люск мо-же пов-ні-стю ві-дно-ви-ти сво-ю ра-ко-ви-ну.}

^Зачин

^{Му-шля — це бу-ди-но-чок рав-ли-ка. Ко-лір і мі-цність бу-ди-­но-чка за-ле-жать від то-го, що рав-лик їсть і де він жи-ве.}

^{Основна частина}

^{На дов-гих ріж-ках у мо-лю-ска зна-хо-дя-ться о-чі, а ма-лень-­ки-ми ріж-ка-ми він ню-ха-є. Між со-бо-ю рав-ли-ки спіл-ку-ю-ться за до-по-­мо-го-ю до-ти-ків. Во-ни ду-же лю-блять во-ду.}

^{Кінцівка}

^{Ці мо-лю-ски — най-по-віль-ні-ші ство-рі-ння на Зем-лі. У се-ре-д­ньо-му во-ни до-ла-ють сім сан-ти-ме-трів за хви-ли-ну.}

Тема: розповідь про птаха павича.

^{Головна думка: «одне з найбільш вражаючих видовищ у пташиному царстві».}

Мета: розповісти про гарного птаха – павича.

Тема: опис птаха павича.

^{Головна думка: «розкішне оперення».}

Мета: описати оперення павича.

1) Павич із розпущеним пір'ям — одне з найбільш вражаючих видовищ у пташиному царстві. Воно завжди захоплювало людей. Ще в давнину греки і римляни вважали павича священним птахом. Однак це не заважало римлянам вживати павича в їжу.

2) Павич-самець розпускає своє розкішне оперення виключно для самки і більш ні для кого іншого. Його голова, шия і груди темно-пурпурові, розцвічені відтінками зеленого й золо­того. Голову павича увінчує чубчик з двадцяти чотирьох пір'їн, що мають більш спокійне забарвлення. Спина в павича зелена, а крила — з мідним відливом.

^{Тема: розповідь про тварину лося.}

^{Головна думка: лосі – довірливі тварини.}

^{Мета: розповісти про довірливість лося.}

^{Тема: опис тварини лося.}

^{Головна думка: «лосі — великі й сильні тварини».}

^{Мета: описати велику тварину лося.}

1) Лось легко звикає до людини. Лише потрібно його підгодовувати. Навіть через декілька років лось буде бігти до «знайомої» людини, обнюхувати обличчя, руки й кишеню, з якої колись діставали ласощі.

^{2) Ло-сі — ве-ли-кі й силь-ні тва-ри-ни. Во-ни мо-жуть ва-жи-ти близь-ко ші-стсот кі-ло-гра-мів. Ло-сі лег-ко пе-ре-ска-ку-ють чо-ти-ри-ме­тро-ву ка-на-ву і дво-ме-тро-ву о-го-ро-жу. Пре-кра-сно пла-ва-ють. Сам-ців при-кра-ша-ють ве-ли-кі ро-ги.}

Зачин (твердження)

^{Ге-о-борд — це чу-до-ва ро-зви-валь-на і-гра-шка.}

Основна частина (доведення)

^{По-пер-ше, не-ю мо-жуть гра-ти-ся і ма-лі ді-ти, і пі-длі-тки. По-дру-ге, до гри мо-жна за-лу-ча-ти дру-зів. По-тре-тє, за до-по-мо-го-ю ко-льо-ро-вих гу-мок мо-жна ство-рю-ва-ти рі-зно-­ма-ні-тні фі-гу-ри та ма-люн-ки.}

Кінцівка (висновок)

^{О-тже, ге-о-борд не тіль-ки ці-ка-ва, а й за-хо-пли-ва гра.}

^Зачин

^{У гру «За-ча-ро-ва-ний скарб» ді-ти гра-ють на май-дан-чи-ку.}

^{Основна частина}

^{Ви-зна-чив-ши ме-жу, в оби-два бо-ки ві-длі-чу-ють двад-цять кро-ків і кла-дуть будь-яку річ. Це і бу-де скарб. Всі грав-ці о-б'є-д­ну-ю-ться у два гур-ти. Ко-жен гурт по-ви-нен не ли-ше вбе-рег-ти свій скарб, а й за-бра-ти скарб у су-сі-дів. Сто-ро-жів бі-ля скар-бу не-ма-є, а-ле за-бі-га-ти на чу-же по-ле не-без-пе-чно. Я-кщо хтось із чу-жо-го гур-ту впій-ма-є те-бе чи тор-кне-ться ру-ко-ю, ти му-сиш сто-я-ти як вко-па-ний, не зру-шив-ши з мі-сця. То-ва-риш / то-ва-ри-шка мо-же те-бе ви-ру-чи-ти, до-тор-ком зняв-ши ча-ри.}

^{Кінцівка}

^{Я-кий гурт пер-шим ді-ста-не скарб сво-го су-сі-да — той і ви-грав.}

^{Зачин (твердження)}

^{Зов-сім не-дав-но ми з дру-зя-ми ді-зна-ли-ся про у-кра-їн-ську на-ро-дну гру «За-ча-ро-ва-ний скарб». Гар-на гра!}

^{Основна частина (доведення)}

^{По-пер-ше, мо-жна гра-ти-ся у-сім кла-сом. По-дру-ге, скар-бом мо-же бу-ти і ка-мін-чик, і па-ли-чка, і будь-я-кий пре-дмет. По-тре-тє, по-трі-бно бу-ти о-бе-ре-жним і кмі-тли-вим.}

^{Кінцівка (висновок)}

^{Са-ме то-му ця гра та-ка ве-се-ла і ці-ка-ва.}

^{Зачин (твердження)}

^{На мо-ю дум-ку, гра-ти-ся зі сво-ї-ми рі-дни-ми — о-дне за-до-­во-ле-ння. То-му мов-ні і-гри для цьо-го — най-кра-щий ва-рі-ант.}

^{Основна частина (доведення)}

У них гравцями стають і дорослі, і діти. Тут можна фантазувати, вига­дувати нові слова.

^{Кінцівка (висновок)}

^{Та-кі і-гри ча-сті-ше зби-ра-ють близь-ких ра-зом.}

^Зачин

А чи траплялося вам коли-не­будь побувати на Краю Світу? Ні?

^{Основна частина}

Тут, на Краю Світу, Сонце інколи світить через рожеві хмаринки так низько, що за бажання, його можна легко обій­няти на знак вдячності за його тепло і світло (звісно, якби воно не було таким гарячим!).

^{Кінцівка}

^{А коли воно сідає, то йдучи під ним, треба бути дуже обережним, щоб не зачепитися об нього головою.}

^Зачин

^{Як гарно тут, на Краю Світу, рано-вранці!}

^{Основна частина}

^{Все навкруг вкрите сріблястою росою. Авжеж! Де ви ще зможете взяти крапе­льку роси й покачати її в долонях?! А можете навіть підкинути її вгору, наче кульку, і вона повернеться до вас цілою й неушкодженою.}

^{Кінцівка}

А квітів так багато! Куди не глянеш — усюди квіти! Долини й галявини буяють квітучою красою!

^{Тема: ліричний опис природного явища дощу.}

^{Головна думка: «розбігайтесь, хто куди».}

^{Мета: поділитися враженнями про дощ.}

^{Тема: ліричний опис природного явища дощу.}

^{Головна думка: «мене до нитки намочила».}

^{Мета: поділитися враженнями про дощ.}

^{О-пу-сти-ла хма-ра кри-ла,}

^{хма-ра ву-ли-цю на-кри-ла.}

^{Ро-збі-гай-тесь, хто ку-ди,}

^{в хма-ри по-вен міх во-ди.}

^{То не хма-ра, а ді-ря-ва па-ра-со-ля:}

^{са-ма змо-кла,}

^{ще й ме-не}

^{до ни-тки на-мо-чи-ла.}

Ознаки: слова в переносному значенні (хмара опустила крила, вулицю накрила, міх води), авторське ставлення (розбігайтесь хто куди)

Ознаки: слова в переносному значенні (сама змокла), влучні вислови (до нитки намочила), порівняння (не хмара, а парасоля), епітети-прикметники (дірява парасоля), враження (мене намочила).