План. 1. Книга у пошані в Київській Русі. 2. Князі Володимир Великий та Ярослав Мудрий. 3. Переписування книг. 4. З «Повісті минулих літ» про книгу. 5. Знищення бібліотеки Ярослава Мудрого. 6. Пам’ятний знак, присвячений першій бібліотеці.
План. 1. На рибалці почався дощ. 2. Незчувся Арсен, коли й заснув. 3. Летіла над річкою бушля. 4. Птаха прийняла Арсена за пень. 5. Сплять Арсен у човні, бушля – на Арсенові. 6. Дощик ущух. 7. Прокинулась бушля і збудила Арсена. 8. Бушля кричить, і Арсен кричить 9. Арсен розказує бабі
Не упущу свою жар-птицю Слова «не упущу свою жар-птицю» говорять, коли хочуть досягти успіху в чомусь. Здавна вважалося, що жар-птиця – рідкісна казкова птиця, яка приносить удачу. Для людини такою жар-птицею може бути велика мрія,
СИВЕ СОНЕЧКО Ніжаться в постелі дітлахи веселі, на лежанці-простяганці потягусеньки уранці... Але хто це там клопочеться, зранку-ранечку тупочеться — прибирає, варить їсти, там — з грибами, там — до тіста, і над ночвами гне спину, і спішить до магазину, ледь несе важку
НОВИНУ СЬОГОДНІ ЗРАНКУ... Новину сьогодні зранку день вчорашній нам приніс: білі стріхи, білі призьби, біле поле, білий ліс. Ліс стоїть такий поважний, мов дідусь старий та сивий, погляда на шлях широкий, на просторі білі ниви. Тема: поетична розповідь про прихід зими. Основна
ДІБРОВА СМУТНАЯ ВЖЕ ЛИСТЯЧКО РОНИЛА… Діброва смутная вже листячко ронила, додолу у журбі клонилася чолом; зима, скрадаючись, повіяла крилом і снігом — біллю білою її покрила. Дібровонька тоді, шумлячи, зголосила: — О зимо! Не лякай безрадісним кінцем! Не покривай мене
План. 1. Синичка на зиму не заснула, і не відлетіла. 2. Засторога солов'їв, журавлів, граків. 3. Сумно, коли всі відлітають. 4. Зимова пісня синиці. 5. Вітри стежки замели. 6. Синичка знаходить поживу. 7. Вітри ще дужче подули. 8. Щоденна боротьба синички за життя. 9. Зима рипить, і скрегоче, і
ПІСЛЯ ГРОЗИ Гроза ущухла. Мокре листя хлипа. Сунична грядка мліє у теплі. Парує стежка, пахне медом липа, і бджоли тьмяно світяться в гіллі. Звелась веселка над пшеничним полем, явивши в барвах неповторний світ, і мирний грім за синім видноколом муркоче тихо, наче сонний кіт. Тема:
ЗУПИНЮСЯ НАД РІКОЮ Зупинюся над рікою — замилуюся красою, де вербичка невеличка плаче срібною росою. Де всі зорі розкотились і ніхто їх не збирає. Лиш у травах, ледь прив’ялих, коник жалібно співає. Не зітхну і не заплачу. Зупинюся і постою. Сльози зовсім мало значать в
ШИПШИНА ВАЖКО ВІДДАЄ ПЛОДИ... Шипшина важко віддає плоди. Вона людей хапа́є за рука́ва. Вона кричить: — Людино, підожди! О, підожди, людино, будь ласкава, не всі, не всі, хоч ягідку облиш! Одна пташина так мене просила! Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш. І просто осінь щоб була
УЩУХЛА БУРЯ… Ущухла буря. Розійшлись хмарки, і скрізь панує тиша урочиста... Душа всміхнулась, знов прозора, чиста, і отрясає перли-слізоньки в разок намиста. Тема: поетична розповідь про природне явище. Основна думка: замилування красою природи після бурі. Художні
ВЕЧІР ІДЕ Сонце спить давно вже за білою горою, а вечір зорі ниже ниткою золотою. Мороз ходить по дворі, на льоду іскри креше, на снігу світить зорі, на вікнах квіти пише. А місяць сіє світло по стінах, по помості — так тихо, так привітно йде вечір до нас в гості. Тема:
ЗІРОЧКИ Ледве ясне сонечко скотиться додолу, ледве вечір присмерком вкриє ліс і поле, як на небі синьому, понад цілим світом, ми, веселі зірочки, вогники засвітим. Безліччю ліхтариків сяєм над землею, сонну землю пестимо ласкою своєю. У степах
НА БІЛИХ КОНЯХ ВІХОЛА. На білих конях віхола В село моє заїхала. Цок-цок-цок… Летить вона алеями,- Село цвіте лілеями. Село дзвенить копитами, Снігами – оксамитами. І світиться домівками З веселими щедрівками. Тпру!... Тема твору: зимова пора – це
План. 1. Жили старий зі старою біля самого моря. 2. Дід упіймав золоту рибку. 3. Благання рибки та воля. 4. Дід розповідає бабі про пригоду. 5. Баба отримала від рибки новенькі ночви. 6. Баба хоче нову хату. 7. Баба - стовбова дворянка. 8. Баба – цариця вільна. 9. Захотіла стара стати