Фонетична транскрипція — це спосіб передачі на письмі звукового мовлення (звучання слова).
Фоне́тика (від грец. phonetikos – звуковий) — це розділ мовознавства, в якому вивчають звуковий склад мови.
Правила запису в транскрипції:
• слово, текст, записані в транскрипції, беремо в квадратні дужки: [крʹіт];
• м'який приголосний звук позначаємо косою рискою вгорі [’], а пом’якшений приголосний звук позначаємо комою вгорі [՚]: вісь [в՚ісʹ];
• якщо у слові два або більше складів, тоді ставимо наголос: город [горо́д], крига [кри́га];
• усі слова для запису транскрипцією, навіть власні назви, пишемо з малої літери: Сашко [сашко́], Одеса [оде́са];
• маленькою буквою вгорі позначаємо звук, до якого наближається у вимові основний звук: дерево [де́реиво];
• букви я, ю, є, ї, ь, щ у транскрипції не вживаємо;
• букви я, ю, є на початку слова, після апострофа та голосних звуків позначають два звуки [йа], [йу], [йе], а після приголосних звуків один — [а], [у], [е]: яблуко [йа́блуко], рясно [рʹа́сно], співає [сп՚іва́йе];
• буква ь (знак м'якшення) не позначає звуку, а слугує тільки для позначення м'якості попереднього приголосного звуку: синь [синʹ];
• подвоєння й подовження звуків позначаємо двокрапкою: рілля [рʹілʹ:а́];
• буквосполучення дж, дз можуть позначати один звук [
], [
], [
]: джура [
ура́], дзьоб [
об];
• буква ї завжди позначає два звуки [йі]: їхати [йі́хати], мрії [мрʹі́йі];
• буква щ завжди позначає два звуки [шч]: щука — [шчу́ка].
Довідником правильної вимови є орфоепічний словник.