Інші завдання дивись тут...

© Барна Р., 2021, 2026 

Серія "Вчимось разом" до підручника 

"Українська мова та ЧИТАННЯ 4 клас Вашуленко О., частина 2"

(використані цитати з підручника у лапках або прописом)

Жменя сміху – читачам на втіху

Сторінка 55

Гумористичний вірш «Мавпині іменини» Галини Малик

Обговорили, як гумор художніх творів допомагає позбутися недоліків…

� На своїх іменинах Мавпа показала себе недоброзичливою, безтактною, заздрісною, вередливою.  

� Її поведінку можна охарактеризувати поганою, безтактною, неґречною, непривітною,  образливою, негідною, недоброзичливою.

� Гості прийшли привітати Мавпу з днем народження: Носоріг, Дикобраз, Удав.

� На день народження гості прийшли з радісним, святковим, урочистим, піднесеним, доброзичливим настроєм.

Гості пішли ображеними та засмученими.

� Вірш змушує замислитися над ставленням до подарунків, гостей. Автор закликає тішитися подарунками, бути вдячними, не вередувати, не демонструвати свого незадоволення, бути привітними до гостей.

Написали, коли своїми вчинками схожі на цю Мавпу…

 

Сторінка 58

Оповідання «Як ми в космос літали» Всеволода Нестайка

� Розповідь у творі ведеться від імені персонажа, який виступає в ролі оповідача («одного дня я твердо вирішив залишити Землю)».

� Хлопці вирішили залишити Землю, бо оповідач не хотів вивчати математики, а його товариш бажав уникнути покарання за розбиту вазу.

� Як вони готувалися до польоту в космос? Майстрували катапульту («копали під бочкою траншею, встанов­лювали пружини, ресори і важелі, … витягали на дерево … здоровенну каменюку»).

� Хлопці зробили супутник з великої залізної бочки, яку мала би закинути в небо змайстрована катапульта.

Механізм для старту свого супутника (катапульту) майстрували з величезної каменюки.

� Найтяжчою виявилась робота під час майстрування катапульти – витягнути величезну каменюку на дерево, яка, впавши з висоти, мала би привести в дію механізм. 

 

Сторінка 61

� Хто став небажаним членом екіпажу? Однокласниця Тетянка.

� Політ відбувався згідно дитячих уявлень, катапульта дещо підкинула бочку, проте  потім … Політ у космос зазнав невдачі, зрозуміло, що бочка не могла мати потрібної  швидкості, не змогла би покинути атмосферу, дітей знайшла двірничка Текля.

� Назви всіх героїв оповідання. Оповідач, однокласник Ромка, однокласниця Тетянка, тітка Текля.

� Як відбувався політ? Супутник «Ліра» не злетів у Всесвіт, а приземлився у бур’янах.

    Чим закінчився? Політ закінчився відкриттям для оповідача про важливість математики. 

� Найбільш смішний епізод, коли спрацювала катапульта: «Яке щастя, що стінки супутника «Ліра» були вистелені ковдрою! Бочка шалено оберталась і підстрибувала. Вісім вареників полетіли Ромці за пазуху, оселедець опинився у Тетянки під пахвою, а вся вода вилилась мені на штани… Я не договорив, бо якраз у цю мить мені в рот влетіла цибулина».

� Герой твору зробив важливий висновок для себе: треба добре вчити математику, бо багато справ потребують точних розрахунків, без математичних знань ніколи не збудуєш супутника. Знання і самопідготовка – це важливі завдання для досягнення мрій.

Тема, головна думка, план, цитатна характеристика персонажів…

 

Сторінка 66

Гумористичний вірш «Подорож в країну Навпаки» Василя Симоненка

� Хлоп’ята були незадоволені, що треба слухати батьків, щодня умиватися, розважати молодшу сестричку, поливати квіти.

Лесик скаржився: «Хлоп'ята,

страх як тяжко жить мені —

слухай маму, слухай тата,

умивайся день при дні.

Ох і тяжко жить мені!»

Толя теж сидить бідує,

вилива жалі свої:

«Дуже Тоня вередує,

розважай весь час її.

А Володя скиглить: «Тато

змусив квіти поливати…»

І зітхає вся четвірка:

«Як нам тяжко, як нам гірко!»

� Вони опинилися у країні Навпаки за допомогою бороданя з хитруватими очима, який почувши скарги чи жалі, виконував бажання. Тому запропонував перенестись до країни, де кожен робить те, що схоче.

«Я почув про ваше горе

й через доли, через гори

свою бороду волік —

поспішав мерщій сюди

виручати вас з біди.

Недалеко звідсіля

є чудна одна земля —

там ні дня нема, ні ночі,

кожен робить там, що схоче…»

«Поможу я вам охоче, —

каже власник бороди, —

Ви на мить заплющіть очі —

я відправлю всіх туди».

� Ця країна була раєм для невмивайків та бездільників. Вона сподобалася хлопчикам, бо не треба було займатися тим, що не подобається, зважати на інтереси інших, робити тільки те, що хочеш.

«Лесик, Толя, два Володі,

як малі телята в шкоді,

цілий день брикали, грались,

реготали і качались,

то з якимись хлопчаками

воювали галушками,

то в густих чагарниках

танцювали на руках».

І кричали: «Тру-лю-лю!

Що захочу, те й роблю!»

Потім, стомлені й щасливі,

спали, висячи на сливі.

Одіспавшись, ласуни

рвали з дуба кавуни

і з кущів серед левад

смакували шоколад.

� Хлопці потрапили до палацу Невмивак, бо за зовнішнім виглядом відрізнилися від жителів країни Навпаки, які були царевими слугами. Царева охорона вважала їх перевертнями, а не дітьми дивної країни.

«В них праворуч руки праві?!

Чом вони очима бачать?»

� Хлопчикам вдалося вибратися з темного льоху, бо від їхніх сліз спочатку розлізся по швах льох, а потім і стіни, і двері з цукру просто розтанули.

І від тих солоних сліз

 льох увесь по швах поліз:

спершу стіни тануть стали,

потім двері із цукру впали.

� Пригоди хлопчиків у країні Навпаки закінчилися дуже щасливо, хлопці змогли повернутися до батьків, до рідної домівки.

Вони зрозуміли, що більше не хочуть потрапити в країну Навпаки, не слід бажати робити тільки те, що заманеться.

Як розплющили всі очі, гульк —

уже в своїм дворі!

Їх стрічають, обнімають

і бабусі, й матері.

І кричать мандрівники:

«Нас тепер ніяким дивом —

навіть бубликом красивим! —

не заманите ввіки

у країну НАВПАКИ!»

� Усмішку викликали заняття жителів країни Навпаки та їхній вигляд, розваги хлопчаків та їхнє щасливе повернення додому.

Епізоди твору, які викликали усмішку.

Всі замурзані по вуха,

галасують всі щодуху,

оком чують, вухом бачать,

догори ногами скачуть. 

Сажотруси хати білять,

землеміри небо ділять,

косарі дерева косять,

язиками дрова носять.

Як розплющили всі очі, гульк —

уже в своїм дворі!

Їх стрічають, обнімають

і бабусі, й матері.

� Я співчував дітям, коли цар Великий Невмивака наказав своїм служникам замурувати  дітей, завдати їм шкоду, утопити в чорнилі. Також переживав, чи зможуть діти втекти від переслідування вояків.

Епізоди, коли співчував дітям:

Треба їх обмить чорнилом,

бо від них одгонить милом.

Потім всім їм для науки

треба викрутити руки,

ще й відтяти треба вуха

та навчить очима слухать.

Лиш тоді ці диваки

зможуть жити в Навпаки.

А тепер цих недотеп

замуруйте в темний склеп!»

У льоху в холодній

тиші шаруділи сонні миші,

од стіни та до стіни

сновигали таргани

і, забившися в кутки,

пряли пряжу павуки.

Пронизав усіх хлоп'ят

страх нечуваний до п'ят,

тож всі четверо щосили

у тюрмі заголосили.

Він сказав: «Дітей схопіть

і в чорнилі утопіть!»

І вояки в штанях синіх

сновигали скрізь на свинях,

доглядали, щоб малечі

не було шляхів до втечі.

Ну а діти, бідні діти,

стали худнути, марніти,

стала їх бороти втома,

закортіло всім додому.

� Твір за жанром є літературною казкою, написаний віршовою мовою.

   Твір має автора, його написав Василь Симоненко.

    У творі простежуються казкові ознаки. У дивну країну Навпаки потрапляють три хлопці.  Відбуваються чарівні перетворення: бородань відправляє вітром хлоп’ят у дивну країну, у річках тече чорнило. Персонажі мають казкові імена: Великий Невмивака. Автор використовує слова-повтори: «ось-ось-ось», «все їли, їли», «Ой! Ой! Ой!».      

� Виставка книжок — гумористичних творів українських пись­менників та письменниць:

«Консультант» Грицька Бойко…

«Відпочити ніколи» Грицька Бойка…

«Не кусається» Іван Андрусяк…

Напишіть гумористичний твір (коротке оповідання) про веселу історію, яка трапилася у вашо­му житті. 

«Невигадана історія на одному Дні народження»

Інші завдання дивись тут...