Щоб не хворіти, кожна людина повинна стежити за своїм здоров'ям. По-перше, я намагаюся робите усе, щоб не захворіти. У негоду завжди тепло одягаюся. Дихаю тільки через ніс. Звичайно, загартовуюсь, відвідую спортивну секцію. По-друге, дбаю про гігієну, завжди чищу зуби. Мій одяг чистий
МАМИНІ КВІТИ (Борис Комар) Біля нашого будинку під вікнами є квітник. За квітами доглядає мама. Квіти у неї — як ні в кого. Хто йде мимо двору, неодмінно спиниться подивитися на них. Якось побачила мама, як сусідка викинула в'ялий, майже мертвий, але якийсь дивний
ХТО КОГО ВОДИВ? (за Олесем Гончарем) Леся приїхала до бабусі в гості. Тут собачка біленький підбіг. Вертить хвостом, розглядає дівчинку. Вона злякано притулилась до мами. — Не бійся, Лесю. Білячок не кусається, — заспокоїла бабуня. — Тільки за хвіст його не бери. Він
УРОК (за Гнатом Майстренком) Часто в розмовах можна почути приказку: сивий, як лунь. Але, мабуть, не всі знають, що воно таке — сивий лунь. Згодом я вичитав, що лунь — це хижий птах. Є їх кілька видів: польовий, степовий, болотяний і луговий. Та назва
ЩАСЛИВИЙ ДЕНЬ (Майя Фролова) Сьогодні у мене день народження. Двері розчиняються. Нікого не видно. Раптом з-за дверей викочується опецькувате цуценя. Хтось підштовхнув його до мене. Воно падає на бік, задирає догори передні лапи. Дивиться чорними очицями. Живе!
Тема: розповідь про допитливого хлопчика Володю, який любить мандрувати. Головна думка: «О, це велика і прекрасна наука — про нашу землю. Зветься вона геологією». Мета: заклик бути допитливими, досліджувати вплив природи і людини на лице землі. Рід літератури: епос. Жанр:
ЯК ЇЖАЧОК НАД ЛУГОМ ЛІТАВ (Микола Сингаївський) Де це бачено, де це видано, щоб їжак та й літав. А воно ж таки було. І в пам'яті не пропало, і у воді не втопилось, а надовго залишилось у лісових розмовах та в переказах. Збирав якось їжак-бережак листя. До лютої зими готувався,
ПРО БЕРІЗЧИНИХ ДРУЗІВ ТА ВОРОГІВ (За Іриною Прокопенко) Зажурилася в лісі Берізка, гілки схилила, листя згорнула. Всі навкруги радіють, тільки Берізка сумна стоїть. — Хтось коріння моє обгризає, — поскаржилася вона Пневі, — і листя об'їдає... Подивився
КОМОРИ ТВАРИН (Володимир Пархоменко) Прийшла осінь. У зелені коси беріз вплелися золотисті стрічки. Різнобарвним полум'ям горять осики, дикі груші. Червоніють китиці ягід на горобинах. На лісовій ліщині дозріли горіхи. Важкі коричневі жолуді падають з дубів. Лісовим мешканцям настав час
КМІТЛИВИЙ ГОРОБЕЦЬ (Олег Буцень) Узимку і птахи, і звірі ближче до житла людини туляться. Бо важко в цю пору прогодуватись у лісі чи полі. Покинув ліс і горобець-сірячок, теж до людей подався. Зразу за лісом вулиця починалась. Ошатні будиночки вряд стоять за невисокою
ДАР ОСІННЬОГО ПОЛЯ (Євген Шморгун) Жив колись на Поліссі бідний-пребідний чоловік. Восени ще перебивався сяк-так із хліба на ріпу, а до весни уже ні того, ні другого на столі не було. Одного разу, якраз у голодну пору, завернув до його хати перехожий дідусь і попросив:
ВИПАДОК НА ЕКВАТОРІ (Микола Яненко) Кажуть, ніби такої спеки, як на екваторі, немає ніде. І того дня, коли наше судно підходило до екватора, сонце пекло нестерпно. Палуба так розпеклася, що босоніж не ступиш. Зрідка долітав вітерець. А в машинному відділі двигуни аж пашіли
БДЖОЛА ТА ОСА (Олена Васильєва) Жили собі дві приятельки — Бджола та Оса. Вони мали чимало спільного. Обидві були власницями ніжних прозорих крилець, любили ласкаве сонечко, захищалися від ворогів за допомогою маленького колючого списика-жала. Але в цьому жалі
ДІДОВА ПАСІКА (за Василем Чухлібом) Біля криниці стояла величезна дубова діжка з водою. Вода проти палючого сонця нагрівалась, і Варочка щодня поливала нею квіти та вишеньки біля хати. Якось Варочка зачерпнула води у відеречко, зирк — а у воді бджола плаває, борсається,
ВЕЛИКЕ СПАСІВСЬКЕ ЯБЛУКО (за Оляною Рутою) Карлсон сидів на яблуні й думав, що скоро буде осінь. Івасик піде до школи, а йому час повертатися в рідну Швейцарію... Отакі думки із самісінького ранку обсіли нашого Карлсона. Він сидів на найвищій гілці яблуні серед червонобоких яблук.