КАЛИНА-ДІВЧИНА. Легенда   Було це за давніх часів, коли на українській землі хмарами шугали татарські орди. Неначе смерть, налітали вони на села і нищили все.   Надворі стояла золотиста осінь. Все тануло в золотавому, оранжевому, багряному кипінні. Було досить тепло, тільки прозорі

ПАПЕРОВИЙ ЗМІЙ (Дональд Біссет).   Був собі в давнину великий блакитний паперовий змій. Він був зовсім новий і літав високо над землею на довгій нитці, яку тримав у руках маленький хлопчик.   Дмухне вітер щосили — і змій здіймається високо-високо в небо. —Дивіться на мене!

ШПАКИ (Олександр Купрін)     Була середина березня. Ми з нетерпінням чекали, коли до нас у садок знову прилетять старі знайомі — шпаки. Де милі, веселі птахи, перші перелітні гості, радісні вісники весни.     Багато сотень кілометрів треба їм летіти зі своїх зимових

ВИРОСТИМО САД (Олександр Зима).   Пізньої осені Оксана й Василько разом з мамою й татом переїхали в новий будинок. З великими вікнами й червоним дахом він стояв посеред просторого двору, але навкруг — ні кущика, ні деревця. — Не журіться, діти, — сказав Оксанці та Василькові

ДЕ ЖИВУТЬ ДОБРІ ПТАХИ? (Леонід Полтава) Якось прилетіли з далеких земель у нашу країну лелеки. Далеко вони перебули ту пору року, коли у нас холодно, сніг та мороз. Кожен лелека в минулому році жив тут, мав свою стару, добре збудовану хату на високих клунях. Сніги розтали, зацвіли дерева та квіти

ЯК ОДИН РАК ЗМІНИВ ЖИТТЯ НА ЗЕМЛІ (Радой Кіров) Якось улітку сонце встало рано, поглянуло на гори, степи та океани й помітило: на березі крутому задкує рак у далеч невідому. Від здивування сонце зупинилось: — А я ж назад ні разу не котилось! А що, коли і я, немов той рак, візьму та й покочусь

ПРОГАЯНИЙ ДЕНЬ  (Василь Сухомлинський). Мама йшла на роботу рано, до сходу сонця. Вона розбудила Петрика й сказала: — Сьогодні в тебе почалися канікули. Але гаяти часу не можна, тобі робота на сьогодні: посади біля хати дерево й прочитай цю книгу «Далекі Сині Гори». Мама

СОН НА КОРИСТЬ (Остап Вишня). Жив собі чорнявий хлопчик у селищі Ясному Прекрасного району Чудової області. Було йому вже років, мабуть, із одинадцять, а то й ще менше. Прегарно стріляв він із рогатки в котів, собак і про горобців не забував. Як влучить, бува, в песика — той скавучить, у

ДОБРЕ СЛОВО (Василь Сухомлинський)     В однієї жінки була маленька донечка Оля, Коли дівчинці виповнилося п'ять років, вона тяжко захворіла: простудилась, почала кашляти й танула на очах.     До нещасної матері почали приходити родичі — Олині тітки, дядьки, бабусі,

БЕЗ ЧОГО НЕ МОЖНА ЖИТИ (Євген Перм'як). Задумався якось старий ведмідь про життя. Задумався та й запитав ведмедицю: — Скажи мені, на чому життя тримається? А ведмедиця наїлася свіжої лісової малини, лежить собі в кущах, на сонечку гріється і вухом не веде. Дрімає. Тоді ведмідь голосніше

ЯК МАТИ БОЖА ОЖИВИЛА ДЖЕРЕЛО. Легенда Ішла Марія, Божа Мати, зі святим Йосипом на гостину до своєї тітки Єлисавети. Вони втомились, бо день був дуже гарячий. Дорога вела степом, де росла тільки марна травичка — ніде ні деревця, ні джерельця. Аж ось серед рівнини вони побачили одне невеличке

СПРАВЖНІЙ ДРУГ. В'єтнамська народна казка Якось слон зустрів у лісі тигра, привітався до нього, і, як велить звичай, спитав про рідню. — В цьому лісі, — відповів пихато тигр, — усі звірі нас бояться. Аж тремтять, як побачать. Ану-бо позмагаймося з тобою! Хто не перестрибне через

ХТО ДБАЄ, ТОЙ І МАЄ (Наталя Любиченко) Кучерява гора бородою впирається у Наталоччине подвір'я. А на самому її вершечку уже сидить сонечко й доброзичливо кличе до себе дівчинку. З порога Наталочка усміхається, примружує очі: — Доброго ранку, сонечко! Доброго ранку, стежинки! Стежечки

ПРО ДІВЧИНКУ МАРІЙКУ І БАРВИСТІ КВІТИ (Олена Погребняк) У далеких краях, де гори вкриті веселими лісами, де вранішнє сонечко ніжно пестить усіх соньків, а вечори приносять прохолоду й спокій, жила маленька гарненька дівчинка на ім'я Марійка. Кожного ранку вона вибігала в садок біля хатинки

КАЗКА ПРО ДИВНУ ДРУЖБУ (Славка Манева)  Колись дуже давно подружилися голубка й галка. Цілими днями літа¬ли вони понад містом, кружляли над дахами будинків, злітали високо в небо, перетворившись на дві маленькі цяточки — білу і чорну. І нарешті, сп'янілі від небесної сині і свіжого