ХТО КОГО ВОДИВ? (за Олесем Гончарем) Леся приїхала до бабусі в гості. Тут собачка біленький підбіг. Вертить хвостом, розглядає дівчинку. Вона злякано притулилась до мами. — Не бійся, Лесю. Білячок не кусається, — заспокоїла бабуня. — Тільки за хвіст його не бери. Він
УРОК (за Гнатом Майстренком) Часто в розмовах можна почути приказку: сивий, як лунь. Але, мабуть, не всі знають, що воно таке — сивий лунь. Згодом я вичитав, що лунь — це хижий птах. Є їх кілька видів: польовий, степовий, болотяний і луговий. Та назва
ЩАСЛИВИЙ ДЕНЬ (Майя Фролова) Сьогодні у мене день народження. Двері розчиняються. Нікого не видно. Раптом з-за дверей викочується опецькувате цуценя. Хтось підштовхнув його до мене. Воно падає на бік, задирає догори передні лапи. Дивиться чорними очицями. Живе!
Тема: розповідь про допитливого хлопчика Володю, який любить мандрувати. Головна думка: «О, це велика і прекрасна наука — про нашу землю. Зветься вона геологією». Мета: заклик бути допитливими, досліджувати вплив природи і людини на лице землі. Рід літератури: епос. Жанр:
ЯК ЇЖАЧОК НАД ЛУГОМ ЛІТАВ (Микола Сингаївський) Де це бачено, де це видано, щоб їжак та й літав. А воно ж таки було. І в пам'яті не пропало, і у воді не втопилось, а надовго залишилось у лісових розмовах та в переказах. Збирав якось їжак-бережак листя. До лютої зими готувався,
ПРО БЕРІЗЧИНИХ ДРУЗІВ ТА ВОРОГІВ (За Іриною Прокопенко) Зажурилася в лісі Берізка, гілки схилила, листя згорнула. Всі навкруги радіють, тільки Берізка сумна стоїть. — Хтось коріння моє обгризає, — поскаржилася вона Пневі, — і листя об'їдає... Подивився
КОМОРИ ТВАРИН (Володимир Пархоменко) Прийшла осінь. У зелені коси беріз вплелися золотисті стрічки. Різнобарвним полум'ям горять осики, дикі груші. Червоніють китиці ягід на горобинах. На лісовій ліщині дозріли горіхи. Важкі коричневі жолуді падають з дубів. Лісовим мешканцям настав час
КМІТЛИВИЙ ГОРОБЕЦЬ (Олег Буцень) Узимку і птахи, і звірі ближче до житла людини туляться. Бо важко в цю пору прогодуватись у лісі чи полі. Покинув ліс і горобець-сірячок, теж до людей подався. Зразу за лісом вулиця починалась. Ошатні будиночки вряд стоять за невисокою
ДАР ОСІННЬОГО ПОЛЯ (Євген Шморгун) Жив колись на Поліссі бідний-пребідний чоловік. Восени ще перебивався сяк-так із хліба на ріпу, а до весни уже ні того, ні другого на столі не було. Одного разу, якраз у голодну пору, завернув до його хати перехожий дідусь і попросив:
ВИПАДОК НА ЕКВАТОРІ (Микола Яненко) Кажуть, ніби такої спеки, як на екваторі, немає ніде. І того дня, коли наше судно підходило до екватора, сонце пекло нестерпно. Палуба так розпеклася, що босоніж не ступиш. Зрідка долітав вітерець. А в машинному відділі двигуни аж пашіли
БДЖОЛА ТА ОСА (Олена Васильєва) Жили собі дві приятельки — Бджола та Оса. Вони мали чимало спільного. Обидві були власницями ніжних прозорих крилець, любили ласкаве сонечко, захищалися від ворогів за допомогою маленького колючого списика-жала. Але в цьому жалі
ДІДОВА ПАСІКА (за Василем Чухлібом) Біля криниці стояла величезна дубова діжка з водою. Вода проти палючого сонця нагрівалась, і Варочка щодня поливала нею квіти та вишеньки біля хати. Якось Варочка зачерпнула води у відеречко, зирк — а у воді бджола плаває, борсається,
ВЕЛИКЕ СПАСІВСЬКЕ ЯБЛУКО (за Оляною Рутою) Карлсон сидів на яблуні й думав, що скоро буде осінь. Івасик піде до школи, а йому час повертатися в рідну Швейцарію... Отакі думки із самісінького ранку обсіли нашого Карлсона. Він сидів на найвищій гілці яблуні серед червонобоких яблук.
ОСІННІЙ КЛОПІТ (за Олександром Копиленком) Осінні місяці — це місяці, коли більшість наших птахів стає мандрівниками. Вони летять у теплі краї. Летять вони без компаса, але ніколи не зіб'ються зі свого маршруту. Ці перельоти тривають уже тисячі років, і кожен птах мандрує
Тема: повчальна розповідь про лисицю і підступного дроворуба. Мораль: «Тож затямте, дітки: ніколи не шануватимуть того, хто каже одне, а робить інше. Бо судять про когось не за словами його, а за ділами». Головна думка моралі: «Бо судять про когось не за словами його, а за