ХИТРА КВІТКА (Олег Буцень)    Ходить дівчинка по лісі, кожній гарній квіточці вклоняється. Вже чималий букет назбирала.     Квіти хоч і непоказні, зате духмяні — всі лісові пахощі в них.     А сонце все нижче й нижче до обрію хилиться, cкоро й день
Категорія : Читати

ВЕПРИК ШУКАЄ ДРУЗІВ (Галина Демченко) Жив собі Веприк. Зустрів він Грачка й каже: —  Давай дружити! —  Давай,— погоджується Грачок.  Повеселів Веприк та з радощів як захрюкає.  А Грачок і собі весело: —  Кря-кря! Кря-а! —  Ти інакше
Категорія : Читати

МУЖНЯ ДІВЧИНА (За Петром Медведиком)     Татари напали на наше село зненацька, на світанку. Хотіли враз перебрести через річку на правий берег. Та не так сталось, як гадалось. Вартові з високого явору, що служив сторожовою вежею, ще здалеку побачили куряву, яка сунула в напрямку до
Категорія : Читати

ПОКИНУТЕ ГНІЗДО (Іван Складанний)    У Матросовому яру поросли густі кущі терну. Усі чомусь їх обходять. А мені захотілося дізнатись, що між ними, адже співає там якась голосиста пташка. Той спів не раз я слухав, а тепер не чути.    Розгорнув кущ, другий. Нічого, тільки кропива
Категорія : Читати

СОНЦЕ ЗАБЛУКАЛО  (Надія Приходько)    Кілька днів Сонце спочивало, укутавшись важкими хмарами. А сьогодні нарешті вітер зім'яв пухнасте покривало, розірвав його і поволік по синьому небу. Сонце розплющило очі. Кинуло на галяву золотистий сніп променів. Закортіло синичці
Категорія : Читати

КУПАЛО (за Євгеном Шморгуном)     Бог земних плодів Купало — один із найзнаніших слов'янських богів. Він приносив усьому зрілість: і літові, і сонцеві, і людині, і тварині, і рослині. Бо сам був уособленням животворного тепла й сонячності — молодий, яснолиций, усміхнений
Категорія : Читати

ПРОЩАННЯ З ВЕРБОЮ (За Зіркою Мензатюк) Пізньої осені господар задумався в саду. —  З горіха я маю мішок горішків, яблуня дала три ящики яблук, зі слив і вишень наварили варення,— розмірковував він.— Тільки з верби нема нічого. Треба її зрубати. —  Ой
Категорія : Читати

ВИНОГРАД У САДУ (Іван Сенченко)     Коли Катрусині батько і мати приїхали працювати в село, їм дали невеликий дім біля Дніпра. Будиночок гарний, цегляний, але ж біля нього нічого не було — гола земля.     Весною батьки посадили діляночку малини, діляночку аґрусу, діляночку
Категорія : Читати

ХТО ВИШНІ ПОЇВ (За Іваном Сенченком)   Катрусина мама скаржилася татові: —  Он глянь на ту вишню. Знову горобці ягоди пооб'їдали, тільки кісточки висять.   Тато здивовано розвів руками і відповів: —  Та коли ж вони, кляті, їдять ті ягоди? Я скільки ходжу в сад,
Категорія : Читати

ПРО КОРОЛЯ І МУДРОГО ШЕВЦЯ (А.Закревський)     Жив колись принц-нероба. Вчитися керувати державою лінувався, а коли став королем, то нічого іншого не вмів, як веселитися й розважатися. Від пустого королівського життя швидко спорожніла державна скарбниця.     Тільки тоді й
Категорія : Читати

ЯК ЗВІРЯТА НАТАЛОЧЦІ ДОПОМОГЛИ (Зінаїда Грієва)   Дідусь у Наталочки лісник, і дівчинка часто приїздить до нього в гості. Їй подобається маленька дідусева хатка, яку буває ледь видно з-під білого пухнастого снігу. Одразу ж за порогом стоять стрункі ялинки в біло-зелених сукнях, а там,
Категорія : Читати

ПАСТУШОК ІВАСИК (Леся Бризгун Шанта)    Колись давно в нашій рідній Україні жив малий хлопчик Івасик. Був він пастушком.     Одного разу Івасик пас вівці недалеко від лісу. Раптом із лісу виїхав мисливець. — Скажи мені, хлопче, чи далеко до найближчого села? —
Категорія : Читати

СІРКО І ШПАК (Микола Магера)    Біля цегляного хліва у дерев'яній буді живе собака Сірко. Весь чорний, ноги ж внизу білі, ніби взуті у світлі сап'янці*, а над очима – сніжно-білі великі кружальця, що нагадують скельця окулярів.    Його всі люблять. І він намагається
Категорія : Читати

КОЛИ ПО ХАТІ ХОДЯТЬ ПИРОГИ? (Анатолій Григорук)   Кузя сидів біля кухонного вікна на ослінчику. Перед ним стояв невеличкий столик, якого два дні тому спеціально для Кузі збив із свіжо обтесаних дощечок тато. На столику лежали розсипані пазли. Кузя складав із них будиночок. Але поки що йому
Категорія : Читати

ЛЮБАВА (народна легенда Поділля)   Наділила Любаву доля хистом великим, вміла дівчина лікувати людей. Скаже слово і затягуються страшні рани, і сліпі стають зрячими, і порубані, постріляні набираються сили. Лікувала Любава козаків, що свої степи, землю свою боронили і знову йшли вони на бій з
Категорія : Читати

Назад Вперед