ОН ЯК БУВАЄ (Микола Магера)    Андрійко дуже зрадів, коли над вікном, що виходило на балкон, ластівки облюбували собі куточок під домівку. Він не раз спостерігав, як пташки у дзьобах звідкілясь носили болото, соломинки і, немов справжні муляри, будували собі овальне гніздечко.  
Категорія : Читати

ДИКІ КАЧЕНЯТА (Василь Чухліб).    Любить Тетянка плавати з татом на човні, коли Десна розливається. Бо завжди вони на щось натрапляють. Ось і зараз — пливли мимо старої верби, і враз над ними щось як фуркне. — Еге, це ж ми качку сполохали, — сказав тато. — Та он і
Категорія : Читати

СТРАХОВИСЬКО ДЛЯ СНІГОВИХ БАБ (за Йорданом Радічковим)    Моя скромність не дає мені багато говорити про себе. Звуся я Чів, горобець Чів.    Взимку, як випаде сніг і я відчую, що холодно, стаю лютий, наче тигр, справжнє страховисько для снігових баб.    Снігова баба
Категорія : Читати

СИНИЧКА Й ГОРОБЕЦЬ (Петро Панч)    Скінчилося літо, ночі стали холодні. Ластівки відлетіли у вирій. Зраділи горобці, що тепер легко буде захопити їхні гнізда, тільки їх не вистачало на всіх. Чую, галас, крик: скубтись почали, аж пір'я летить.    Один горобець був найбільш
Категорія : Читати

ДІВЧИНКА, ЯКА ПОСТРАЖДАЛА ЗА ПРАВДУ (Тетяна Полякова)     День був на диво погожий. Я присів у парку на лавочці і спостерігав за зграйкою снігурів, які скидалися на розсипані в снігу рум'яні яблука. Дві гарненькі дівчинки посідали поруч зі мною. — І ось, розумієш, — впевнено
Категорія : Читати

МАМИНІ КВІТИ (Борис Комар)     Біля нашого будинку під вікнами є квітник. За квітами доглядає мама. Квіти у неї — як ні в кого. Хто йде мимо двору, неодмінно спиниться подивитися на них.    Якось побачила мама, як сусідка викинула в'ялий, майже мертвий, але якийсь дивний
Категорія : Читати

ХТО КОГО ВОДИВ? (за Олесем Гончарем)    Леся приїхала до бабусі в гості. Тут собачка біленький підбіг. Вертить хвостом, розглядає дівчинку. Вона злякано притулилась до мами. — Не бійся, Лесю. Білячок не кусається, — заспокоїла бабуня. — Тільки за хвіст його не бери. Він
Категорія : Читати

УРОК (за Гнатом Майстренком)    Часто в розмовах можна почути приказку: сивий, як лунь. Але, мабуть, не всі знають, що воно таке — сивий лунь.    Згодом я вичитав, що лунь — це хижий птах. Є їх кілька видів: польовий, степовий, болотяний і луговий. Та назва
Категорія : Читати

ЩАСЛИВИЙ ДЕНЬ (Майя Фролова)    Сьогодні у мене день народження.    Двері розчиняються. Нікого не видно. Раптом з-за дверей викочується опецькувате цуценя. Хтось підштовхнув його до мене. Воно падає на бік, задирає догори передні лапи. Дивиться чорними очицями. Живе!
Категорія : Читати

МАНДРИ ПО ДНУ МОРСЬКОМУ (Яків Михлик)     Над усе Володя любить мандрувати. Хлібом його не годуй, тільки пусти в ліс, у поле... А почнуться літні канікули - він і туди гайне, куди навіть не кожен дорослий дістанеться. І повертається з повним рюкзаком. І камінці в ньому всякі, і
Категорія : Читати

ЯК ЇЖАЧОК НАД ЛУГОМ ЛІТАВ (Микола Сингаївський)     Де це бачено, де це видано, щоб їжак та й літав. А воно ж таки було. І в пам'яті не пропало, і у воді не втопилось, а надовго залишилось у лісових розмовах та в переказах.   Збирав якось їжак-бережак листя. До лютої зими готувався,
Категорія : Читати

ПРО БЕРІЗЧИНИХ ДРУЗІВ ТА ВОРОГІВ (За Іриною Прокопенко)     Зажурилася в лісі Берізка, гілки схилила, листя згорнула. Всі навкруги радіють, тільки Берізка сумна стоїть. — Хтось коріння моє обгризає, — поскаржилася вона Пневі, — і листя об'їдає...     Подивився
Категорія : Читати

КОМОРИ ТВАРИН (Володимир Пархоменко)   Прийшла осінь. У зелені коси беріз вплелися золотисті стрічки. Різнобарвним полум'ям горять осики, дикі груші. Червоніють китиці ягід на горобинах. На лісовій ліщині дозріли горіхи. Важкі коричневі жолуді падають з дубів. Лісовим мешканцям настав час
Категорія : Читати

КМІТЛИВИЙ ГОРОБЕЦЬ (Олег Буцень)     Узимку і птахи, і звірі ближче до житла людини туляться. Бо важко в цю пору прогодуватись у лісі чи полі. Покинув ліс і горобець-сірячок, теж до людей подався.     Зразу за лісом вулиця починалась. Ошатні будиночки вряд стоять за невисокою
Категорія : Читати

ДАР ОСІННЬОГО ПОЛЯ (Євген Шморгун)    Жив колись на Поліссі бідний-пребідний чоловік. Восени ще перебивався сяк-так із хліба на ріпу, а до весни уже ні того, ні другого на столі не було.    Одного разу, якраз у голодну пору, завернув до його хати перехожий дідусь і попросив:
Категорія : Читати