ДІДУСЕВА ТАЄМНИЦЯ (За Борисом Комаром)   Якось бабуся сказала, що в лісі появилися гриби. — Сьогодні, діти, дома сидіть. Буде дощ, — порадив дідусь. — Де ж він візьметься, як на небі ані хмаринки? — запитав я. Не послухали ми дідуся, пішли в ліс.   Раптом

ЯК ОЛЕСЯ ЗАСНУЛА У КВІТЦІ (За Іриною Сенченко).   Жили собі сестричка та братик. Сестричку звали Олеся, а братика — Василь. Якось каже Олеся братикові: — Василю, пограймо у піжмурки. — Добре, — відповідає Василь.   Почали вони жмуритися. Братик заховається

ПАВУЧКОВІ РУШНИЧКИ (Марія Пономаренко).    Жив собі в лісі павучок. Над усе він любив ткати рушники. І виходили вони в нього на диво гарні, м’якенькі. Та, на жаль, ніхто з лісових мешканців про це не знав.      Колись хутенько він виткав собі звичайнісінького

БАБУСИН ОНУЧОК(За Володимиром Сенцовським)    Чи то соняшник гойднувся біля тину, чи білявий хлопчик заглядає в подвір'я баби Стехи? Старенькій уже важко розпізнати. Сидить вона на ослінчику біля хати. А довкола — зграйка білих ромашок, ніби сузір'я. — Бабуню, —

ВІТЕР І ВИХОР (Василь Чухліб)   У глибокому яру, куди й сонце ледь проникає, дрімав собі Вітер. Попрохали в нього рослини в полі, трави на луках, дерева в лісі, щоб полетів він до синього моря та пригнав дощову хмару, бо знемагають вони від спеки.   Вилетів Вітер з яру — а назустріч

ПІСНЯ ВЕСНИ (Олег Буцень)   Сидів на сосні дятел. Цюкав, цюкав гіллячку — стомився. Вирішив перепочити. Коли чує: внизу говорять про нього. Схилив голову, аж то хлопець і дівчинка. Стоять під деревом, його розглядають. — Трудяга цей дятел, — каже хлопець. — Ні влітку,

 ВЕДМІДЬ І ПАВУЧОК (народна казка)    Одного разу після довгої мандрівки по лісу ведмідь заліз у свій барліг і міцно заснув. А коли прокинувся, то побачив, що по його лапі повзе павучок. — Що це ти собі надумав? По мені, ведмедеві, лазити?! – роздратовано

ЯК Я СТАВ ВІДМІННИКОМ (За Ольгою Бусенко) Я не вірю ні в які чудеса. На відміну від моєї сусідки по парті Каті Мишки. Вона навіть вважає, що й сама вміє трохи чаклувати. Звісно, я в цьому сумніваюся. Але помічав, що коли Катя не хоче, щоб її викликали до дошки, вона щось шепоче собі, і її не

МАТИ-УКРАЇНКА (Роман Завадовий) Є у світі хтось такий єдиний,  хтось такий коханий, дорогий,  що усім, усім є для дитини,  що без нього був би світ пустий.  Є у світі хтось, мов ангел ясний,  з ніжним серцем, поглядом святим,  опікун ласкавий і прекрасний  і

ТРАМВАЙ І ЩИГЛИК  (Юрій Ярмиш) Був собі у Києві Трамвай. Не звичайний дзвінкий Трамвай, що возить людей, а той, що ремонтує трамвайні дроти, перевозить важкі рейки і просмолені шпали. Трамвай без кінця подорожував — із Святошина на Поділ, а з Подолу через Дніпро аж у Дарницю, й

ЖУРАВЛІ-ЖУРАВЛИКИ (Володимир Малик) В давнину глибоку,  як війна гула, дівчинка Наталочка у батьків жила. Ніби льон — біленька, мов грибок — маленька,  ніжками тупу,  скаче по степу.    Раз летів у вирій журавлиний ключ,—  впав на нього

КОТОВА НАУКА (Олена Пчілка) Котик Мурко находився, десь там лазив, наморився — скочив на диван. Ох, та й пишно ж як розлягся! Як розкішненько простягся, мов великий пан! Зирк малий Петрусь на нього, на пустунчика отого, і сказав йому: — Ах ти ж, Мурку, ах, ледащо. Чи тобі робить нема що

ГОРОБЕЦЬ (Іван Тургенєв) Я вертався з ловів і йшов через садок доріжкою. Собака мій, Трезор, біг поперед мене. Коли це він зменшив крок і почав скрадатися, немов зачувши перед собою дичину. Я глянув уздовж доріжки й побачив молоденького горобчика: у нього були ще жовті заіди коло дзьоба й пушок на

ДВІ СЕСТРИ. Легенда    Багато тисяч років тому в родині одного індіанського вождя, на ймення Великий Тайї, підростало дві доньки. Вони були розумними й надзвичайно гарними дівчатами. З нагоди повноліття красунь батько збирався влаштувати свято, якого тут раніше ще ніхто не бачив. Всі

ЦВІРКУН (Антоніма Литвин).    Ріс собі на світі хлопчик. І дуже любили того хлопця люди, бо умів він співати, як ніхто на світі. Вечорами, після денної роботи, коли можна було трохи спочити, сходилися старі й малі послухати пісню. Кожен, хто хоч раз чув той спів, ніби набирав у груди сили