ОСІНЬ-МАЛЯР ІЗ ПАЛІТРОЮ ПИШНОЮ... Осінь-маляр із палітрою пишною тихо в небі кружляє, осипає красою розкішною. Там розсипа вона роси сріблисті, Там тумани розливає, Ліс одягає у шати барвисті. Ліс обливає кольорами дивними, Ніжно сміється до вітру, Грає цілунками з ним
ДОЩ Благодатний, довгожданий, Дивним сяйвом осіянний,' Золотий вечірній гість Впав бадьоро, свіжо, дзвінко На закурені будинки Зголоднілих передмість. Відкривай гарячі груди, Мати-земле! Дощ остудить, Оживить і запліднить,— І пшеницею, й ячменем, Буйним
ЖУРАВЛІ ВИСОКІ ПРОЛІТАЮТЬ Журавлі високі пролітають, ледве видно птахів із землі. Журавлів я з вирію стрічаю і прошу перо у журавлів. Ставши над Дніпром зеленооким, ставши над усміхненим Дніпром, я прошу перо у них високе, піднебесне в них прошу перо. Хай з небес перо високе кинуть,
ЗІРКА Із коромислом по воду аж до моря зірка ходить. Коли зірка йде по воду — весело сміється, коли зірка йде з водою — срібло з відер ллється. Срібна зірка йде з водою, срібні в зірки руки, ллється чисте срібло з відер на ліси та луки. Ллється
ЧАРІВНИКИ Ніч — велика чарівниця! Зчарувала звіра, птицю, зчарувала всіх людей — не побачиш їх ніде. Не побачиш вітра в полі, ні тополю на роздоллі, ні метелика, ні бджілку, ні в цвіту вишневу гілку... Ранок — все відчарував: сині квіти поміж трав, і метелика, і бджілку, і
ГАЇ ШУМЛЯТЬ Гаї шумлять — Я слухаю. Хмарки біжать — Милуюся. Милуюся-дивуюся, Чого душі моїй так весело. Гей, дзвін гуде —
НЕ БУВАВ ТИ У НАШИХ КРАЯХ! Не бував ти у наших краях! Там же небо — блакитні простори... Там степи, там могили, як гори. А веснянії ночі в гаях!.. Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш, Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш, Серце б'ється і б'ється в грудях... Не бував ти у наших
БЛАКИТЬ МОЮ ДУШУ ОБВІЯЛА Блакить мою душу обвіяла, Душа моя сонця намріяла, Душа причастилася1 кротості2 трав — Добридень я світу сказав! Струмок серед гаю як стрічечка, На квітці метелик мов свічечка. Хвилюють, маюють3, квітують поля — Добридень тобі, Україно моя! 1.
Оповідання — невеликий прозовий твір про якусь подію з життя одного чи кількох героїв протягом короткого проміжку часу. Ознаки оповідання: • прозова мова • невеликий обсяг • небагато героїв • розповідається про одну подію, яка відбулася за короткий проміжок часу.
У XVI ст. в Московії відбувався процес становлення абсолютної монархії у вигляді самодержавства. У запеклій боротьбі проти боярства цар спирався на дворянство, яке за умови служіння царю воно отримувало землі. Цар мав необмежену владу в своїх володіннях — опричнині, решта земель
ЗА СОНЦЕМ ХМАРОНЬКА ПЛИВЕ. За сонцем хмаронька пливе, Червоні поли розстилає І сонце спатоньки зове У синє море: покриває Рожевою пеленою, Мов мати дитину. Очам любо. Годиночку, Малую годину Ніби серце одпочине, З Богом заговорить... А туман, неначе ворог, Закриває море І хмароньку
Зустрілися якось друзі. І між ними відбулася цікава розмова. — Привіт! — Привіт! Давно вже тебе не бачила. Де ти буваєш? — На річку часто іду, поплавати, позасмагати. Адже два рази в році літо не буває. Бо в липні день одбуває, а спека
Є професії, які пов’язані з природою, наприклад, біолог, натураліст, еколог, ветеринар, лісник. Я думаю, що Олесь стане лісником. Тоді ходити лісом, слідкувати за порядком, допомагати лісовим мешканцям, дбати про дерева - усе це буде його найулюбленішою
Пройдуть роки. Життя героїв складеться по-різному. Дядько Чепіжний впаде у одну з ям, які викопував для звірів. Він теж буде немічний і , можливо, почне співчувати старому вовкові. Настануть спокійні дні для Сіроманця, він житиме у Сашка. Сусіди, бачачи лагідний характер вовка,
План. а) ім'я героя, вік, фах; б) портрет; в) вчинки персонажа; г) мова літературного героя; ґ) моє ставлення до нього. У повісті «Сіроманець» Миколи Вінграновського дядько Чепіжний виступає негативним персонажем. Він житель