...

                                          ГНІВ ПЕРУНА

  В одному городищі на березі річки Тетерів жив молодий, але вдатний Мисливець — правнук Слави (тут: перша жінка у світі, праматір людей) й Гука (тут: перший чоловік у світі, прабатько людей), нащадок могутніх гукрів (нащадки Гука), найкращий стрілець із лука в усій окрузі.

  Під час довгої лютої зими, коли звірі ховалися в лісових хащах, а людей діймав голод, Мисливець ішов на полювання і приносив до свого селища забитого лося чи дикого кабана.

  За таке вміння й сміливі вчинки мудрі старійшини-волхви (давньоукраїнські жерці, носії стародавньої української культури) дозволяли Мисливцеві полювати в Перуновій пущі.

  О, се була велика честь для стрільця. Адже в лісі, що належав Перуну — грізному богові блискавки і грому, не дозволялося полювати будь-кому. А жінкам заборонялося навіть ступати в цю пущу. Се тому, що похмурий Громовержець жив одинаком, вперто не одружувався після свого невдалого сватання.

  Мисливець не зловживав почесним правом полювати в Перуновій пущі. Славний лицар гострої стріли заходив у володіння Громовержця лише тоді, коли голод насувався на рідне городище.

   Так сталося і тієї весни. Затягнулася зима, у людей закінчилися їстівні запаси, і треба було чимось підтримати їх.

—  Піду в Перунову пущу і вполюю найбільшого вепра, — сказав Мисливець своїй дружині.

—  І я з тобою! — вигукнула вона.

— Стривай, — сказав їй Мисливець. — Ти забула, що в Перунів ліс жінкам заходити заборонено. Наш Громовержець не любить жінок. І ти знаєш чому... 

  Щиро засмутилася дружина. Адже була вірним другом Мисливцеві. Дужа, смілива, спритна—вона завжди ходила з ним на полювання. Бо так само вправно стріляла з лука і вміло володіла мисливським мечем.

   Жінка була обачнішою, ніж він, і не раз рятувала Мисливця, коли він, людина одчайдушної (безоглядної) хоробрості, потрапляв у небезпеку. Ось і зараз дружина сполошилася, коли почула, що її чоловік хоче вполювати найбільшого вепра. Тож стала готуватися й собі на полювання. Але Мисливець не взяв її із собою: не можна було порушувати закону, гнівити самого Перуна. Однак дружина дуже переживала за чоловіка, аби він не загинув у двобої з лютим звіром, і вирішила потай піти за ним.

   Іде Мисливець лісами, а озброєна жінка позаду скрадається, перебігає нечутно від одного дерева до другого. Так вони зайшли в глибінь Перунової пущі. Тут почулося грізне рикотіння, від якого аж листя з дерев посипалося. То сунув великий ікластий вепр.

  Мисливець хутко вибрав місце під велетенським крислатим дубом. Дружина заховалася за стовбуром цього дуба й визирала з-за нього. Боялася, аби чоловік її не помітив. Та вся увага Мисливця — на вепрові.

  Аж ось страшний звір вийшов на галявину. Великий, як гора. «Вистачить усьому нашому селищу поживитися», — подумав Мисливець. Він — аби роздратувати кабанюру — пустив стрілу йому просто в лоб. Ударила гостра стріла в голову вепрові й відскочила, мов від скелі. Розлютувався звір, уздрівши людину. Наставляючи великі гострі ікла, оскаженіло кинувся на Мисливця.

   А стрілець стояв незворушно, затиснувши в обох руках короткого мисливського меча.

   Шалено мчить кабан, аж земля двигтить під ним. Насторожі Мисливець. Усе ближче й ближче вепр. Ось уже лишилося три кроки, два... В останню мить Мисливець спритно відскочив убік, а вепр з розгону всадив ікла в стовбур дуба. І хоробрий Мисливець миттєвим і дужим ударом меча відсік звірові голову.

   Та в цю ж мить почувся відчайдушний жіночий зойк. То дружині здалося, що вепр простромив іклами Мисливця. Вона вискочила з-за дуба, кинулася до чоловіка і припала до його грудей. Він був живий, лише кров від вепра бризнула йому на груди.

— Що ти наробила?! — у страхові закричав Мисливець.

  Та було вже пізно. Бо Перун усе бачив з небес і вельми розгнівався. Хотів він убити обох, та передумав: шанував таки спритного Мисливця. Тож прогримів:

— Гаразд. Коли вже так ви любите одне одного, то бути вам довіку в парі!

  Змахнув Перун чарівною стрілою, і вмить перетворилися Мисливець та його прекрасна дружина на гострокрилих, стрілохвостих птахів, що злетіли в небо, несучи на біленьких груденятах краплини крові від убитого вепра.

   Так з'явилися на світі ластівки.

   Відтоді вони ліплять свої гнізда на людських оселях і щось завжди щебечуть людям, ніби хочуть сказати: «Ми ж ваші родичі... Не забувайте цього! Ми колись теж людьми були...»                          За Сергієм Плачиндою

1. Про які часи йдеться в міфі? Хто його дійові особи? Якими ти їх уявляєш?

У міфі ідеться про прадавні часи. Дійові особи: Мисливець, Перун, дружина Мисливця.

2. Чому Мисливець заборонив жінці йти на полювання?

Бог Перун заборонив жінкам ступати у Перунову Пущу після свого невдалого сватання. А Мисливець збирався туди на полювання, він знав про заборону Перуна.

3. Як з'явилися на світі ластівки?

Бог Перун за непослух перетворив Мисливця та його прекрасну дружину на ластівок, котрі ліплять свої гнізда на людських оселях.

4. Підготуй стислу розповідь за прочитаним.

5. Які нові слова, вислови привернули твою увагу?

Городище (місто), вдатний (вправний), округа (навколишня округа, територіальна одиниця держави), старійшини (голова первісної общини, найавторитетніший член товариства), волхви (давньоукраїнські жерці, носії стародавньої української культури), Громовержець (в міфології той, хто кидає громи), вепр (дикий кабан), обачний (діє розумно, передбачливо), сполошилася (занепокоїлася, відчувши переляк), одчайдушний (безоглядний), уздріти (побачити, замітити), рикотіння (сильний рев тварин), двигтить (трясеться, дрижить).

6. Будьте дослідниками! Знайдіть і прочитайте, як прадавні слов'яни пояснювали походження інших птахів.

Походження інших птахів. 

 

...