Тема: захоплюючі спогади оповідача про подружку дитинства та їхню щиру дружбу. Головна думка: справжня дружба не забувається.   План. 1. Приємні спогади про дитячі літа.  2. Василь та Ксеня пішли в ліс по гриби. 3. Почало вечоріти. 4. Василь та Ксеня шукають дорогу додому. 5. Діти

     У мене є молодша сестричка, тому також доводиться доглядати її.      Узимку разом з мамою вожу її на санчатах. Цього року в дворі ліпили снігову бабу. Коли робота була закінчена, її радісне обличчя та щирі оплески в долоні стали найкращою подякою для мене.  

     Дніпро – символ України. Ще з давнини «без міри в ширину, без кінця в довжину» ця річка викликала шанобливе ставлення до неї слов'ян та гостей гостинної слов'янської землі. «Прибережні ліси яскраво відбиваються» на його поверхні, яка,  неначе

    На мою думку, дівчинка проявляла жваву цікавість до гарного пейзажу, що її оточував.     По-перше, характеризуючи дівчинку, автор указує її цікавість до всього, бо усе для неї дивина, відкриття. По-друге, юна особа залюбки вибирає місце для короткочасної зупинки серед

   Другого дня притомилась я дуже та й сіла спочити в холодку під вербою. круги мене то жито половіє, а в житі купка льону голубо цвіте; то ячмінь колоситься; оддалеки гайок синіє, пісочаний шлях угору закручується, як золота нитка; день бог дав жаркий, і вітерець не дмухне - тихо; тільки

План Настрій 1. Синь-озеро – найкраще місце для Чомги. Затишний 2. Інші качки відлетіли у теплі краї.  2. Качка залишилась зимувати. Сумний 3. Сивий Валун ділиться теплом з качкою. 3. Нарешті прийшла весна. Теплий. 4. Поява качура. Похмурий. 5. Жовтий

    На небі сонце – серед нив я. Більше нікого, Йду... Тихо пливе блакитними річками льон. Так тихо, спокійно в зелених берегах, що хочеться сісти на човен й поплисти. А там ячмінь хилиться й тче... тче з тонких вусів зелений серпанок1. Йду далі. Все тче. Хвилює серпанок.

   Жила-була я ще зовсім мало на світі. Чиїсь дбайливі руки посадили яблуньку «коло дороги». Цією щепою є я.     Одного року на моїх вітах появились перші наливні яблучка для людей. І все було би дуже добре, але проходив мимо один хлопець. Захотів яблучко. Не

      На ілюстрації зображена пташка, коли «не просила їди». «Стала сама багатою – минулися холоди», бо на гілках розпустились дрібні зелені листочки, комашня прокинулась від зимового сну.     Кожен глядач безпомилково впізнає у пташці

ХОДІМО В ПОЛЕ, СИНУ Ходім весною в поле, любий сину,  там хліб живе в зелено-свіжих врунах1. Пшеничну, житню – будь-яку стеблину  земля леліє2, тепла, щедра, юна.    Ходімо влітку в поле, любий сину,  там хліб живе у буйному колоссі.  Тужавіють, повнішають

ЕТЮД1 ПРО ХЛІБ Яйце розіб'є, білком помаже, на дерев'яну лопату – та в піч, і тріскотітиме іскрами сажа2 –  мініатюрна зоряна ніч.   На хмелі замішаний, видме груди,  зарум'янілий, круглий на вид.  Скоринка засмалена жаром буде,  аж розіграється апетит.   В

    У холодну пору синички летять ближче до людських осель. Їм настільки важко знайти поживу, що тільки дві з десятьох зустрінуть весну.      На гілках дерев біля осель пташки співом просять про допомогу. Особливо полюбляють синички, акробатами зависаючи униз головою,

ЗЕРНИНА У пшеничній зернині більш як сто казок, –  у пшеничній зернині схований колосок. А в тім колоску – півжмені зерна.  А з того зерна колоски довжеленні  знову добуде сила земна.   А з тих колосків – решето зерен,  а з решета зерен – зерен

ЯБЛУКО На галузці яблуко висіло;  каменем я кинув - перебив  гілочку, аж серце заболіло.  І навіщо я таке зробив?   Не подумав. Лютий недотепа.  За добро я розплатився злом.  І стоїть коло дороги щепа1,  наче птах з підстреленим крилом.   Яблунько моя

СИНИЦЯ Синичка дзьобала сало,  прив'язане до вікна,  а потім сала не стало,  та все прилітала вона.   На скрипці грала під хатою,  але не просила їди,  бо стала сама багатою –  минулися холоди.   І з вдячності вона грала,  Неначе