Інші правила дивись тут... Діалектні слова, або діалектизми, — слова, які вживаються лише жителями певної місцевості:  вуйко, пательня, когут, ніц, п'єц, бараболя, оседок, скоки, мешти, перепудитися, губи, чічка, філіжанка, рискаль, коцик.   

Інші правила дивись тут... Просторічні слова вживають лише в усному побутовому мовленні.  До них відносять: • суржик — змішування у мовленні українських та російських слів і мовних форм: самольот, строїти, столова, діжурний, самий сильний, канєшно, пожалуста, до свідання; •

Інші правила дивись тут... Лексика обмеженого вживання складається зi слiв, вживання яких обмежене: • територiєю; • певною групою суспiльства.    До складу спецiальної лексики, обмеженої територією, належать:   • діалектизми.   Діалектизми — слова, які

Інші правила дивись тут... Терміни — слова, що називають певні поняття з певної галузі знань, тобто їх використовують науковці, військові, спортсмени, діячі мистецтва у своїй професійній діяльності.  Вони назива­ють певні поняття:       • науки (спрощення,

Інші правила дивись тут... Професійні слова (професіоналізми) — слова, які вживаються людьми певної професії:  стаття, інтерв’ю, монтаж (з мовлення журналістів); сівалка, ґрунт, добриво (з мовлення агрономів); терапевт, скальпель, амбулаторія (з мовлення лікарів);

Інші правила дивись тут... Групи слів за вживанням: • загальновживані слова — слова, які використо­вують усі люди неза­лежно від фаху, місця проживання, їх використовують усі люди в усному й писемному мовленні, таких слів у мові — більшість, вони

Інші правила дивись тут... ОМОНІМИ — слова, однакові за звучанням, проте різні за значенням.  Омоніми збігаються у звучанні й на письмі, але мають різні, не пов’язані між собою лексичні значення, адже вони утворилися внаслідок випадкового збігу звучан­ня

Інші правила дивись тут... АНТОНІМИ — слова, протилежні за лексичним значенням.    Завжди виступають парами і є словами тієї самої частини мови.  Антоніми утворюють антонімічні пари:  день — ніч, великий — малий, до­зволяти —

Інші правила дивись тут... Милозвучність української мови досягається такими засобами: • переважають відкриті склади: пе-ре-лаз, у-кра-їн-ська; • голосні звуки й приголосні розміщені послідовно: голова, день; • рідше трапляються збіги приголосних звуків: пухівка, сестра, сонце.

Інші правила дивись тут... 5 КЛАС Обставина — це другорядний член речення, який нази­ває спосіб дії або її місце, час, причину, мету й відповідає на питання як? де? куди? звідки? коли? відколи? чому? для чого? з якою метою? навіщо? тощо.   Роль обставини: увиразнює мовлення.

Інші правила дивись тут... До службових слів відносимо прийменник, сполучник і частку.   Службові слова не виступають членами речення. Окремо прийменники не виступають членами речення, проте у поєднанні із самостійними частинами мови позначаються: у саду (обставина), із братом (додаток).

Інші правила дивись тут... Незмінні слова — це слова, які складаються тільки з основи слова, вони не мають закінчення.   До незмінних слів належать: • невідмінювані іменники іншомовного походження та інші невідмінювані іменники: філе, кіно, авокадо, шимпанзе, хакі, лото, Руссо;

Інші правила дивись тут... Однорідні члени речення можуть поєднуватися інтонацією (коми), сполучниками (і, й, та). Речення Схема однорідних членів Він говорив радісно, завзято. Говорив (як?) радісно, завзято. О, О Він говорив радісно та завзято. Говорив (як?) радісно та завзято.

Інші правила дивись тут... Порівняння прикметника й прислівника Прикметник Спільне Прислівник Називає ознаку предмета.   Самостійна частина мови. У реченні виступають другорядними членами речення. Називає ознаку дії, місце та спосіб. Відповідає на питання який?

Інші правила дивись тут... ОСНОВА ІНФІНІТИВА — частина дієслова неозначеної форми без суфікса –ТИ: писати – ТИ —> ; малювати – ТИ —> ; одягати – ТИ —> ; одягатися – ТИ —> ;   Основа інфінітива служить, наприклад,