§ 2 Культура усного і писемного мовлення.
Вправа 10. Друзі обговорюють виставу (усне мовлення). Подружки розмовляють по телефону (усне мовлення). Онука надіслала бабусі вітальну телеграму (письмове мовлення). Діти заблукали в лісі і гукають (усне мовлення). Мама розповідає дитині казку (усне мовлення). Учень читає книжку (письмове мовлення). Третьокласники списують текст (письмове мовлення).
10.2. Учень пише твір (писемне мовлення). Школяр записує в щоденнику домашнє завдання )писемне мовлення). Оленка декламує вірші (усне мовлення). Онука співає бабусі пісню (усне мовлення).
10.3. При усному мовленні говорять і чують, при писемному мовленні пишуть і читають.
11.2. Мати з дочкою обнялися після недовгої розлуки. Василько заблукав, тому голосно гукав у лісі. Помахом руки Андрійко попрощався з Васильком.
Вправа 12. У писемному мовленні використовуються різні умовні знаки: букви та знаки пунктуації.
12.2. Кома, тире, знак оклику, крапка, знак питання, дужки, двокрапка, крапка з комою, апостроф.
Вправа 13. Заголовок: «Культура мовлення».
13.2. Культура мовлення – це дотримання відповідних мовних норм для правильного володіння усіма його формами. В усному мовленні треба говорити так, щоб тебе розуміли (вдумливо добирати слова, послідовно викладати думку, говорити виразно, доводити думку до кінця, супроводжувати мову відповідною інтонацією). У письмовому мовленні треба писати так, щоб написане читали (грамотно та каліграфічно писати слова, не забувати про знаки пунктуації, правильно викладати думки на письмі).
Вправа 14. Уривок із кінофільму або мультфільму, який тобі найбільше сподобався.
Вправа 15. Мама співає дитині колискову пісню (тихо). Ти декламуєш вірш без мікрофона у великому залі (голосно). Хлопчик заблукав у лісі і кличе на допомогу (голосно). Учень хоче попросити ручку в товариша під час уроку (тихо). Ти хочеш запитати в перехожого, де найближча аптека (звичайно). Ти розповідаєш удома про свої шкільні справи (звичайно).
15.2. Темп голосу 1) відповідаючи на уроці (звичайно); 2) промовляючи скоромовку (швидко); 3) диктуючи комусь текст (повільно).
Вправа 16. Смішний випадок з мого життя.
Вправа 17. Озна́ка, предме́т, чита́ння, завда́ння, добу́ток, одина́дцять, чотирна́дцять, кіломе́тр, сантиме́тр, запита́ння, чергови́й, листопа́д, нови́й, вира́зно, посере́дині.
Вправа 18. Добуток, завдання, ознака, предмет, читання. Запитання, кілометр, одинадцять, сантиметр, чотирнадцять. Виразно, листопад, новий, посередині, черговий.
Вправа 19. Відповіді на запитання до української народної казки «Дідова дочка і бабина дочка».
1. Коли до дідової дочки звертались з проханням яблунька, криничка, собачка, піч, вона люб’язно допомагала усім. Мовлення дівчини ввічливе, привітне, виразне, зрозуміле, лагідне.
2. Бабина дочка відповідала неприязно, сердито, сварливо, вживала неввічливі слова.
3. Казка вчить бути добрим, допомагати іншим.