Неподалік одного садка росла береза. Хизувалася вона своєю білою корою. Хвалилася тоненькими гнучкими гілками, що звисали як коси.      У тому садочку посадили яблуню. Докоряла їй береза за сірий непривабливий стовбур, товсті та міцні гілки. Заокруглені

   Якось ми із сестрою зайшли до старезного, темного лісу. А там відбулася дивна пригода. Саме після неї сестра позбулася одної поганючої риси характеру.       А все починалося так. У старезному лісі довкола росли густющі дерева. Їхні широчезні гілляки розступалися і

     Сині сутінки опустилися на заквітчаний барвами садок.      Зупинилась чарівна мить! Ще маргаритки не зібрали до купки білосніжні пелюстки. Не сплять кольорові айстри у високих зелених травах. Зовсім поряд виглядає темно-рожева півонія... А он безсмертник,

  Якось бігла Казка через дрімучий ліс. Спішить. Страшно їй.   Раптом зашпорталась. Впала. «Ой!» – крикнула від болі Казка. Аж тут появився довгий-предовгий тонкий парубок. Ти хто? Не встигла проказати свої слова, як з-під землі виринув старий зігнутий дідок.

    Якось летіла одна пташка через ліс з ягідкою горобини. На узліссі зустріла в небі ключі журавлів. Заговорила до перелітних птахів, а з роззявленого дзьоба випала ягідка. Не стала розшукувати поживу, дуже хотіла дізнатися більше про нових знайомих.    Життєдайна

Казка про частини мови.    Колись дуже давно сталась неймовірна пригода. Так давно, коли ще не було лихих людей та не замикалися один від одного сусіди.     Якось десять частин мови покинули далеку Морфологію. Іменник, Прикметник, Займенник, Дієслово, Прислівник,

   Якось одного погожого дня новим потоком помчала Вода довгим Водогоном.  Зустрів він Воду та й розговорився, бо уже довгі роки мовчки переганяв інший потік води до міста. З часом дуже загордився Водогін, бо тільки щось станеться з ним, вправні майстри тут же біжать його

   Пішов якось Івасик до лісу по гриби і заблукав. Уже ясне сонечко почало котитися додолу за білу гору. Чим нижче воно котиться додолу, тим темніший присмерк вкриває ліс. Сів хлопчик на пеньок та й гірко заплакав за своїми мамою, татом, братиками та сестричками.    Почув той

   У тридев'ятім тому царстві жили рідні три брати.    Двоє старших у новенькі сорочки одягнуті, а Іван завжди їхні обноски доношує. І не ледащо, і цікавий, і  добрий наймолодший брат, але усі його дураком величають.     Ось пішов у той темний ліс

    «Із стріх зимові сльози закапали... видно, весна недалеко!».    Почули той плач Морозенки. Покидали молоточки, до матері побігли. Враз навколо покинутих молоточків скресла крига. Вода піднялась, понесла потоком уламки. Бачать риби, що нема крижаного даху. З

    Побачили те пташки, які літали біля дачі, та рослини, які росли вздовж запорошеного шляху, і вирішили допомогти нещасним. Залунали журливі пісні, шумно заколихались стебла. Почув це Вітер і полетів кликати на допомогу Дощову царицю.     Почорніло раптом небо, полив

   Колись, давним-давно, трапилась одна пригода. Мало Ясне Сонечко багато-багато Сонячних зайчиків. Та один серед них був дуже допитливим. Усе його цікавило. Що? Де? Коли? Одного разу втомилося Ясне Сонечко відповідати на ці запитання. Вирішило відправити свого допитливого Сонячного

«Колись, давним-давно, росли величезні ліси заячого холодку... Тепер же заячий холодок лиш подекуди в лісі... Хтозна, звідкіля приблудився до Золотого бору капловухий Заєць. І такий же задавака та нахаба!..». Спробуй за поданим початком скласти свою казку. Власне продовження казки

     На картині Катерини Білокур «Квіти за тином» зображені квіти, вирощені дбайливими господарями ошатних садиб. Вони ваблять своєю красою за тином.  У нижній частині картини бачимо давню огорожу з віття лози. Вона коричнево-чорного кольору.      А за

    На картині Катерини Білокур «Польові квіти» можна побачити усю неймовірну красу звичайних польових квітів.      У центральній частині картини знаходяться білі ромашки та блакитні волошки. Особливо впадає у вічі  граціозність жовтогарячих