Нагадаємо:
|
тверді приголосні звуки: [б] [в] [г] [ґ] [д] [ж] [з] [дж] [дз] [к] [л] [м] [н] [п] [р] [с] [т] [ф] [х] [ц] [ч] [ш]; м’які приголосні звуки: [д'] [з'] [дз'] [л'] [н'] [р'] [с'] [т'] [ц'] [й]; зубні приголосні звуки: [д] [д'] [т] [т'] [з] [з'] [ц] [ц'] [л] [л']; (пам’ятаємо вислів «Де ти з’їси ці лини») шиплячі приголосні звуки: [ж], [ш], [ч], [дж]; |
ЗНАК М’ЯКШЕННЯ (ь) звука не позначає. Ця буква тільки пом'якшує попередній приголосний звук: день [д е н'], сіль [с' і л'].
Знак м’якшення пишемо:
● У кінці слова після букв д, т, з, с, ц, л, які позначають м’які зубні приголосні звуки: мідь, шість, різь, рись, олівець, жаль, пень.
У зворотніх дієсловах перед постфіксом -ся (-сь) знак м’якшення зберігається: вкривають — вкриваються, оглянь — оглянься (огляньсь), піднось — підносься (але піднісся, бо підніс).
● У середині складу після букв д, т, з, с, ц, л перед буквами, що позначають тверді приголосні звуки, крім шиплячих: мідь, вузький, кільце, легенький, олівець.
● Після букви л перед буквами, що позначають м’які приголосні звуки (крім випадків чергування приголосного звуку), також перед суфіксом –ськ: стільці, пральня (але галці, бо галка; валці, бо валка); ковальська, генеральський.
У словах іншомовного походження після букви л перед буквами, що позначають приголосні звуки, та в кінці деяких слів: кальмар, кальцій, бульвар, кадриль.
● У середині складу після букв д, т, з, с, ц, л перед буквою о пишемо буквосполучення ьо: сьо-год-ні, де-ньок, сьо-мий.
● У прикметниках чоловічого і середнього роду з основою на м'який приголосний звук у родовому, давальному і місцевому відмінках прикметників однини перед закінченням потрібно писати знак м'якшення: домашнього, домашньому, у домашньому.
У місцевому відмінку однини прикметники чоловічого і середнього роду можуть мати дві форми: у синьому светрі і в синім светрі, у вечірньому небі і у вечірнім небі.
● У суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк- , -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-(-юсіньк-) завжди пишемо знак м'якшення: київський, вінницький, бузький, малесенький, малюсінька.
● У дієсловах на –ться, –дься завжди пишемо знак м'якшення: сміється, одягається, погодься, порадься.
● В іншомовних словах після букв д, т, з, с, ц, л, н перед буквами я, ю, є, йо, й, ї: монтаньяр, більярд, Ньютон, медьє, кондотьєр, портьєра, рельєф, Лавуазьє, конферансьє, віньєтка, Дьйор, ньйокі, батальйон, каньйон.
Проте в українських іменах (хоч вони й іншомовного походження) відповідно до вимови м’який знак перед я не пишемо: Тетяна, Уляна, Наталя. Омелян, Касян, Севастян.
Якщо м'який знак пишемо у формі називного відмінка іменника (ненька), то зберігаємо м'який знак і в усіх інших відмінках (неньці), а також в утвореному від цього іменника прикметнику із суфіксом –ин (неньчин).
Пишемо Ь: неньці, неньчин (бо ненька); доньці, доньчин (бо донька); Оленьці, Оленьчин (бо Оленька); у скриньці (бо скринька).
НЕ пишемо Ь: Наталці, Наталчин (бо Наталка); сторінці (бо сторінка); Оленці, Оленчин (бо Оленка); у хатинці (бо хатинка).
Знак м’якшення не пишемо:
● після р у кінці складу або слова: Харків, Ігор, лікар, буквар, пустир, тепер, звір, повір, редька, крем, ребус, снігур, вірте, чотирма;
● між двома приголосними звуками, якщо перший пом'якшується під впливом другого: сонця, кінця, пісня;
● після губних або шиплячих приголосних звуків: голуб, степ, кров, дім, фотограф, ніж, ідеш, ніч;
● після звуків [г], [к], [х], [ґ]: Буг, крок, пропах.