Ответы к учебнику Українська мова 2 клас Варзацька 2019 Вправа 130

Серія "Вчимось разом" до підручника

"Українська мова 2 клас, Варзацька Л.О., Трохименко Т.О."

^{(використані цитати у лапках або прописом)}

Вправа 130 «Садок вишневий коло хати» Тараса Григоровича Шевченка

^{Сім'-я ве-че-ря ко-ло ха-ти, ве-чір-ня зі-ронь-ка вста-є. До-чка ве-че-рять по-да-є, а ма-ти хо-че на-у-ча-ти, так со-ло-вей-ко не да-є.}

3� Сім'я вечеря коло хати, вечірня зіронька встає.

4� Поділ слів на склади: сім'-я, ве-чір-ня.

Звуковий розбір слова: сім’я [с і м й а], вечірня [в е ч´ і р н' а].

Вправа 131

Голуб’я, хлоп’я, сім’я.

Вправа 132

Апостроф не пишемо	Апостроф пишемо
цвях [— –– ● —] [ц в´ а х]	в’яз [— = ● —] [в й а з]
зоря [— ● \| = ●́] [з о р' а]	пір’я [–– ● \| — = ●] [п´ і р й а]
бюро [–– ● \| — ●́] [б´ у р о]	б’ють [— = ● =] [б й у т']

Вправа 133

Полум’я, полум’яний, рум’яний, солом’яний, м’ята, м’ясо, м’який, сім’я.

Трав’яний, дерев’яний, олов’яний, в’янути, солов’я, здоров’я, ластів’я.

Вправа 134

На нашому подвір’ї матуся посадила духмяну м’яту, жовтогарячі чорнобривці. Ми з татусем підв’язали кущі троянд.

Навесні зазеленіє наш сад. Буде зустрічати нас м’якою травицею та веселим співом солов’я.

2� Звукові моделі

духмяну [— ● | — –– ●́ | — ●] [д у х м´ а н у]

м’яту [— = ●́ | — ●] [м й а т у]

^{подвір’ї [— ● | — –– ●́ — | = ●] [п о д в´ і р й і]}

^{жовтогарячі [— ● — | — ● | — ● | = ●́ | –– ●] [ж о в т о г а р' а ч´ і]}

^{підв’язали [–– ● | — — = ● | — ●́ | — ●] [п´ і д в й а з а л и]
м’якою [— = ● | — ●́ | = ●] [м й а к о й у]}

^{солов’я [— ● | — ● — | = ●́] [с о л о в й а]}

Вправа 135

Добре ім'я — найкраще багатство. Без гілок — не дерево, без дітей — не сім'я. Краще на п'ять хвилин раніше, ніж на хвилину пізніше.

2� Дерево — дерев’яний.

Вправа 136

2� Написали, яким уявляєте героя вірша «Мрія» Дмитра Павличка...?

3� Слова з апострофом: приб’ю, сім’ю.

Вправа 137

М’яч, п’єса.

Вправа 138

Жаб’ячий, голуб’ятко, голуб’я, гороб’я, гороб’ятко, риб’ячий

Пір’я, подвір’я, пір’ячко, пір’їна, міжгір’я, Мар’я

2� ^{Поділили на склади:}

^{жа-б’я-чий, го-лу-б’я-тко, го-лу-б’я, го-ро-б’я, го-ро-б’я-тко, ри-б’я-чий}

^{пір’-я, пір’-я-чко, по-двір’-я, по-двір’-я-чко, Мар’-я, Мар’-я-на, мі-жгір’-я}

^{Поділили на склади для переносу:}

^{жа-б’я-чий, го-лу-б’я-тко, го-лу-б’я, го-ро-б’я, го-ро-б’я-тко, ри-б’я-чий}

^{пір’я, пір’-ячко, по-двір’я, по-двір’-ячко, Мар’я, Мар’-яна, мі-жгір’я}

Поділили для переносу різними способами:

жа-б’ячий, жаб’-ячий, жаб’я-чий;

го-луб’ятко, голу-б’ятко, голуб’-ятко, голуб’ят-ко;

го-луб’я, голу-б’я;

го-роб’я, горо-б’я;

го-роб’ятко, горо-б’ятко, гороб’-ятко, гороб’ят-ко;

ри-б’ячий, риб’-ячий, риб’я-чий.

пі-р’я;

пі-р’ячко, пір’-ячко, пір’я-чко, пір’яч-ко;

по-двір’я, подві-р’я;

по-двір’ячко, подвір’-ячко, подвір’я-чко, подвір’яч-ко;

Ма-р’я;

Ма-р’яна, Мар’-яна, Мар’я-на;

між-гір’я, міжгі-р’я.

Вправа 139 Утворили словосполучення

Ґрунт із торфу — торф’яний ґрунт.

Капелюх із соломи — солом’яний капелюх.

Лавка із дерева — дерев’яна лавка.

Ложка із олова — олов’яна ложка.

Гніздечко із трави — трав’яне гніздечко.

2� Поділили слово на склади для перенесення: тор-ф'я-ний.

Поділили слово для перенесення різними способами:

то-рф’яний, тор-ф’яний, торф’-яний, торф’я-ний.

Вправа 140

Лук'янко, Мар'янка, Дем'янко доглядають тварин. Діти приносять траву духмяну кролятам. Залюбки частують із рук звірят. Клубочки пухові вдячні дітям за турботу.

2� Поміркували, чи прислів’я стосується героїв розповіді

Прислів'я стосується героїв розповіді.

Діти ще малі, але вже старанно працюють. Вони залюбки годують домашніх тварин.

Про них можна сказати словами прислів’я «Бджола мала, а й та працює».

Вправа 141

Троянда в'яне й ронить пелюстки, додолу ронить, як багряні сльози.

І сп'янілий до нестями, вечір квітами пропах, солов'їними піснями заливається в кущах.

^{Пояснення написання апострофа: в'яне [в й а н е], багряні [б а г р' а н' і], сп'янілий [с п й а н' і л и й], солов'їними [с о л о в й і н и м и].}

Запитання і завдання для повторення.

3� ^{До вас, мої рідні, звертаюся я — найменший у нашій сім'ї. Стоїть на узліссі ялинка моя — не зрубайте її.}

Слова, у яких звуків більше, ніж букв:

мої [м о й і], звертаюся [з в е р т а й у с' а], я [й а], сім'ї [с' і м й і], ялинка [й а л и н к а], моя [м о й а], її [й і й і]

§ 12 Лексичне значення слова

Вправа 142

^{Рі-дна мо-ва в рі-дній шко-лі! Що бри-нить нам ча-рів-ніш? Що нам ближ-че і ми-ліш, і до-рож-че в час не-до-лі?! Рі-дна мо-ва! Рі-дна мо-ва! Що в є-ди-не нас зли-ва, — пер-ші ма-те-рі сло-ва, пер-ша пі-сня ко-ли-ско-ва...}

2� Рідна мова – чарівна, близька, мила, дорога, материнська, колискова.

3� Джміль бринить крильцями над квіткою. Українська задушевна пісня лине по селу. Голос солістки бринить, немов струна. Пісня року звучала на багатьох концертах.

Слова поділили на склади для перенесення: рі-дна мо-ва.

Слова поділили для перенесення різними способами: рі-дна мо-ва, рід-на мо-ва.

Вправа 143

Книга, парта (кни-га, пар-та)

2� Утворили речення тапобудували схему речення

Книга нам дає знання.

___ ___ ____ ____.

Мене зацікавила книга про пригоди.

___ ___ ___ _ ____.

Нова парта знаходилась біля вікна.

___ ___ ___ _ ____.

Кожна парта чекає охайних учнів.

___ ___ ___ ___ ___.

Вправа 144 «Спляча книга» Василя Сухомлинського

^{На по-ли-ці сто-я-ла ці-ка-ва кни-га. В ній роз-по-ві-да-ло-ся про мо-гу-тньо-го бо-га-ти-ря. Сло-ва в кни-зі па-ла-ли, як роз-пе-че-не за-лі-зо. Як тіль-ки до-тор-кне-ться па-ла-ю-че, во-гне-нне сло-во до сер-ця лю-ди-ни, в ньо-му спа-ла-ху-є во-гник до-бра.}

Уривок доцільно названий «Вогненна книга» тому, що слова, які палали, мали колір вогню (яскраво-червоний), а читач з вогником добра відчував душевне піднесення, натхнення.

2� Слова, ознаки предметів (прикметники)

Книга (яка?) вогненна, цікава.

Слово (яке?) палаюче, вогненне.

3� Речення, що відповідає схемі речення: _ ___ ___ ___ ___.

^{(Читаємо схему: розповідне неокличне речення (у кінці крапка) має 5 слів, виражених одною службовою частиною мови (коротка риска) і чотирма самостйними (довгі риски).}

На полиці стояла цікава книга.

Вправа 145 Наголос

Добро́, до́брий, добро́дій, доброта́.

Чергови́й, учи́тель, шко́ла, дру́зі.

2� У першому рядку слова, однакові за значенням (синоніми), тому «зайве» зло — це слово є протилежне за значенням (антонім) до слова добро.

Вправа 146 1Вам 10са 2роз 13чить 3ка 14із 9а 16ду. 5всі 4же 8ди, 6при 12мов 15ро 7го 11ма

Вам розкаже всі пригоди, а сама мовчить із роду. Відгадка: книжка

2� На парті лежала книжка про тварин. Книжка – мудра порадниця для читача. На канікулах я прочитав цікаву книжку.

Вправа 147

2� У першому реченні руде Лисенятко назване синочком, в наступних реченнях письменник називає його учнем, йому, руденьке, щоб уникнути повторів слова.

3� Написали продовження казки «Лисенятко-першокласник» Василя Сухомлинського…

Вправа 148

Порада	Лисенятко, ставай старанним учнем. Тоді залюбки будеш відвідувати школу.
Застереження	Лисенятко, не пропускай заняття без поважної причини. Знання для дітей потрібні та важливі!

2� У Лисиці був синочок — руденьке Лисенятко. Навчалось воно у першому класі.

Слова поділили на склади для перенесення: си-но-чок, ру-день-ке, Ли-се-ня-тко.

Слова поділили для перенесення різними способами:

си-ночок, сино-чок;

ру-деньке, руде-ньке, рудень-ке;

Ли-сенятко, Лисе-нятко, Лисеня-тко, Лисенят-ко.

§ 13 Слова, однакові за звучанням, але різні за значенням (омоніми)

Вправа 149

Усміхнулось сонечко (що?, світило) до малої Сонечки (кого?, дівчинка).

Вправа 150

1,2� Слова-омоніми (однаково пишуться, але мають зовсім різне значення):

сонечко (світило), сонечко (комаха), Сонечко (звертання до дівчинки);

лисички (гриби), лисички (звірята);

коса (знаряддя праці), коса (зачіска).

3� Склали речення

Сонечко виглянуло з-за обрію.	світило
Сонечко сиділо на паркані.	комаха
Сонечко, ти вийдеш на прогулянку?	звертання до дівчинки
У нашому лісі водяться руді лисички.	тварини
Після дощу на галявині виросли лисички.	гриби
У дівчинки гарна коса.	зачіска
У дівочих руках гостра коса.	знаряддя праці

Вправа 151

Місяць, зорі (мі-сяць, зо-рі)

Вправа 152

Птах	Криниця
^{Не ту-жи, жу-рав-ли-ку, не жу-рись, без жур-би на со-не-чко по-ди-вись. Жу-ра-во-чка-ма-ма те-бе, жур-ку, лю-бить. А ма-ми-на ла-ска, як сон-це, го-лу-бить.}	^{А он же, ба-чиш: в ка-ме-ні кри-ни-ця, ма-ле ві-дер-це в дзьоб-бі жу-рав-ля. Го-ри ці-є-ї див-на та-єм-ни-ця — о-ця про-би-та в ка-ме-ні кри-ни-ця.}

2� Не тужи, журавлику, не журись, без журби на сонечко подивись. Журавочка-мама тебе, журку, лю-бить.

Вправа 153

^{Рясно [р' а с н о], курява [к у р' а в а], рядно [р' а д н о], буряк [б у р' а к], буря [б у р' а]. Пір’я [п´і р й а], подвір’я [п о д в´ і р й а], ганчір’я [г а н ч´ і р й а], бур’ян [б у р й а н], міжгір’я [м´ і ж г і р й а].}

3� Дощ рясно полив рослини. За возами ще довго стелилася курява над степом. Вишите рядно вкривало лавку біля хатинки. Буряк розрісся пишним листям. Наближалася буря. Бабуся вміло скубла пір’я. Велика квітуча клумба звеселяла наше подвір’я. Господиня швидко зібрала все ганчір’я в одну велику купу. Бур’ян треба ретельно виполювати. Міжгір’я приваблює туристів мальовничими краєвидами.