© Барна Р., 2021
Серія "Вчимось разом" до підручника
"Українська мова та читання 4 клас Варзацька Л., Зроль Г., Шильцова Л."
(використані цитати з підручника у лапках або прописом)
§ 43 Особові закінчення дієслів
Вправа 281 Знайшли однорідні члени речення, підкреслили дієслова, визначили час, особу, число.
Подивлюся (майб., ч., 1 ос., одн.) на сонце.
Поклонюся (майб., ч., 1 ос., одн.) знайомому дубу.
Розпитаю (майб. ч., 1 ос., одн.), як справи у сосен, і звірів, і птиць.
Справи (у кого?) сосен, звірів, птиць. Однорідні другорядні члени речення виражені іменниками.
Подивлюся (що я зроблю?, майб., ч., 1 ос., одн.), поклонюся (що я зроблю?, майб., ч., 1 ос., одн.), розпитаю (що я зроблю?, майб. ч., 1 ос., одн.)
Вправа 282
Спитати, запитання.
Частини мови визначаємо за питанням: спитати (що зробити?, дієслово), запитання (що?, іменник).
2� З одним словом склали речення.
Риторичне запитання не потребує відповіді.
Ми поставили своє запитання. Василько вирішив спитати дозволу.
Вправа 283
Закономірність особових закінчень дієслів теперішнього і майбутнього часу: однакові.
Вправа 284
Заголовок: «Ліс дрімає».
2� Дієслова в переносному значенні: (ліс) дрімає, прихилить, прошепоче.
3� Підкреслили дієслова теперішнього і майбутнього часу, виділили особові закінчення.
I варіант — перший абзац тексту.
Ліс дріма[є]. Лише зрідка листочок прихил[ить]ся до листочка і щось прошепоч[е]. Вслуха[єш]ся. Чека[єш] якогось небувалого звуку, шелесту.
II варіант — другий абзац.
Чому колиш[е]ться гілка? Може, їй хоч[е]ться одірватися од дерева і полетіти далеко-далеко, аж до білої хмарки? Травинка хита[є]ться. Їй душно. Чому в травинки нема[є] ніг? Перебралася б вона у тінь, прохолодилася. Чому не літа[ють] квіти?..
Вправа 285
2� Ознаки: кремезний, могутній, крислатий.
3� I варіант — опис берези;
На узліссі росте струнке дерево.
Стовбур у нього тонкий, білокорий. У берези кора білого кольору, вкрита чорними поперечними тріщинами. Гнучке гілля підносить до сонця негусту крону. Про щось стиха шелестить світло-зелене серцевидне листя. Цвіте дерево сережками.
Восени на ньому в одного і перших золотиться листя.
II варіант — порівняльний опис дуба і берези.
Дуб і береза — поширені в Україні листяні дерева.
Дуб – це могутнє листяне дерево. Стовбур у нього кремезний, кора темно-сіра, вкрита поздовжніми тріщинами. Міцне гілля високо підносить до сонця крислату крону. Листя в дуба темно-зелене різьблене. Восени на ньому дозрівають плоди — жолуді, листя стає бурим.
Березу вважають струнким деревом. Стовбур у неї тонкий, кора білокора – біла, вкрита поперечними тріщинами. Гнучке гілля підносить до сонця негусту крону. Листя в берези світло-зелене серцевидне. Восени листя стає золотим.
Обидва з них цвітуть сережками. Восени опадає листя.
4� Виписали по п'ять дієслів теперішнього і майбутнього часу, визначили їх особу та число, виділили закінчення.
Зна[єте] (2 ос., мн.), ся[є] (3 ос., одн.), любл[ять] (3 ос., мн.), чека[є] (3 ос., одн.), відчува[ю] (1 ос., одн.).
Прося[є] (3 ос., одн.), згуб[иш]ся (2 ос., одн.), перелет[иш] (2 ос., одн.), задуму[ють]ся (3 ос., мн.), знайд[ете] (2 ос., мн.).
Вправа 286
Написали, яка картина постає в уяві за віршем «Пісенька весняної води» Лесі Українки…
З гір на долину біжу, стрибаю, рину! Місточки збиваю, всі гребельки зриваю, — бо весняна вода, як воля молода!
2� Стрімкий плин весняної води та її руйнівна сила передається за допомогою дієслів: біжу, стрибаю, рину, збиваю, зриваю.
3� Визначили час дієслів, особу і число, виділили закінчення.
Біж[у] (теп. ч., 1 ос., одн.), стриба[ю] (теп. ч., 1 ос., одн.), рин[у] (теп. ч., 1 ос., одн.), збива[ю] (теп. ч., 1 ос., одн.), зрива[ю] (теп. ч., 1 ос., одн.).
4� Слово, в якому звуків менше, ніж букв: гребельки.
Звуковий розбір: [з] [г´ і р] [н а] [д о л и н у] [б´ і ж у], [ с т р и б а й у], [р и н у]
[м´ і с т о ч к и] [з б и в а й у], [в с' і] [г р е б е л' к и] [з р и в а й у], [б о] [в е с н' а н а] [в о д а], [й а к] [в о л' а] [м о л о д а]
Вправа 288
|
Особа, число |
Майбутній час |
|
1 ос. од. (я)
|
постриба[ю], порин[у], побіж[у], посто[ю]; стрибатим[у], ринутим[у], бігтим[у], стоятим[у]; буд[у] стрибати, буд[у] ринути, буд[у] бігти, буд[у] стояти; |
|
1 ос. мн. (ми) |
постриба[ємо], порин[емо], побіж[имо],посто[їмо]; стрибатим[емо], ринутим[емо], бігтим[емо], стоятим[емо]; буд[емо] стрибати, буд[емо] ринути, буд[емо] бігти, буд[емо] стояти. |
Вправа 289
Казка «Як приходить весна» Олега Буценя…
2� Синоніми:
каже, мовила;
виглядаю, видивила, бачу, погляньте.
Синоніми вжиті з метою уникнення повторів.
3� У розмові сойок підкреслили дієслова першої особи однини, виділили закінчення.
— Щоранку сидж[у] на верхівці дуба, все весну вигляда[ю].
— І я, — мовила друга, — вже всі очі видивила. Моя сосна вища за твій дуб — однак не бач[у] весни.
Сиджу (що роблю?, теп. ч.), виглядаю (що роблю?, теп. ч.), мовила (що зробила?, мин. ч.), видивила (що зробила?, мин. ч.), бачу (що роблю?, теп. ч.)
За особами змінюються дієслова теперішнього і майбутнього часу.
Вправа 290
|
Відгадка |
|
|
Я все знаю, всіх учу, а сама завжди мовчу. |
Книга |
Допомогли впізнати відгадку дієслова: знаю, учу, мовчу.
2� Визначили час, число дієслів та особу, виділили закінчення.
Зна[ю] (теп. ч., 1 ос., одн.), уч[у] (теп. ч., 1 ос., одн.), мовч[у] (теп. ч., 1 ос., одн.).
3� Позначили закінчення другої особи однини і множини (для ти і ви).
Зна[єш], зна[єте];
уч[иш], уч[ите];
мовч[иш], мовч[ите].
Вправа 291
Забудеш, згадаєш, спогад.
Антоніми: забудеш — згадаєш.
Вправа 292 Позначили закінчення
|
Особа число |
Майбутній час |
|
2 ос. одн. (ти) |
Напиш[еш], полет[иш], задзвен[иш], посто[їш]; буд[еш] писати, буд[еш] летіти, буд[еш] дзвеніти, буд[еш] стояти; писатим[еш], летітим[еш], дзвенітим[еш], стоятим[еш]. |
|
2 ос. мн. (ви) |
Напиш[ете], полет[ите], задзвен[ите], посто[їте]; буд[ете] писати, буд[ете] летіти, буд[ете] дзвеніти, буд[ете] стояти; писатим[ете], летітим[ете], дзвенітим[ете], стоятим[ете]. |
Вправа 293 Прислів'я
Час — не птах, за хвіст втримаєш. (Час не зупинити, не марнуй час)
Що посієш, те й пожнеш. (Яка робота – такий результат праці)
Другові допоможеш — радість пізнаєш. (Підтримувати дружні стосунки)
Як дбаєш, так і маєш. (Бути ощадливим)
2� Визначили час, особу та число дієслів, виділили закінчення
Час – не птах, за хвіст не втрима[єш] (майб. ч., 3 ос., одн.).
Що посі[єш] (майб. ч., 2 ос., одн.), те й пожн[еш] (майб. ч., 2 ос., одн.).
Другові допомож[еш] (майб. ч., 2 ос., одн.) – радість пізна[єш] (майб. ч., 2 ос., одн.).
Як дба[єш] (теп. ч., 2 ос., одн.), так і ма[єш] (теп. ч., 2 ос., одн.).
3� Дієслова-антоніми: посієш — пожнеш.
Вправа 294 Позначили закінчення дієслів.
Веселики-журавлі, що нес[ете] на крилі?
Ти лет[иш] у зграї білих птиць, і ти плив[еш], як проплива[ють] хмари...
Є на світі така країна, де побач[ите] ви пінгвіна.
Ви зна[єте], як сплять старі гаї?
Несете (що ви робите?, теп. ч., 2 ос. мн.), летиш (що ти робиш?, теп. ч., 2 ос. одн.), пливеш (що ти робиш?, теп. ч., 2 ос. одн.), пропливають (що вони роблять?, теп. ч., 3 ос. мн.), є (особлива форма дієслова), побачите (що ви зробите?, майб. ч., 2 ос. мн.), побачите (що ви зробите?, майб. ч., 2 ос. мн.).
Вправа 295
Поезія «Думи мої, думи мої» Тараса Шевченка…
2� Шевченко свої думи про долю народу у поезії називає квітами, дітьми.
3� Слова, які звучать однаково, але мають різні значення (омоніми):
діти (іменник), діти (дієслово).
Думи мої, думи мої, квіти мої, діти (хто?)!
Виростав вас, доглядав вас, — де ж мені вас діти (що зробити?)?..
Вправа 296
|
Особа число |
Майбутній час |
|||
|
3 ос. одн. (він, вона, воно) |
зацвіт[е] буд[е] цвісти цвістим[е] |
вкри[є] буд[е] вкривати вкриватим[е] |
замовч[ить] буд[е] мовчати мовчатим[е] |
посто[їть] буд[е] стояти стоятим[е] |
|
3 ос. мн. (вони) |
Зацвіт[уть] буд[уть] цвісти цвістим[уть] |
вкри[ють] буд[уть] вкривати вкриватим[уть] |
замовч[ать] буд[уть] мовчати мовчатим[уть] |
посто[ять] буд[уть] стояти стоятим[уть] |
Вправа 297
Виростає, догляд, доглядає.
Спільнокореневі слова: догляд, доглядає.
Дієслова: виростає, доглядає. Іменник: догляд.
Вправа 298
Пе-ре-бу-ва-ю-чи на за-сла-нні в да-ле-кій Ор-ській фор-те-ці, май-же в ко-жно-му сво-є-му вір-ші Тар-ас Шев-чен-ко ви-ли-ва-є ту-гу за рі-дним кра-єм. Він про-сить до-лю, при-стра-сно мо-ли-ться, щоб:...хоч кри-хо-тку зем-лі із-за Дні-пра мо-го свя-то-го свя-ті-ї ві-три при-не-сли, та й більш ні-чо-го...
2� Поставили дієслова третьої особи однини у форму множини, виділили закінчення
Вилива[є] — вилива[ють];
прос[ить] — прос[ять];
мол[ить]ся — мол[ять]ся.
Виливає (що він/Шевченко робить?, теп. ч., 3 ос. одн.), просить (що він/Шевченко робить?, теп. ч., 3 ос. одн.), молиться (що він/Шевченко робить?, теп. ч., 3 ос. одн.), принесли (що зробили?, мин. ч.)
Вправа 299
2� Підкреслили іменник у кличному відмінку, позначили закінчення дієслів третьої особи однини теперішнього часу
Зоре моя вечірняя,
зійди над горою,
поговорим тихесенько
в неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
сонечко сіда[є],
як у Дніпра веселочка
воду позича[є].
Зійди (що зроби?, наказова форма дієслова), поговорим (що зробимо?, майб. ч., скорочена форма), розкажи (що зроби?, наказова форма), сідає (що робить?, теп. ч.), позичає (що робить?, теп. ч.)
3� Спільнокореневі дієслова:
вечірняя — вечоріти, вечеряти, повечеряти, звечоріло.
поговорим — говоримо, заговоримо, відговоримо, переговоримо, наговоримо, обговоримо, приговоримо, підговоримо;
розкажи — кажи, скажи, перекажи, докажи, відкажи.