Інші завдання дивись тут...

© Барна Р., 2020  

Серія "Вчимось разом" до підручника 

"Українська мова та читання 3 клас Варзацька Л., Трохименко Т." 

(використані цитати з підручника у лапках або прописом)

Вправа 344

В тем-нім лі-сі дже-ре-ло си-нє ки-ну-ло кри-ло на тра-ву шов-ко-ву, по-ча-ло ро-змо-ву:

— На про-ща-ння вам ска-жу: між де-рев я по-бро-джу, по-хо-джу і по-блу-джу — та й до рі-чки по-бі-жу...

2� Слова у переносному значенні: джерело кинуло крило, почало розмову, поброджу, походжу, поблуджу, побіжу.

На мою думку, джерело почало розмову з деревами.

3� Тема: поетична розповідь про джерело. Розповідь відповідає на питання: про що текст.

4� У дієсловах-синонімах майбутнього часу (бо відповідають на питання що зроблю?) позначили префікс по- : , , .

Щоб визначити префікс підберемо спільнокореневі слова: поброджу (бо броджу), походжу (бо ходжу), поблуджу (бо блуджу).

5� Орфограма ненаголошений звук [е], [и] в коренях слів: крило́ (бо кри́ла), дере́ва (бо де́рево)

 

Вправа 345

Прикметники ( який?): сонячний, весняний, радісний (со-ня-чний, ве-сня-ний, ра-ді-сний)

2� Підкреслили головні члени речення (основа речення)

Зозуленька рахує весняні теплі дні.

Зв'язок слів у реченні за питаннями: (хто?) зозуленька (що робить?) рахує; рахує (що?) дні; дні (які?) весняні, теплі.

Основа речення: зозуленька рахує.

Схема будови речення:

(хто?) зозуленька <——> (що робить?) рахує

                                       (що?) дні —> (які?) весняні, теплі

Словосполучення: рахує дні; весняні, теплі дні

Схема словосполучення:

рахує^Х (що?) ——> дні

весняні, теплі <—— (які?) дні^Х

 

Вправа 346

Зачин (час, місце події).	Ось ми під-хо-ди-мо до бе-ре-зо-во-го га-ю.
Основна частина (розгортання події).	Мо-ло-день-кі бе-різ-ки про-стя-га-ють до нас ру-ки-ві-ти, ні-би кли-чуть: «До нас!». Бі-жи-мо да-лі. «Глянь-те, скіль-­ки тут кві-тів! А-ле во-ни по-сму-тні-ли, до-щу че-ка-ють!» — гу-ка-є Пе-трик... Іди, іди дощику! Голосно заспівали діти до блакитного неба. І воно почуло їхні прохання. Прибігла хмаринка і заплакала рясним дощем.
Кінцівка (завершення події).	І справ-ді: за-дзве-ні-ли кра-пель-ки ве-сня-но-го до-щи-ку по ли-сто-чках та кві-то-чках. Коли дощ скінчився, природа ніби ожила.

Вправа 347

Тема: розповідь про пустунок-білок. Розповідь відповідає на питання про що йдеться.

Зачин	Грається білка у хованки із сонячним зайчиком.
Основна частина	Ков-зне про-мінь по де-ре-ву — біл-ка за ним. Про-мінь на гіл-ку — пу-стун-ка за про-ме-нем. Звер-ху — до-ни-зу. Зни-зу — до-го-ри.
Кінцівка	Хто ко-го ло-вить — нев-тям-ки.

3� Поставили запитання до основної частини

Що ковзне по дереву? За чим бігала білка? Ким була білка? У яку гру грали білка і промінь?

 

Вправа 348

Я-кий дрі-бнень-кий, я-кий те-плень-кий хма-ри-на си-том дощ роз-сі-ва! І під-став-ля-ють де-ре-ва ві-ти, і так зра-ді-ло ше-пче тра-ва. До-щик вто-мив-ся та й зу-пи-нив-ся і по-гля-да-є на ліс, по-ля: та-ке все чи-сте, та-ке і-скри-сте, та-ка вже гар-на рі-дна зем-ля! (О. Лупій)

2� Слова у переносному значенні: хмарина ситом розсіва, підставлють віта, зраділо шепче трава, дощик втомився… поглядає.

3� Окличні розповідні речення передають чудовий настрій ліричного героя, який співзвучний з гарною картиною природи.

4� На мою думку, поетичний твір можна назвати текстом-описом. До опису можна поставити питання який дощ, яка земля?

5� Визначили число та рід прикметників: дрібненький (чол. р., одн.), тепленький (чол. р., одн.), чисте (сер. р., одн.), іскристе (сер. р., одн.), гарна (жін. р., одн.)

Будова слова: , .

У слові дрібненький основа дрібненьк-, закінчення –ий (змінимо дрібненька, дрібненьке), корінь дріб- (підберемо спільнокореневі дрібка, дрібочок, дрібно), суфікс –н-, -еньк-.

У слові тепленький основа тепленьк-, закінчення –ий (змінимо тепленька, тепленьке), корінь тепл- (підберемо спільнокореневі тепло, теплий, тепліти), суфікс -еньк-.

 

Вправа 349

Іменники – синоніми: гайок, лісок, діброва (га-йок, лі-сок, ді-бро-ва)

2� Підкреслили головні члени речення (підмет і присудок)

Самі на себе дивляться ліси, розгублені од власної краси.

(Що?) ліси (що роблять?) дивляться.

 

Вправа 350

Тема: опис ранішнього лісу.

Зачин (загальне враження про предмет чи явище)	Ліс ще дрі-ма-є у пе-ре-дра-ні-ш­ній ти-ші.
Основна частина (ознаки предмета чи явища)	Не-по-ру-шно сто-ять де-ре-ва, за-­гор-не-ні в су-тінь, вкри-ті кра-п­ли-сто-ю ро-со-ю... Лиш де-не- де про-ки-не-ться пта-шка.
Кінцівка (Висновок, проте іноді цю частину не виділяють)	Ліс ще дрі-ма-є...

2� У першому реченні повідомляється, що ліс дрімає.

Слова, що розкривають зміст слова дрімає в наступних речен­нях: непорушно стоять дерева, де-не-де прокинеться пташка.

Словами, ніби фарбами, змальовано ліс: в сутінь, вкриті росою.

Слова, що передають передранішню тишу: непорушно, сутінь, росою, прокинеться.

3� Словесний малюнок за змістом тексту

На передньому плані багато зелених дерев. Пташка спить на гілці. На траві виблискує срібна роса. Угорі сутінкове небо.  

4� Складений текст можна помістити у підручник з читання, хрестоматію для читання, в художню книгу.

 

Вправа 351

2�  Склали опис берізки, використовуючи слова з довідки тендіт­не, струнке листяне дерево; стовбур білокорий, помережа­ний чорними цяточками; гілля гнучке; листя дрібне, цупке, серцеподібне, яскраво-зелене; цвіте сережками...

 

Вправа 352

Тема: опис рослини сон-трава. Опис відповідає на питання якою є поява сон-трави.

Зачин	Що-ра-зу на-ве-сні, ко-ли по-вер-та-ю-ся з да-чі, за-хо-джу в ліс по-ди-ви-ти-ся, як з'яв-ля-є-ться сон-тра-ва.
Основна частина	Се-ред су-хо-го то-рі-шньо-го ба-ди-лля мов-би по-чи-на-є ку-ри-ти-ся ди-мок: то ви-ро-ста-ють си-ві во-ло-ха-ті ли-сто-чки. Дим здій-ма-є-ться ви-ще, ста-є гу-сті-шим — то-чні-сінь-ко так ро-зго-ря-є-ться во-гни-ще.
Кінцівка	І ось на-ре-шті про-би-ва-ю-ться лі-ло-ві із зо-ло-том я-зи-чки по-лум'-я — кві-ти сон-тра-ви.

2� Опис квітів сон-трави

Серед сухого торішнього бадилля мовби починає куритися димок: то виростають сиві волохаті листочки. І ось нарешті пробиваються лілові із золотом язички полум'я — квіти сон-трави.

3� Поетичний букет із квітів…

 

Вправа 353

У трав-ні ліс пі-сні спі-ва-є на сто, на дві-сті го-ло-сів. Та ми з то-бо-ю до-бре зна-єм, я-ку він зи-му пе-ре-жив.

2� На мою думку, ліс співає у травні, бо у травні пташки співають найбільше. Міркування про те, чому в травні ліс співає.

3� Числівники (скільки?): сто, двісті.

4� Підкреслили основу речення (головні члени речення)

У травні ліс пісні співає на сто, на двісті голосів.

(Що?) ліс (що робить?) співає.

 

Вправа 354 

Стовбур, гілля, кора, листя (стов-бур, гі-лля, ко-ра, ли-стя). Усі слова стосуються дерев.

2� Шумить верхами буйний ліс.

Зв'язок слів у реченні: (що?) ліс (що робить?) шумить; шумить (чим?) верхами; ліс (який?) буйний.

Основа речення: шумить ліс.

Схема будови речення:

(що?) ліс <——————> (що робить?) шумить

(який?) буйний                (чим?) верхами

Словосполучення: шумить верхами, буйний ліс

Схема словосполучення:

буйний <—— (який?) ліс^Х

шумить^Х (чим?) ——> верхами

 

Вправа 355

Тема: міркування про користь лісу.

Основна думка: «ліс – наш друг»

Мета: пояснити значення лісів у природі.

Зачин (твердження, яке треба довести)	Ліс — наш друг.
Основна частина (доведення)	Він за-хи-ща-є по-ля від су-хо-ві-їв, за-три-му-є во-ло-гу, лі-ку-є зем-лю, по-ні-ве-че-ну я-ра-ми.
Кінцівка (висновок, проте іноді цю частину не виділяють).	Бе-ре-жіть ліс!

2� Запитання до основної частини

Що захищає поля від суховіїв? Від чого ліс захищає поля? Що ліс затримує на полях? Що робить ліс із землею? Яку землю лікує ліс?

� Ліс – легені планети…!

 

Вправа 356

2� Яблунька-дичка плаче, бо її яблука не смакують людям.

Щоб її втішити, люди можуть прищепити на дичку-підщепу гілку-прищепу смачних сортів.

3� І варіант. Текст-розповідь (що зробили?)

  Ми допомагали дорослим щепити дикі яблуньки в лісі.

  Спочатку зробили надріз на гілці. Потім упхали прищепу та надійно її прив’язали.

   Роди, дичко, смачні яблучка!

II варіант. Текст-опис (які?)

   Ми допомагали дорослим щепити дикі яблуньки в лісі.

   А через кілька років уродили дички великі червоні яблука.

   Вони були смачними і соковитими!

III варіант. Текст-міркування (чому?)

    Ми допомагали дорослим щепити дикі яблуньки в лісі.

    Працювали з радістю, щоб виросли на дереві смачні яблука.

    Усі залюбки ласуватимуть соковиті плоди!

 

Вправа 357

В лісі яблунька, в лісі дичка,

рясно яблучок невеличких.

Плаче яблунька, плаче дичка:

— Родять яблучка, звуть — кислички...

На мою думку, це міркування про те, чому плаче дичка.

2� Позначили корінь у споріднених словах: , .

Для визначення кореня підбираємо спільнокореневі слова: яблунька, яблучка, яблуко, яблучний. 

Форми слова (відмінки іменника): (чого?) яблучок, (що?) яблучка.

 

Вправа 358

Ніщо не летіло, ніщо не злякало, а вся затремтіла, а вся задрижала. Відгадка: осика.

2� Слова, які допомогли з відгадкою: затремтіла, задрижала.

3� Визначили час дієслів та число: летіло (мин. ч., одн.), злякало (мин. ч., одн.), затремтіла (мин. ч., одн.), задрижала (мин. ч., одн.)

Воно (що робило?) летіло, злякало.

Вона (що зробила?) затремтіла, задрожала.

Не з дієсловами пишемо окремо: не летіло, не злякало.

 

Вправа 359

Ласкавий, лагідний, погідний (ла-ска-вий, ла-гі-дний, по-гі-дний)

Спільнокореневі: лагідний, погідний.

Синоніми: ласкавий, лагідний.

2� Підкреслили підмет і присудок (головні члени речення)

У тую вечірню лагідну пору листочок малий не тремтить.

(Що?) листочок (що робить?) не тремтить.

 

Вправа 360

Заголовок: «Весняний ліс»

Тема: розмірковування про весняний ліс.

2� Слова в переносному значенні: дзвінкий ліс, сніги лежать, під землею справляють феєрверк, вибухають барви, квіти квапляться, ллється світло.

3� Прочитане есе спонукає здійснити прогулянку до весняного лісу.

      Там можна побачити феєричні барви. Почути дзвін різних пташок.

      Розпізнавати весняні квіти та пташині голоси – чудове заняття під час прогулянки весняним лісом!

 

Вправа 361

Тема: міркування про те, чому тремтить листя осики.

Зачин (твердження)	Ли-стя на о-си-ці без-пе-рер-вно трем-­тить.
Основна частина (міркування)	При-чи-на цьо-го по-ля-га-є в бу-до-ві ли-сто-чка. О-си-ко-вий ли-сто-чок три-ма-­є-ться на дов-шо-му від се-бе хво-сти-­ку — че-ре-шку.
Кінцівка (висновок)	То-му він чу-тли-вий до най-мен-шо-го по-ди-ху ві-тру.

2� Тема есе: розмірковування про те, чому тремтить листя осики.

       Листя на осиці безперервно тремтить.

      Маленький листочок на довгому черешку не може не хитатися від найменшого поруху. А може у такий спосіб дерево хоче привернути мою увагу?

     Як би там не було, безперервне тремтіння складає враження про незвичайну чутливість осики.

 

Вправа 362

Тема: розповідь про те, як народжується дерево.

Зачин	На-ро-джу-є-ться де-ре-во із ма-лень-ко-го на-сі-ння-чка.
Основна частина	У-па-де на-сі-ння-чко у вог-ку зем-ли-цю, пу-стить ко-рін-чик, а вго-ру — па-ро-сток. О-то і є вже де-рев-це.
Кінцівка	Ба-га-то літ ро-сте во-но, по-ки не ви-ро-сте ви-со-ким, гі-лля-стим.

2� Тема есе: розмірковування про те, як народжується дерево.

   Усім відомо, що народжується дерево із маленького насіннячка.

   Я уявляю, як падає дрібочка у вогку землицю. І починаються чарівні перетворення! Спочатку пустить корінчик, а незабаром вгору потягнеться паросток. Ото і є вже деревце!

    А щоб воно виросло великим, має пройти багато літ.

 

Вправа 363

І ста-ли ти-хо пла-ка-ти дві хма-ронь-ки я-сні, і сльо-зи ї-хні па-да-ли, срі-бля-сті і ря-сні.

2� Слова, які змальовують хмарки, немов живих істот (уособлення): плакали, сльози.

Хмарки (що робили?) плакали, сльози (чиї) їхні.

3� Маємо розрадити хмарки спонукальними реченнями.

Хмаринки, чергуйте сум з радістю! Сльозами зрошуйте землю, а сміхом – звеселяйте її!

4� Буквосполучення ьо пишемо в середині складу: сльо-зи.

 

Вправа 364

Дециметри, сантиметри (де-ци-ме-три, сан-ти-ме-три)

� Числівник записали словом

Унаслідок сильної зливи рівень води у Дністрі під­нявся на сімдесят сантиметрів.

 

Вправа 365 Стилі мовлення

Науково-пізнавальний стиль (точний, науковий)	Художній стиль (образний)
Сьо-го-дні в У-кра-­ї-ні мін-ли-ва хмар-­ність, ча-сом не-ве-ли-кий дощ. Ві-тер слаб-кий.	Див-лю-ся ран-ком — вже за-во-ло-че-но сер-пан-ком сі-рень-ким не-бо. Да-лі став по-ма-лу й до-щик на-кра-па-ти, і вог-ким хо-ло-дом до ха-ти зай-шов при-ти-хлий ві-те-рець

3� І варі­ант — текст про хмари в науковому стилі;

ІІ варіант — текст про хмари в художньому стилі.

 

Вправа 366

Тема: розповідь про травневий дощ у степу.

Будова тексту	План	Уривок
зачин	1. Спраглий степ.	Ми-на-ли дні, а до-щів не бу-ло. Степ де-да-лі втра-чав сво-ї я-скра-ві бар-ви, сво-ю ве-сня-ну мо-ло-жа-ву сві-жість.
Основна частина	2. Хмара на обрії.	І ра-птом у дру-гій по-ло-ви-ні дня з-за о-брі-ю ви-ткнув-ся рі-же-чок си-ньо-ї хма-ри. За-ли-тий сон-цем степ о-дра-зу при-нишк, за-та-їв по-­дих.
	3. Наближення грози.	А рі-же-чок тим ча-сом у-пер-то ви-го-нив-ся вго-ру, ро-зро-став-ся вшир, по-сту-по-во пе-ре-тво-рю-ю­чись в хма-ру. У-се ближ-че гри-мі-ло, бли-ска-ло. Сві-тлі па-ру-си до-щу вже роз-пу-ска-ли-ся на о-брі-ї, по-мі-тно на-бли-жа-ли-ся.
Кінцівка	4. Музика дощу.	З тихим дзвоном упали перші краплини, і чарівною музикою зашумів цілющий травневий дощ. Земля набиралася сили. Хліба помітно зеле­нішали, ніби наливалися густим зеленим соком.

2� У художньому тексті наявні художні засоби: епітети (яскраві барви, світлі паруси, чарівною музикою), уособлення (степ принишк, затаїв подих; земля набиралася сили, виткнувся ріжок), переносне значення (степ втрачав барви, моложаву свіжість, музикою зашумів дощ) тощо.  

 

Вправа 367

Художній опис	Науковий опис
Заголовок: «Ранок на морі» Сіріє ранок. Море ледь-ледь зітхає. Гори за­сновані білими пасмами хмар, ніби димлять. На березі, зіщулившись, дрімають чайки.	Тем-пе-ра-ту-ра по-ві-тря ста-но-вить ві-сім гра-ду-сів.

Інші завдання дивись тут...