© Барна Р., 2022
Серія "Вчимось разом" до підручника "Українська мова 5 клас Авраменко О."
(використані цитати з підручника у лапках або прописом)
§9 Слово як компонент речення
Вправа 1
А� Речення записане у другій колонці.
Б� Помилку допущено в реченні третьої колонки: слова не пов’язані за змістом.
Вправа 2
А� Змінили форми слів так, щоб вийшло речення.
Жінкам здебільшого дарують троянди, а чоловікам гвоздики.
Б� У реченні допущено змістову помилку.
Жінки здебільшого дарують троянди, а чоловіки — гвоздики.
Вправа 3
А� Заголовок: «Венерина мухоловка».
Б� Виправили порушений граматичний зв'язок між словами.
Венерина мухоловка — рослина-хижак.
Вона ловить комах і павуків. Для цього в неї є спеціальні пристосування — пастки, які легко й швидко закриваються, як тільки комаха до них торкнеться.
Мухоловка росте в болотистих регіонах Сполучених Штатів Америки.
Останнім часом її вирощують як кімнатну рослину.
Вправа 4
1� Тексту відповідає назва «Легенда про ...
Г волошки»
2� Ключовими словами тексту є
А колосся, небо, волошки
3� Ніжні слова любові нашіптують
В колоски
«Відтоді стебла хлібних злаків від кожного подиху вітру нахиляються до волошок, нашіптуючи їм ніжні слова любові».
Вправа 5
ДЗ
Ложкою море не вичерпати.
Немає диму без вогню.
Тиха вода береги рве.
Сорока на хвості принесла.
Баба з воза — кобилі легше.
§10 Лексичне значення слова
Вправа 1
— На вулиці посіріло, зірвався вітер, мабуть, зараз піде дощ!
— Піде?! А хіба дощ може ходити?
А� Сестра не зрозуміла брата через багатозначне слово піде.
Б� Причина непорозуміння: багатозначність слова.
Вправа 2
Ґрати пропускали сонячне проміння, що падало на землю тоненькими смужками.
Я люблю ряжанку, а мій кіт — молоко.
Ці пігулки треба вживати тричі на день після їди.
Коли відчинили двері, кімната стала наповнюватися свіжим повітрям.
Розгорніть зошит і виконайте письмове завдання.
Вправа 3 Виписали словосполучення із прикметниками в переносному значенні.
|
Пряме значення |
Переносне значення |
|
Гострий ніж; тепла подушка; черствий хліб; гаряча каструля; залізні ґрати. |
Гостре слово, тепла зустріч, черства душа, гаряча путівка, залізний характер. |
Вправа 4
А� Визначили в оповіданні Сухомлинського «Старий пес» зачин, основну частину й кінцівку…
Б� Ключові слова: вірний друг, пес, господар, будка, цуцик.
ДЗ
Чому виникає позіхання та чим воно корисне для організму?
Позіхання пов'язане з потребами головного мозку. Для нормальної роботи йому потрібна певна кількість кисню. Якщо мозок відчуває його дефіцит, то посилає сигнал організму, який реагує на це позіханням. Зазвичай позіхання триває 6 секунд і поліпшує настрій.
Тому якщо хочеться позіхнути, не треба себе стримувати, але не забувайте, позіхаючи, прикривати рот рукою.
§11,12 Слово, як частина мови
Вправа 1
А. За принципом записано слова в колонках: частин мови.
Б. Слова належать до частин мови.
|
Іменники (що?) |
Прикметники (який?) |
Дієслова (що робити?) |
|
Синь, добро, голова |
Синій, добрий, головний |
Синіти, добрішати, головувати |
Вправа 2
Книжка(що? ім.) — наш давній друг (хто? ім.). Саме завдяки їй людина (хто? ім.) на певний час (що? ім.) забуває про власні проблеми (що? ім.), переймаючись справами (чим? ім.) літературних персонажів (кого? ім.), спілкується з ними. Ясна річ (що? ім.), вона не зможе потримати нас за руку (за що? ім.) або витерти сльози (що? ім.), коли ми засмучені. Однак є щось таке, що дає змогу (що? ім.) нам відчувати зв'язок (що? ім.) з іншими людьми (ким? ім.) під час читання (чого? ім.). Кожна людина (хто? ім.) засвоює прочитане (що? ім.) по-різному. Ми у своїй уяві (у чому? ім.) створюємо неповторні образи (що? ім.), аналізуючи попередній життєвий досвід (що? ім.). Адже слово (що? ім.) або словосполучення (що? ім.) можуть викликати певні асоціації (що? ім.) — смаку (чого? ім.), кольору (чого? ім.) тощо. Навіть голос (що? ім.) персонажів (кого? ім.), читаючи їхню пряму мову (що? ім.), моделюємо кожний по-своєму.
А� Виписали іменники, при яких немає прикметників, і виділили закінчення.
Книжк[а], людин[а], справ[ами], за рук[у], сльоз[и], змог[у], зв'язок[], людь[ми], читанн[я], людин[а], прочитан[е], уяв[і], слов[о], словосполученн[я], смак[у], кольор[у], голос[], персонаж[ів].
Б� Виписали словосполучення іменників із прикметниками, визначили рід, відмінок, число іменника.
Давній друг — ч. р., Н. в., одн.;
на певний час — ч. р., Зн. в., одн.;
власні проблеми — Зн. в., мн.;
літературних персонажів — Р. в., мн.;
ясна річ — ж. р., Зн. в., одн.;
з іншими людьми — Ор. в., мн.;
кожна людина — ж. р., Н. в., одн.;
неповторні образи — Зн. в., мн.;
попередній життєвий досвід — ч. р., Зн. в., одн.;
певні асоціації — Зн. в., мн.;
пряму мову — ж. р., Зн. в., одн.
Рід, відмінок, число прикметника можна визначити за родом, відмінком і числом пов’язаного іменника.
Вправа 3 Знайшли особові займенники, вказали відмінок, підкреслили службові слова (прийменники і сполучники) однією рискою.
Книжка — порадник і друг, частіше бери її (Зн. в.) до рук.
Інший очима по книжці водить, а розум у нього (Р. в.) стороною ходить.
Книжка корисна, коли її (Зн. в.) читають.
Книжка — маленьке віконце, а через нього (Зн. в.) весь світ видно.
Поганий читач по книзі очима водить, а думка в нього (Р. в.) стороною ходить.
Хто книжку читає, той і розум має.
Вправа 4
Під час читання потрібно (як? прислівн.) дотримуватися гігієнічних правил. Не можна читати лежачи (як? прислівн.), під час споживання їжі, на ходу (де? прислівн.), у транспорті, у темряві. Найкраще (як? присл.) сидіти за столом, а книжку чи планшет тримати в руках або покласти на спеціальну підставку перпендикулярно (як? присл.) до очей, на відстані не менше сорока (скількох? числ.) сантиметрів. Світло має бути помірно (як? прислівн.) яскравим і падати на текст із лівого боку. Прийнятний для психіки та зору час читання — не більше двох (скількох? числ.) годин. Кожні двадцять (скільки? числ.) хвилин бажано (як? прислівн.) робити гімнастику для очей та хребта.
А� Числівники: сорока, двох, двадцять.
Б� Прислівники: потрібно, лежачи, на ходу, найкраще, перпендикулярно, помірно, бажано.
Вправа 5
Якщо ви думаєте, що мініатюрні книжки — сучасний винахід, то дуже помиляєтеся. Вони були ще в середньовіччі. Такі книжечки часто ставали друкарськими й естетичними шедеврами. А найменшу книжку у світі створив український майстер мікромініатюри Микола Сядристий. Це «Кобзар» Тараса Шевченка. У ньому 12 сторінок із віршами, на обкладинці — портрет поета та зображення хати, де він народився. Книжечку зшито павутинкою, обкладинка — з пелюстки безсмертника. Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком загостреної волосинки. Неозброєним оком, звісно,
цей «Кобзар» не прочитаєш.
ДЗ
А� Над числівниками надписала питання.
Довжина тіла лисиці звичайної може сягати дев'яноста (скількох?) сантиметрів, а вага — чотирнадцяти (скількох?) кілограмів.
Поні — група порід коней, висота яких у холці не перевищує ста п'ятдесяти (скількох?) сантиметрів.
Єноти живуть переважно із жирових резервів, накопичених протягом літа, і можуть втрачати до п'ятдесяти (скількох?) кілограмів ваги.
Найчисленнішою в Україні є вивірка карпатська, кількість якої в роки її масового розмноження досягає ста чотирнадцяти (скількох?) особин на одну тисячу (скільки?) гектарів лісових угідь.
Дрібні види колібрі роблять крильми до вісімдесяти (скількох?) помахів за секунду.
Б� Назви тварин, що не змінюються за відмінками, з'ясували рід іменників.
Поні (ч. р.), колібрі (ч. р.)
Назви тварин мають, як правило, чоловічий рід: кенгуру, поні, шимпанзе, колібрі.
Вправа 2
Старий (прикм.) звір (ім.) ніколи (присл.) не (частка) дрімає (дієсл.).
За (прийм.) двома (числ.) зайцями (ім.) не (частка) ганяйся (дієсл.).
Скажений (прикм.) пес (ім.) навіть (частка) хазяїна (ім.) кусає (дієсл.).
Великій (прикм.) череді (ім.) вовк (ім.) не (частка) страшний (прикм.).
Хотів (дієсл.) би (частка) рибку (ім.) з'їсти (дієсл.) й (спол.) у (прийм.) воду (ім.) не (частка) лізти (дієсл.).
А� Пояснення орфограм.
Ніколи (коли? прислівник пишемо разом), не дрімає (дієслово з не пишемо окремо), двома (скількома?), не ганяйся (не з дієсловом пишемо окремо), скажений (сказ + ен), великій (ненаголошений голосний звук [е], бо ве́лич), хотів би (частку би з дієсловом пишемо окремо), не лізти (не з дієсловом пишемо окремо)
Б� Над кожним словом надписали частину мови.
Старий (який? прикметник) звір (хто? іменник) ніколи (коли? прислівник) не (частка) дрімає (дієслово). За (прийменник) двома (скількома? числівник) зайцями (ким? іменник) не (частка) ганяйся (що роби? дієслово). Скажений (який? прикметник) пес (хто? іменник) навіть (частка) хазяїна (кого? іменник) кусає (що робить? дієслово). Великій (якій? прикметник) череді (чому? іменник) вовк (хто? іменник) не (частка) страшний (який? прикметник). Хотів (що робив? дієслово) би (частка) рибку (кого? іменник) з'їсти (що зробити? дієслово) й (сполучник) у (прийменник) воду (що? іменник) не (частка) лізти (що робити? дієслово).
§13 Усний вибірковий переказ художнього тексту, що містить опис предмета, за простим планом
Вправа 1 Виділили описи предметів.
І. Домбі, щасливий, що нарешті справдилося його палке бажання, побрязкував важкеньким золотим годинниковим ланцюжком, що звисав із-під його бездоганного синього фрака з ґудзиками, які фосфорично мерехтіли, відбиваючи полум'я каміну...
ІІ. Зав'язуємо шнурки, а самі зоримо спідлоба на абрикоси, їх ще багато, аж гілля гнеться, і вони сяють у низькому довгому сонячному промінні, горять жовтогарячим багаттям і пахнуть…
Вправа 2 «Романові яблука» Олеся Гончара…
А� Предмети описано в уривках: груша.
Опис предмета. «Оце ж і є найулюбленіша в наших краях груша-скороспілка! Жовта, мов диня, від удару аж тріснула, соком-медом іскристим так і бризнуло з неї, на те іскріння відразу й бджола де взялася».
Б. Тексти в художньому стилі мають художні засоби, слова вживаються в переносному значенні, наявне ставлення автора до написаного.
Вправа 3
«Тайновидець, він одразу ж розгадує наші думки. Підходить до дерева й довго розшукує між гіллям обернену до сонця гілку, кладе руку на неї і так обережно, легесенько струшує. Гупнуло на землю.
Перше гупнуло глухо й лежить, і несила очей від нього відвести. Оце ж і є найулюбленіша в наших краях груша-скороспілка! Жовта, мов диня, від удару аж тріснула, соком-медом іскристим так і бризнуло з неї, на те іскріння відразу й бджола де взялася.
А тим часом гупнуло ще й ще. Ніхто з нас не сміє підійти та взяти. Лежать груші тут, там, ждуть, а в кожного з нас серце як не вискочить.
Господар, нахилившись, сам бере, дає тобі, дає йому, нікого не забуде, не промине.
План до основної частини.
1. Тайновидець розгадує думки.
2. Найулюбленіша груша-скороспілка.
3. Гупнуло ще і ще.
4. Господар пригощає.
Вибірковий переказ передбачає переказування лише частини тексту. Полегшує переказування тексту заздалегідь складений план.
Вправа 4
1� Опис предмета відповідає на загальне питання
Г який?
Розповідь відповідає на питання про кого або що йдеться?, міркування на питання чому?, а опис – на питання який?
2� Художньому стилю властиві всі перелічені ознаки, ОКРІМ
В чіткого, точного та нейтрального викладу фактів
Художній стиль характеризується наявністю художніх засобів, емоційна лексика, ставлення до зображуваного. А чіткий, точний та нейтральний виклад фактів стосується наукового, ділового стилю мовлення.
3� Пункти плану формулюють на основі
Б мікротем
Вправа 5
А� Частина тексту, у якій описано предмет.
«То була моя улюблена кахля з тих, що він виготовив.
Більшість з його робіт удома мали дефекти: відбитий край, косий бік або малюнок, розмитий через надто високу температуру в печі.
Однак саме цю батько зберіг для нас.
Простий малюнок, дві невеличкі сині постаті на білому тлі: хлопчик і старша за нього дівчинка.
Вони не бавляться, як часто малюють на кахлях, а просто йдуть собі одне з одним, зовсім як ми з Франсом, коли кудись разом ходили; вочевидь, батько думав про нас, коли зображав цих дітей. Хлопчик трохи попереду, але озирнувся щось сказати. Він скидався на збитошника з розпатланим волоссям. Очіпок дівчинки був зав'язаний, як це подобається мені: його краї звисали так, що збоку лице неможливо було роздивитися»
Склали простий план.
1. Улюблена кахля.
2. Дефекти інших робіт.
3. Кахлю батько зберіг.
4. Простий малюнок.
5. Йдуть дві постаті.
ДЗ
Відшукали фрагмент із легенди «Як виникли Карпати», у якому описано предмет.
«Цей ґазда жив у прекрасному палаці з білого мармуру, з високими шпилями, які сягали аж до хмар.
Палац був вибудуваний на груночку (невеликому горбі), насипаному людськими руками. Було там стільки кімнат, що легко можна було заблудитися, а в помешканні — добра всякого! Уночі Силун спав у золотій колисці, вистеленій дорогими килимами. А вдень звик відпочивати в срібленому кріслі.
На широкій долині слуги обробляли землю, вирощували хліб, за худобою доглядали, птицю годували. Люди мучилися, від зорі до зорі трудилися, багатство примножували, та не собі, а Силунові.
Слуги й служниці жили не в палаці, а далеко від нього, у дерев’яних зрубах і землянках. Не хотів господар, щоб у світлицях смерділо гноєм чи людським потом.
Ні чоловіки, ні жінки, ні літні люди, ані молодь не сміли покидати маєток Силуна й іти шукати іншої роботи, мусили жити й умирати кріпаками».
Склали простий план.
1. Ґазда жив у палаці.
2. Палац на груночку.
3. Слуги мучилися.
4. Дерев’яні зруби та землянки.
5. Кріпаки Силуна.