ВПРАВА 90. Дієслово.   Часи дієслова.

Вітер (що зробить?) спійма; (що робить?) ловить.

 

ВПРАВА 91. Склад.   Спільнокореневі слова.   Частини мови.   Іменник.   Рід іменника.

1. Жовтіє (що робить?, дієслово), жовтень (що?, іменник), жовтий (який?, прикметник).

2. Літає голуб (чол. р.), і чомусь так низько. Мабуть, крило (сер. р.) поважчало. Туман (чол. р.).  

 

ВПРАВА 92. Речення. Частини мови.

Три розповідні речення.

Великі (прикметник) хмари (іменник) холодом (іменник) нагусли (дієслово). Червоне (прикметник) листя (іменник) падає (дієслово) в (прийменник) гаю (іменник). Летять (дієслово) у (прийменник) вирій (іменник) дуже дикі (прикметник) гуси (іменник)і, а (сполучник) я (займенник) слонам (іменник) привіт (іменник) передаю (дієслово).  

 

ВПРАВА 93. Речення. Частини мови.

1. Красується сосонка. Прийшла осінь смутна, а сосонці байдуже! Сусідки її, берізки та липки, стоять бідні та зажурені, листячко з них геть облетіло

А сосонка мов би ще кращою здається поміж смутних товаришок.

— А що, де ваші кучері гарні та рясні? Стоїте деркачами! Немає в світі, як

ми, сосни! Ой світе мій, яка ж я гарна та велична! — каже сосонка берізкам та липкам.

Величається вічнозелена красуня.

Аж тут прилетіла сорока, застрекотала:

— Че-че-че! Чекай, чекай! Наступить зима. Зрубають тебе під Новий рік комусь на потіху. Не довго без рідної землі житимеш. Сумуватимуть за тобою і берізки, і липки, коли весна-красна знову зазеленить їхні віти. 

2. Величається (що робить?, дієслово) вічнозелена (яка?, прикметник) красуня (що?, красуня).

3. Красується, величається.

 

ВПРАВА 94. Слова з переносним значенням.   Частини мови.

Жовтню син, а зимі рідний брат. Хоч листопад і не лютий, та спитає, чи вдягнений та взутий. На горобині й дубі багато плодів — чекай суворої зими

Доки листя з вишень не облетіло, то хоч скільки снігу не було, він не вляжеться — відлига його з'їсть.

Жовтню (іменник) син (іменник); зимі (іменник) брат (іменник); листопад (іменник) не лютий (прикметник), суворої (прикметник) зими (іменник).

 

ВПРАВА 95. Слова з переносним значенням. Частини мови.

3. Останні айстри горілиць зайшлися болем. Ген килим, витканий із птиць, летить над полем.

Зайшлися (дієслово) болем (іменник); витканий (дієслово) із (прийменник) птиць (іменник); килим (іменник) летить (дієслово).

 

ВПРАВА 96. Склад.   Спільнокореневі слова.   Слова – синоніми.   Речення.   Головні члени речення.   Однорідні члени речення.   Частини мови.

1. Туга, сум, тужити.  Туга, тужити (спільнокореневі слова); туга, сум (синоніми).

2. Осінній сад (іменник) ще яблучка глядить (дієслово), листочок-два гойдає (дієслово) на гілляках. Кома між однорідними присудками.

 

ВПРАВА 97. Текст

Поспостерігаймо разом, яким прийшов до нас листопад.

 

ВПРАВА 98. Текст

І варіант. 

Казка «Лічить осінь листя на деревах».

II варіант.  

   Постаріла, стомилась Осінь. Сіла на пеньочку. Пригадалось їй, як чарівна фея подарувала чотирьом порам року дивовижні подарунки. Зима дістала білосніжну шубку. Весна – кольорове намисто. Літо – зелений капелюх. Осені дістався золотий пензлик. З того часу засипає Зима все навколо снігом, Весна розцвітає неймовірним цвітом, Літо в зеленому капелюсі бавиться в хованки серед зелені. А Осінь стала дивовижною золотою художницею. Тільки вона лічить листя на деревах. Знає в лице кожний листочок. Використовує всі відтінки червоного кольору, тому кожен стає особливим.  

  Серед спогадів прислухалась осінь: не то шурхіт, не то шепіт від дерева чути. Верба росла тут поруч. То її листочки розмовляють між собою: 

— Дивися який я гарний. Увесь золотий.

— А я пурпуровий.

— Найкраща художниця тепер наша Осінь.

— Дивіться. Я вишневий. Нагадую перехожим про вареники з вишнями.  

— Бурячковий я, немов смачний борщ. 

Раптом налетів Вітер. Дмухнув щосили і позбавив Осінь останньої забави.

 

ВПРАВА 99. Частини мови.    Спільнокореневі слова.

Прислухались, заслухались, послухати, переслухати (дієслова), слух, слухання (іменники); слух, слухання, послухати (спільнокореневі).

 

ВПРАВА 100. Частини мови.

1. У осінню (прикметник) теплу (прикметник) днину (іменник) бігла (дієслово) білка (іменник) до ліщини (іменник), щоб нарвати (дієслово), ну хоч трішки, у торбиночку (іменник) горішків (іменник), аби маленькі (прикметник) білченята (іменник) всмак могли (дієслово) поласувати (дієслово). 

2. У, до, щоб, ну, хоч, аби. 

 

ВПРАВА 101.

Дуб, білка, діброва.

 

ВПРАВА 102. Слова з переносним значенням.    Частини мови.

2. Пухнаста кулька, намистини-оченята.

3. Листопад (іменник) вітром (іменник) носиться (прикметник), на (прийменник) землю (іменник) листя (іменник) проситься (дієслово). Червоне (прикметник), жовте (прикметник) падає (іменник) і (сполучник) килим (іменник) нам (займенник) нагадує (дієслово).

 

ВПРАВА 103. Текст.   Прикметник.

  Заголовок: «Прудке звірятко», «Білочка», «Білченя».

   Це маленьке прудке звірятко можна зустріти в наших краях. Називається білкою. 

   Тваринка має легке та гнучке тіло, вкрите шерстю. Вона оранжево-коричневого кольору. На голові два невеликі вушка з китичками на кінчиках. Передні лапки міцні і гострі. Хоч вони короткі, але чіпкі. Ними білочка тримає свою смачну їжу. Задні лапки довші і сильніші. Ними тваринка відштовхується, немов потужною пружинкою. Хвіст красивий, великий та пухнастий. Він подібний до вправного керма, бо допомагає стрибнути з гілки на гілку в пошуках необхідної поживи. Маленькі оченята білки усе бачать, а чутливі вушка чують. Тому вона спритно втікає від небезпеки. 

   Білочка є гарним та цікавим звірятком.

 

ВПРАВА 104. Слова з переносним значенням. Частини мови.

                    БІЛОЧКА-МАНДРІВНИЦЯ.

Мама-білка навчила маленьку білочку лазити й стрибати. Прохала далеко не забігати. Та біля дуба і ялини руденька знала вже все. Стільки разів чула, як мурмоче старий дуб, а ялина тільки ледь-ледь похитує волохатими вітами.

От одного разу мала вирішила пострибати далі від дуба та ялини.

— С-ш-ш-ш, — раптом почула білочка страшне сичання і побачила, як до неї повзе довга, покручена, тонка й слизька гілка — тільки без листя. Вона ніколи не бачила, щоб гіллячки повзали.

То була змія. (За Оксаною Іваненко).

3. Іменники – мама-білка, білочку, дуба, ялини, вітами, гілка, листя, змія; 

прикметники – маленьку, руденька, старий, волохатими, страшне, довга, покручена, тонка, слизька; 

дієслова -  навчила, лазити, стрибати, забігати, прохала, знала, чула, мурмоче, похитує, вирішила, пострибати, почула, побачила, повзе, бачила, повзали;

прийменники – від, до, без.