Інші завдання дивись тут...

ВПРАВА  100. 1. Прочитай прислів'я і приказки. Поясни їхній зміст.

1. Робота гарна, та день малий. 2. Роботи багато, а користі мало. 3. Роботі ніколи немає кінця. 4. Їсти дай, пити дай, а про роботу не питай. 5. За чужою роботою й світу не бачить. 6. У роботі швидко час минає.

2. Випиши з речень усі форми іменника робота. Позначу них закінчення.

3. Склади й запиши речення з двома формами цього іменни­ка (на вибір).

ВІДПОВІДЬ.

2. Робот[а], робот[и], робот[і], робот[у], робот[ою], робот[і].

3. Тато пишається своєю роботою. Робота мого тата потрібна й цікава.

Учитель зосереджено перевіряв домашню роботу. Сьогодні мама швидко зробив усю домашню роботу.

Візьми до уваги! Слова можуть мати різні форми, коли в них змінюються лише закінчення (наприклад, робота, роботи, роботі, роботу, роботою, на роботі), а основне зна­чення залишається незмінним

 

ВПРАВА  100. 1. Прочитай прислів'я і приказки. Поясни їхній зміст.

1. Робота гарна, та день малий. 2. Роботи багато, а користі мало. 3. Роботі ніколи немає кінця. 4. Їсти дай, пити дай, а про роботу не питай. 5. За чужою роботою й світу не бачить. 6. У роботі швидко час минає.

2. Випиши з речень усі форми іменника робота. Позначу них закінчення.

3. Склади й запиши речення з двома формами цього іменни­ка (на вибір).

ВІДПОВІДЬ.

2. Робот[а], робот[и], робот[і], робот[у], робот[ою], робот[і].

3. Тато пишається своєю роботою. Робота мого тата потрібна й цікава.

Учитель зосереджено перевіряв домашню роботу. Сьогодні мама швидко зробив усю домашню роботу.

 

Візьми до уваги! Слова можуть мати різні форми, коли в них змінюються лише закінчення (наприклад, робота, роботи, роботі, роботу, роботою, на роботі), а основне зна­чення залишається незмінним.

 

ВПРАВА  101.

1. Прочитайте правила.

Форма називного відмінка однини є початковою формою іменника.

Зміну іменників за відмінками називають відміню­ванням, або змінюванням за відмінками.

2. Поставте одне одному запитання за змістом правил і дайте на них відповіді.

ВІДПОВІДЬ.

Що називають початковою формою іменника?

Що називають відмінюванням?

Як називають зміну іменників за відмінками?

 

ВПРАВА  102.

1. Розгляньте таблицю на сто­рінці 52. Запам'ятайте назви відмінків та їхні скорочені позначення.

2. Вивчіть відмінкові питання, на які відповідають відмінки іменників. Зверніть увагу на питання називного і знахідно­го, родового і знахідного, давального і місцевого відмінків.

	Скорочене		Приклади
Назва		Відмінкові	відмінювання
відмінка	позначення	питання	іменників
	відмінка		в однині	у множині
Називний	Н.	хто? що?	учень	учні
Родовий	Р.	кого? чого?	учня	учнів
Давальний	д.	кому? чому?	учневі (-ю)	учням
Знахідний	Зн.	кого? що?	учня	учнів
Орудний	Ор.	ким? чим?	учнем	учнями
Місцевий	М.	на кому? на чому?	(на) учневі (-ю)	(на)учнях
Кличний	Кл.	—	учню	учні

3. Провідміняйте усно за поданим зразком іменник день в однині та множині.

4. Складіть і запишіть семеро речень із різними формами цього слова за варіантами: форма однини (І варіант), форма множини (II варіант).

ВІДПОВІДЬ.

Однина.

Н.в. день	Сьогодні у мене день народження.
Р.в. дня	Я старанно готуюсь до цього святкового дня.
Д.в. дневі, дню	Я радію кожному дню.
З.в. дня	Цього року я не святкуватиму дня народження.
Ор.в. днем	24 серпня оголосили днем незалежності України.
М.в. у дневі	У цьому дневі сталась прикра пригода.
К.в. дню	Дню, не будь сьогодні сумним.

Множина.

Н.в. дні	Настали безтурботні вихідні дні.
Р.в. днів	У тижні сім днів.
Д.в. дням	Хвала сонячним дням збору врожаю.
З.в. днів	Тиждень минув без радісних днів.
Ор.в. днями	Наийближчими днями ми поїдемо на екскурсію.
М.в. на днях	На днях відбулась незвичайна подія.
К.в. дні	Дні, не несіть сум у наші оселі.

 

ВПРАВА  103.

1. Прочитайте вірш. Доберіть до нього заголовок. Що виражає дібраний заголовок — тему чи головну думку вірша?

Називний питає: хто ти? що т и ?

Хоче він про наслідки роботи

і про тебе чути лиш похвали,

щоб тебе як приклад називали.

Родовий доскіпує свого —

хоче знати він: кого? чого?

І про тебе знать, якого роду,

що немає роду переводу.

Все давальний дасть — не жаль йому,

але хоче знать: кому? ч о м у ?

Знять про тебе, гожого на вроду,

що даєш і ти свому народу?

У знахідного свої потреби:

він — кого? і що? — питає в тебе.

І кого всі ми за друзів маєм,

і що друзі роблять нам навзаєм (взаємно)?

А орудний хоче знать: к и м ? ч и м ?

У труді орудуй разом з ним.

Хоче знать: що здатний ти утнути?

Чим ти сильний? Ким ти хочеш бути?

А місцевий — де? В якому місці?

Хоче знати у селі чи в місті?

Кличний закликає всіх навколо:

гей, Іване, Петре чи Миколо!..               (Дмитро Білоус).

2. Назвіть усі відмінки. Поясніть, чому вони мають такі назви.

3. Складіть текст-розповідь про відмінки іменників за змістом вірша. Розкажіть одне одному.

4. Зіставте і порівняйте питання місцевого відмінка іменників у вірші і в таблиці. Зробіть висновок.

ВІДПОВІДЬ.

1. Відмінки іменників. Виражає тему.

Як відмінювати іменники. Виражає головну думку.

2. Називний відмінок називає предмети, тому питає: хто ти? що т и ?.   

Родовий відмінок допитується про рід предмета питаннями кого? чого?  Давальний відмінок щиро хоче знати кому? ч о м у? давати .

Знахідний відмінок цікавить кого друзями вважаєм, що із ними спільне маєм питаннями кого? і що?.

Орудний відмінок хоче знати ким хочем бути, чим сильні ми питаннями к и м ?,  ч и м ?

А місцевий вкаже в якому місці питанням де? 

Кличний до гурту закликає всіх навколо.

 

ВПРАВА  104. 1. Прочитай. Визнач тему й головну думку вірша. Добери до нього заголовок.

Розквітай, прекрасна Україно,

рідна земле, матінко моя.

Хай лунає мова солов'їна,

пісня неповторная твоя.

Хай смереки, ясени й тополі,

квіти, луки, трави і сади

шепотять нам вірші щедрі, добрі, вольні

чисті, із джерельної води.                   (Надія Голуб).

2. Назви іменники, ужиті у вірші в початковій формі (називно­му відмінку однини).

3. Випиши з вірша іменники у множині, зазнач у дужках їхню початкову форму.

4. Доведи, що виділені іменники вживаються у кличному від­мінку однини.

ВІДПОВІДЬ.

1. Моя Україна. Розквітай, Україно.

Тема: розповідь про красу рідного краю.

Головна думка: уславлення краси рідного краю.

2. Мова, пісня.

3. Смереки (смерека), ясени (ясен), тополі (тополя), квіти (квітка), луки (лук), трави (трава), сади (сад), вірші (вірш).

4. Кличний відмінок використовується у звертаннях: Україно, земле, матінко.

 

ВПРАВА  105. 1. Прочитай висловлювання про Україну. Вивчи їх напам'ять. Запиши з пам'яті.

1. Свою Україну любіть (Тарас Шевченко). 2. Україно моя. Україно, я для тебе у світі живу (Дмитро Павлачко). 3. Кохаю край наш дорогий, що зветься Україна (Володимир Сосюра). 4. І єдиній моїй Україні — нероз­дільна моя любов (Леонід Полтава).

2. Назви повторюваний іменник. Познач у ньому закінчення. Запиши в дужках відмінок повторюваного іменника.

3. Добери синоніми до іменника Україна. Слова для довідки: країна, держава, Батьківщина, Вітчизна, рідний край.

ВІДПОВІДЬ.

2. Україн[у] (Зн.в.), Україн[о] (Кл.в.), Україн[ою] (Ор.в.), Україн[і] (Д.в.).

3. Україна, Вкраїна, рідний край, рідна країна, рідна сторона.

 

ВПРАВА  106. 1. Прочитай прислів'я і приказки про рідний край. Поясни їхній зміст.

1. Рідний край — земний рай. 2. Де рідний край, там і під ялиною рай. 3. Кожному милий рідний край. 4. За рідний край хоч помирай! 5. Рідний край має свій звичай.

2. Назви речення, у яких іменник край уживається в називно­му відмінку однини.

3. Самостійно добери й запиши прислів'я і приказки про рідний край.

4. Усно склади речення зі сполученням слів рідний край у формах знахідного і місцевого відмінків однини.

ВІДПОВІДЬ.

2. Рідний край — земний рай. Рідний край має свій звичай.

3. За рідним краєм і в небі сумно. Свій край, як рай, а чужа країна, як домовина. 

4. Я захоплююсь красою рідного краю. У рідному краю щедрих людей багато. 

ВПРАВА  107.1. Пригадай, як підписуємо поштовий конверт. Розкажи, у якому відмінку вживають іменники, що називають прізви­ще, ім'я та по батькові людини, якій адресують листа. Розрізняй значення слів адресат (той, хто одержує листа, повідомлення) і адресант (той, хто надсилає листа: повідомлення).

2. Заповни поштовий конверт, використовуючи іменники в називному відмінку однини.

ВІДПОВІДЬ.

2. Вулиця …. , будинок …  

    Село …. 

    …. район

    …. область

    Україна

 

ВПРАВА 108.

1. Прочитай текст. Доповни розповідь новою інформацією.

Усе своє життя українські козаки присвячували бо­ротьбі із загарбниками — турками, татарами, польською шляхтою і російським царизмом. У жорстокій боротьбі з ворогами запорожці вмирали як лицарі. Зустріти смерть у бою вони вважали для себе за честь (За Дмитром Яворницьким).

2. Зверни увагу на виділений іменник, який уживається в різних відмінках. Скористайся правилом і поясни, як розрізнити відмінкові форми цих іменників.

3. Самостійно склади й запиши двоє речень із виділеним іменником. У реченнях використай іменник у формі даваль­ного і місцевого відмінків однини.

ВІДПОВІДЬ.

2. Присвячували (чому?) боротьбі (Д.в.)

    У боротьбі (у чому?) (М.в.)

3. Думи присвячені боротьбі (Д.в.) славних козаків за волю. У боротьбі (М.в.) за волю полягло багато героїв.

 

ВПРАВА 109. Розкажіть одне одному, що ви знаєте про українських козаків.

   Запорозькі козаки мали за столицю Січ. Це було розчищене серед лісу або укріплене частоколом місце. На ньому козаки зводили селище. Січ була резиденцією (місце перебування уряду, керівників держави і високопоставлених осіб) всіх головних старшин козацтва. Саме завдяки Січі зміц­нювалося українське козацтво.

  У Січі жодного значення не мали ні знатність роду, ні перевага віку. Цінувалися серед товариства передусім розум, кмітливість, досвід і сміливість (За Дмитром Яворницьким).

2. Визначте відмінки іменника, що повторюється в тексті. Випишіть речення, у яких цей іменник уживається в даваль­ному і місцевому відмінках.

3. Поясніть розділові знаки в останньому реченні.

4. Удоскональте текст, уникаючи повторів.

ВІДПОВІДЬ.

2. Запорозькі козаки мали за столицю Січ (Зн.в.). Січ (Н.в.) була резиденцією (місце перебування уряду, керівників держави і високопоставлених осіб) всіх головних старшин козацтва (Р.в.). Саме завдяки Січі (Д.в.) зміц­нювалося українське козацтво (Н.в.). У Січі (М.в.) жодного значення не мали ні знатність роду, ні перевага віку.

3. Комою відділяються однорідні члени речення (однорідні підмети).

4. Запорозькі козаки мали за столицю Січ. Це було розчищене серед лісу або укріплене частоколом місце. На ньому козаки зводили селище. Січ була  резиденцією (місце перебування уряду, керівників держави і високопоставлених осіб) всіх головних старшин козацтва. Саме завдяки їй зміц­нювалося українське козацтво.

  У Січі жодного значення не мали ні знатність роду, ні перевага віку. Цінувалися серед товариства передусім розум, кмітливість, досвід і сміливість.

 

ВПРАВА 110. 1. Прочитай поради. Поясни їхній зміст.

1. Ніколи не говори другові того, що він не хотів би чути. 2. Не хо­чеш почути поганих слів, не кажи їх сам своєму співбесідникові. 3. Що маєш повідомити своє­му співрозмовникові — наперед обміркуй. 4. Завжди даруй своєму товаришеві якомога більше слів, які підкреслюють шанобливе став­лення до нього: «дякую», «будь ласка», «перепрошую».

2. Випиши словосполучення дієслово + іменник у давальному відмінку однини.

3. Постав іменник друг у формі місцевого відмінка однини. Склади й запиши з ним речення за фотоілюстрацією.

4. Добери споріднені слова до іменника розмова. Визнач у них корінь.

ВІДПОВІДЬ.

2. Не говори (кому?) другові, не кажи (кому?) співбесідникові, повідомити (кому?) співрозмовникові, даруй (кому?) товаришеві.

3. На другові. Сьогодні на моєму другові нова футболка.

4. Розмова, мова, розмовляти. 

 

ВПРАВА 111. 1. Прочитай текст. Добери до нього заголовок.

    Почалася заметіль. Цілу добу гуляла завірюха. У завірюсі зникли дерева і будинки. Потім несподівано почалась відлига. Закапало з дахів. Висипали на вулицю діти, радіючи відлизі. Скресла річка, — почалася повінь. По річці попливла крига. Діти дивилися, як по кризі походжали ворони, шукаючи поживи.

2. Випиши виділені іменники в таблицю за зразком. Познач у них закінчення.

3. Сформулюй правило про зміну кінцевих приголосних звуків основи в іменниках жіночого роду перед закінченням -і в місцевому відмінку однини. Звір свій висновок із правилом.

4. Доповни таблицю відмінковими формами іменників, яких не вистачає.

ВІДПОВІДЬ.

2.

Називний відмінок	Давальний відмінок	Місцевий відмінок	Чергування кінцевих приголосних основи
Річк[а]	Річц[і]	по річц[і]	[к] - [ц']
криг[а]	криз[і]	по криз[і]	[г] - [з']
завірюх[а]	завірюс[і]	у завірюс[і]	[х] - [с']
відлиг[а]	відлиз[і]	при відлиз[і]	[г] - [з']

3. В іменниках жіночого роду перед закінченням -і в давальному і місцевому відмінках однини кінцеві приголосні основи [г], [к], [х] змінюють­ся на [з'], [ц'], [с'].

 

ВПРАВА 112.

1. Поставте іменники чоловічого роду луг, бік, рух у місцевому відмінку однини.

2. Запишіть іменники в таблицю за зразком. Позначте закінчення.

3. Зробіть висновок про чергування кінцевих приголосних основи перед закінченням -і в іменниках чоловічого роду в місцевому відмінку однини.

ВІДПОВІДЬ.

2. Чоловічий рід

Називний відмінок	Місцевий відмінок	Чергування кінцевих приголосних основи
берег[]	на берез[і]	[г] - [з']
луг[]	на луз[і]	[г] - [з']
бік[]	на боц[і]	[к] - [ц']
рух[]	у рус[і]	[х] - [с']

3. В іменниках чоловічого і середнього роду в місце­вому відмінку однини кінцеві приголосні основи [г ], [к], [х]  перед закінченням –і змінюються на

[з'], [ц'], [с'].

 

ВПРАВА 113. 1. Постав іменники середнього роду око, вухо в місце­вому відмінку однини.

2. Запиши іменники в таблицю за зразком. Познач закінчення.

3. Зроби висновок про чергування кінцевих приголосних основи перед закінченням -і в іменниках середнього роду.

4. Звір свій висновок із правилом.

ВІДПОВІДЬ.

2. Середній рід

Називний відмінок	Місцевий відмінок	Чергування кінцевих приголосних основи
молоко	у молоці	[к] - [ц']
око	на оці	[к] - [ц']
вухо	у вусі	[х] - [с']

3. В іменниках чоловічого і середнього роду в місце­вому відмінку однини кінцеві приголосні основи [г ], [к], [х]  перед закінченням –і змінюються на

[з'], [ц'], [с'].

 

ВПРАВА 114. 1. Прочитай вірш. Вивчи його напам'ять.

Як виконуєш завдання,

не забудь про чергування.

Як поріг — то на порозі,

ну, а ріг — пиши на розі.

Коли вухо — то у вусі,

а кожух — то на кожусі,

Як урок — то на уроці,

око — порошинка в оці.     (Алла Свашенко).

2. Назви іменники в місцевому відмінку однини. Поясни чергування кінцевих приголосних основи в цих словах.

3. Склади й запиши з ними речення.

ВІДПОВІДЬ.

2. На порозі, на розі, у вусі, на кожусі, на уроці, в оці.

3. На порозі школи мене чекав однокласник. На розі вулиць побудували новий магазин. У її вусі висіла блискуча сережка. На кожусі улягся кіт. На уроці природознавства завжди цікаво. Щось запекло мене в оці.

 

ВПРАВА 115. 1. Прочитайте й відгадайте загадки.

1. Червоне коромисло через річку повисло. 2. Ішли чоловік і жінка вулицею. Коли вони підходили до своєї домівки, побачила їх у вікно дитина і гукнула: «Добрий день вам, татусю й матусю!». Одначе то не був їхній син. Хто ж то був? 3. Ішло дві матері, дві дочки й онука. Скільки було всіх людей? 4. Не побачиш його оком, не торкнешся ненароком. Ані вухом не почуєш, лише но­сом ти відчуєш.

2. Знайди іменники, у яких зі зміною форми слова відбува­ється зміна кінцевого приголосного основи.

3. Випиши ці іменники, поставивши їх у початковій формі: а поряд через риску зазнач форми цих іменників у давальному і місцевому відмінках однини.

ВІДПОВІДЬ.

1. Веселка. Дочка. Троє людей: бабуся, мама, внучка. Запах. 

2. Веселка – на веселці, дочка – на дочці.

 

ВПРАВА 116.

1) Тема тексту: розповідь про прихід осені.

2)

Іменники	Звуки, що чергуються
Лід — льоду	[і] з [о]
лебідь — лебедя	[і] з [е]
осінь — осені	[і] з [е]
радість — радості	[і] з [о]

3). У деяких іменниках жіночого і чоловічого роду, що в початковій формі мають нульове закінчення, зі зміною форми слова в корені відбувається чергування голосних звуків [і] з [о] або [е].

 

ВПРАВА 117.

1. Головна думка: Тож будьмо, друзі, завжди людяними!

2. Ніщо так не прикрашає людину — і школяра, і до­рослого, — як скромність (скромності), привітність (привітності), щирість (щирості), добро­зичливість (доброзичливості). А почуття власної гідності (гідність) й честі ніколи не дозволить принижуватися, бути нечесним. І навпаки: ніщо так не викликає зневаги й обурення, як вияв підла­бузництва, нахабності (нахабність), бездушності (бездушність). Тож будьмо, друзі, завжди людяними!

  

ВПРАВА 118.

2. Пізнай свої можливості  

і жити вчись по щирості.

По щирості, без хитрості,

без заздрості, зрадливості.

Хай буде більше радості

від юності до старості.

Хвала одвазі й смілості —

війна — зарозумілості.         (Алла Свишенко)

3. Звукові моделі іменників-антонімів:

юності [й у н о с т' і]   [= •́ | — •| — = •]

старості [с т а р о с т' і]    [— — •́́ | — •| — = •],

4. Мудрості (у значенні щось трудне) політ і мудрість (у значенні якість) краси. Мудрість – мудрості (чергування [і] з [о]).

 

ВПРАВА 119. У труді цінується майстерність. Хто шукає трудність, знаходить мудрість. Старанність і вправність — сестри.

2. Майстерність (майстерності), вправність (вправності), мудрість (мудрості), старанність (старанності), трудність (трудності) – чергування [і] з [о].

 

ВПРАВА 120.

1. Тема тексту: розповідь про жовтневий вечір. Мікротеми абзаців: жовте осіннє забарвлення, народження блакитного жовтневого вечора.

На мою думку, у тексті йдеться про осінь. По-перше, дерева забарвлені в жовто-оранжеві барви саме в цю пору. По-друге, ранок жовтневий, що означає під час осіннього місяця.

2. Яскраво жовтіли на горбі ясени і берези. Там, де пану­вав оранжевий колір, можна було вгадати клени. Вогнем палахкотіли осики.

   Тихо, красиво народжувався блакитний жовтневий вечір. З'явилось безліч зір під величезним шатром тем­ної ночі (За Віталієм Севастьяновим).

3. Берези – беріз, колір – кольори, вечір – вечора, зір – зоря, ночі – ніч.

 

ВПРАВА 121.

2. Правило про правопис закін­чень іменників жіночого роду на -а (-я) в родовому відмінку однини: після твердих приголосних мають закінчення -и, а після м'яких приголосних та [ж], [ч], [ш] — закінчення -і.

Дорога – дороги, машина – машини, межа – межі, круча – кручі, груша – груші.

 

ВПРАВА 122.

   Красиво й легко перескакує білочка з гілки на гілку. Не боїть­ся тепер вона приходу зими, бо на­дбала вдосталь горіхів і грибів, яких вистачить до весни.

   Гірші справи у козулі. Немає вже соковитої смач­ної травички. І зовсім нелегко було б козулі взимку, якби лісники не заготували для неї та інших тварин запашного сіна.

    Швидко звикають тварини до лісової їдальні. З усіх кінців сходяться вони сюди, щоб пожи­витися смачною їжею.

2. Мікротеми тексту: дбайлива білка, козуля і зима, лісова їдальня.

 

ВПРАВА 123.

2. Де верба — там і вода. Ліс і вода — брат і сестра. Вода пливе — час минає.

Який поріг, такий й господар. Хліб — батько, вода — мати. Криниця з водою — що людина з розумом. Яка криниця, така й  господиня. Вода віддячить за доброту. У глибокій воді велика риба.

3. Верба – верби, вода – води, криниця – криниці, доброту – доброти, господиня – господині, сестра – сестри, людина – людини.

 

ВПРАВА 124. За народними прикметами поява веселки ввечері ві­щує на завтра теплий день. Якщо у папороті листя скру­чене донизу, то слід сподіватися сонячної днини. Про дощ можуть сповіщати нерозкриті квіточки мальви, стулені листочки конюшини та квасениці.

2. Весел[к]и, дни[н]и, маль[в]и, конюши[н]и, квасени[ц']і.

3. Звуко-буквений аналіз.

1. дощ

2. дощ (односкладове слово)

3. дощ (у односкладових словах наголос не позначують)

4. [д о ш ч]  [— • — —]

5. дощ («де», «о», «ща»)

6. звуків 4, букв 3

7. буква щ позначає два звуки [ш], [ч]

 

1 якщо

2. як – що

3. якщо́

4. [й а к ш ч о]    [= • — | — — •́],

5. якщо («я», «ка», «ща», «о»)

6. звуків 6, букв 4

7. буква щ позначає два звуки [ш], [ч], буква я на початку слова позначає два звуки м'який приголосний [й] та голосний [а].

 

ВПРАВА 125. Якщо ви завітаєте передосіннього дн[я] до полісько­го ліс[у], то не пошкодуєте. Бо ви неодмінно натрапите на вересове поле, сповнене медового дух[у] і бджолиного дзвон[у], неповторної ясної сині.

  Мене вересове поле завжди приворожує. Ні з чим не порівняти цю окрасу Поліського кра[ю]!

3. Іменники чоловічого роду в родовому відмінку однини мають закінчення -а (-я) або -у (-ю). Для перевірки треба зверну­тися до орфографічного словника.

 

ВПРАВА 126.

Заголовок тексту: «Їжак», «Пожива для їжака»

Унизу, поміж опалим листям, пробирається гущави­ною осіннього лісу їжак. Сьогодні йому не вдалося здобу­ти ні вужа, ні жука, ні павука, ні черв'яка, зате пощас­тило натрапити на гриби. І ось тепер він несе на голочках боровика, маслюка, підберезника, і груздя, а також ку­щик м'якого зеленого моху, який знадобиться для зимо­вого ліжка.

 

ВПРАВА 127.

Родовий відмінок (нема кого?, чого?)
Мільйона	оленя	року	інею
квадрата	карася	журналу	краю
іменника	мізинця	успіху	стилю
механіка	учителя	майдану	танцю
директора	тижня	диктанту	вогню
Києва	Сергія	Бугу	болю
Дніпра	Тернополя	Пруту	Дунаю

3. Словосполучення: першого мільйона, великого квадрата, ознаки іменника,  вправного механіка, директора заводу, міста Києва, ріки Дніпро, швидкого оленя.

Верткого карася, пальця мізинця, першого учителя, третього тижня, мого Сергія, міста Тернополя, нового року, мого журналу, синього інею, великого успіху, широкого майдану, першого диктанту, річки Бугу, річки Пруту, нашого краю, модного стилю, веселого танцю, яскравого вогню, сильного болю, широкого Дунаю.

4. Сильний біль відчула Софійка. Дівчинка поморщилась від раптового болю. Не насміхайся над чужим болем!

 

ВПРАВА 128.

1. На мою думку, текст про вовка науковий. По-перше, вживаються числові характеристики, терміни. По-друге, мова лаконічна, мало художніх засобів.

Мікротеми: зовнішність вовка, повадки тварини.

2.    У вовка сірого голова велика, ши­роколоба, шия коротка, малорухома. Довжина тулуба в самця перевищує 120 см. Забарвлення хутра влітку руду­вате, а взимку — бурувато-сірого кольору.

    Підкрадається вовк звичайно до оленя, дикого кабана, козулі, а також полює на зайця, ховраха, водоплавного птаха. Лігво він влаштовує серед бурелому, чагарнику або густого очерету. Швидкість бігу цього хижака досягає 80 кілометрів за годину.

 

ВПРАВА 129. Держава (ж. р., одн., Н.в.) — державою (ж. р., одн., Ор.в.),  республіка (ж. р., одн., Н.в.) — республікою (ж. р., одн., Ор.в.), революція (ж. р., одн., Н.в.) — революцією (ж. р., одн., Ор.в.), надія (ж. р., одн., Н.в.) – надією (ж. р., одн., Ор.в.), земля (ж. р., одн., Н.в.) — землею (ж. р., одн., Ор.в.), межа (ж. р., одн., Н.в.) — межею (ж. р., одн., Ор.в.), задача (ж. р., одн., Н.в.) — задачею (ж. р., одн., Ор.в.), ратуша (ж. р., одн., Н.в.) — ратушею (ж. р., одн., Ор.в.).

3. Закінчення в орудному відмінку однини іменників жіночого роду з основою на:

• твердий приголосний, крім [ж], [ч], [ш]: -ою (державою, республікою);

• м'який приголосний: -ею (землею);

• шиплячий ([ж], [ч], [ш]): -ею  (межею, задачею, ратушею);

• [й]: -єю (революцією [р е в о л' у ц' і й е у], надією [н а д' і й е й у]).

 

ВПРАВА 130.

Заголовок тексту: «Новий день», «Народжується новий день».

 Ніч. Темінь. Земля оповита тишею (-ею після останнього шиплячого звуку основи [ш]). Чути лише, як за електромережею (-ею після останнього шиплячого звуку основи [ж]), під високою кручею (-ею після останнього шиплячого звуку основи [ч]) хлюпочеться вода в річці. Звідти тягне прохолодою (-ою після останнього твердого звуку основи [д]). Інколи щось шелесне в траві. Скинеться риба в річці. Час від часу порушують устояну тишу лише птахи, і тоді перед лінією (-єю після останнього звуку основи [й]) горизонту з'явилася світла смуга — народжується новий день.

2.

Будова слова (в квадратних дужках закінчення, підкреслена основа)	Звуковий розбір слова	Закінчення в орудному відмінку
Тиш[ею]	[т и ш е й у]	-ею після останнього шиплячого звуку основи [ш]
електромереж[ею]	[е л е к т р о м е р е ж е й у]	-ею після останнього шиплячого звуку основи [ж]
круч[ею]	[к р у ч е й у]	-ею після останнього шиплячого звуку основи [ч]
прохолод[ою]	[п р о х о л о д о й у]	-ою після останнього твердого звуку основи [д]
ліні[єю]	[л' і н' і й е й у]	(-єю після останнього звуку основи [й]

3. З'явилася (апостроф після префікса з- перед я).

Об'ява, під'їзд, з'єднання, з'юрмились.

 

ВПРАВА 131.

Закінчення іменників чоловічого роду в орудному відмінку однини
-ом (з основою на твердий приголосний, крім шиплячих)	-ем (з основою на кінцевий м'який звук та шиплячі)	-єм (з основою на [й])
рік [р' і к] — роком сік [с' і к] — соком лак [л а к] — лаком цемент [ц е м е н т] — цементом вир [в и р] — виром	день [д е н'] — днем нуль [н у л'] — нулем ніж [н' і ж] — ножем меч [м е ч] — мечем душ [д у ш] — душем	гай [г а й] — гаєм рій [р' і й] — роєм чай [ч а й] — чаєм край [к р а й] — краєм ручай [р у ч а й] — ручаєм

 

ВПРАВА 132. Другом, братом, помічником, співрозмовником (основа на твердий приголосний звук). Учителем, учнем, приятелем, хлопцем (основа на м'який приголосний звук). Глядачем, слухачем, доповідачем, перекладачем (основа на шиплячий приголосний звук). Дощем, кущем, плащем, борщем (основа на шиплячий приголосний звук). Гаєм, обрієм, не­бокраєм, трамваєм (основа на [й]).

3. Речення. З другом я почуваюся впевненим. Учора з братом відвідав далеких родичів. Старосту класу можна вважати помічником учителя. Василько був гарним співрозмовником.

Нещодавно з учителем побували на цікавій екскурсії. Цього навчального року став учнем четвертого класу. З приятелем відвідуємо спортивну секцію. Оленка за партою сидить з хлопцем.

Мама стала бажаним глядачем на моєму концерті. Андрійко стає терпеливим слухачем моїх багатьох розповідей. Багато цікавих тем було розкрито першим доповідачем. Я мрію стати перекладачем.

З проливним дощем прийшов осінній день. Під великим кущем притаївся лякливий заєць. Під плащем я ховався від великих дощових крапель. Мама подала миску з борщем.

Трелі солов'я лунали над зеленим гаєм. Над обрієм сходило сонце. Над небокраєм піднялась кольорова веселка. Трамваєм їду на гурток.

 

ВПРАВА 133. Головна думка: «ти по рідних стежках іди».

2. Словосполучення з іменниками чоловічого роду в орудному відмінку однини: пахнуть споришем, вертаються з дощем, біжать землею, рідною зорею.

 

ВПРАВА 134.

2. Закінчення іменників чоловічого роду в орудному відмінку: конструктор[ом], інженер[ом], комбайнер[ом], архітектор[ом], оператор[ом], програмувальник[ом], вчител[ем], лікар[ем], перукар[ем], тренер[ом].

3. Іменники чоловічого роду з основою на -р в орудному відмінку однини можуть мати закінчення —ом чи —ем, правопис їх треба перевіряти за орфографічним словником.

4. Ким ти хочеш стати в майбутньому.

 

ВПРАВА 135.

Заголовок тексту: «Мій батько - шофер», «Хочу стати шофером».

2. Мій батько працює шофером. Він дуже любить подо­рожувати і тому стверджує, що не хотів би бути ніким іншим — ні інженером , ні теслярем, ні бетонярем, ні бондарем, ні чоботарем чи склярем, муляром чи столяром.

   Я теж хочу стати шофером.

3. Кілька речень про професії батьків з іменниками в орудному відмінку.

Мій батько працює лікарем. Уважно спілкується з кожним пацієнтом. Терпеливо бореться з його хворобою. Потім слушною порадою допомагає надалі бути здоровим.

Моя мама працює вчителем математики. Терпеливо працює з кожним учнем над складною задачею. З прикладом усім справитись значно легше. Іноді теж із домашнім завданням з математики звертаюся до своєї мами. Старанність та вміння нагороджується гарною оцінкою з предмета. Кожен учень хоче бути відмінником.

Мій брат працює інженером на заводі. Доводиться працювати не тільки руками, а й головою. Нелегко справитись з кожною поломкою. Спочатку зосереджено міркує над проблемою, потім береться до улюбленої справи. Брат справляється з ремонтом різного обладнання. Він задоволений своєю цікавою роботою.

 

ВПРАВА 136. Іменники – назви професій: модельєром, авіатором, інженером, конструктором, дизайнером, чоботарем, кухарем, тренером, актором, шахтарем, столяром, лікарем, вівчарем, зброярем, архітектором, муляром, каменярем, контролером, малярем, воротарем.

2. Слова в абетковій послідовності: авіатором, актором, архітектором, вівчарем, воротарем, дизайнером, зброярем, інженером, каменярем, конструктором, контролером, кухарем,  лікарем, малярем, модельєром, муляром, столяром, тренером, чоботарем, шахтарем.

3. Левка Мацієвича по праву можна назвати першим українським авіатором. Відомим українським актором став Богдан Бенюк. Львівський оперний театр був спроектований відомим польським архітектором.

Для випасання отар селяни послуговувалися вівчарем. Перемога нашої футбольної команди багато в чому забезпечена вправним воротарем. Моя сестра стала гарним дизайнером.  Невідомим зброярем виготовлений музейний меч. Мій брат працює головним  інженером на великому підприємстві. Івана Франка по праву називають Великим Каменярем. У майбутньому стану конструктором. Моя мама працює контролером. Смачна страва приготовлена молодим кухарем. Рецепт був виписаний дільничним лікарем. Стіни собору були чудово розписані відомим малярем. У салоні ательє я зустрівся зі знаним модельєром. Улітку муляром був зведений новий будинок. Дубові двері були зроблені сусідським столяром. З нашим тренером побували на обласних змаганнях. Перед чоботарем лежала пара зношеного взуття. Учора відбулась зустріч з відомим шахтарем.

 

ВПРАВА 137. Заголовок тексту: «Подарунок», «Давній звичай», «Найдорожчий подарунок».

2. Який чудовий звичай існує здавна? Здавна існує прекрасний звичай підносити подарун­ки.

Яке головне призначення подарунків? Головне призначення подарунків — виявити повагу до люди­ни.

Кому можна дарувати подарунки? Дарувати подарунки можна всім, кого любите, поважаєте і цінуєте — батькові, матері, сестрі, братові, дідусеві, ба­бусі, родичеві, другові, сусідові.

Який подарунок найкращий і найдорожчий? Найкращий і найдорожчий той подарунок, що зробле­ний своїми руками.

Чи приємно отримувати квіти в подарунок? Завжди дуже приємно, коли дарують квіти.

Чим можна доповнити кожен подарунок? Чудово буде, якщо ви присвятите кому-небудь на­писаний вами вірш або складете вітального листа.

3. Словосполучення з іменниками чоловічого роду в давальному відмінку однини: дарувати (кому?) батьков[і], дарувати матер[і], дарувати сестр[і], дарувати братов[і], дарувати дідус[еві], дарувати бабус[і], дарувати родич[еві], дарувати другов[і], дарувати сусідов[і].

4. Іменники чоловічого роду в давальному відмінку однини мають закінчення -ові, -еві (-єві) або -у (-ю).

 

ВПРАВА 138. Уяви змальовану картину у вірші про веселку Миколи Сингаївського та розглянь  ілюстрацію в підручнику

2. Іменники чоловічого роду в місцевому відмінку однини мають закінчення -ові, -еві, -єві або -у, -ю, -і,  -ї. Наприклад: в небі, на долоні, на лузі, в гаї, у небокраї.

3. Синоніми: небокрай, виднокіл, горизонт, обрій, небосхил.

Звуко-буквений аналіз слова.

1 небокраї

2. не – бо – кра – ї

3. небокра́ї

4. [н е б о к р а й і]    [— • | — • | — — •́ | = •],

5. небокраї («ен», «е», «бе», «о», «ка», «ер», «а», «ї»)

6. звуків 9, букв 8

7. буква ї позначає два звуки: м'який приголосний [й] та голосний [і].

 

ВПРАВА 139. 1. Порівняй сполучення іменників, записані ліворуч і праворуч.

учню Шевчуку брату Дмитру учителю Євгену Петровичу  директору Сергію Івановичу

учневі Шевчуку учню Шевчукові братові Дмитру брату Дмитрові учителеві Євгену Петровичу учителю Євгенові Петровичу директорові Сергію Івановичу директору Сергієві Івановичу

2. Спільне: праворуч і ліворуч однакові іменники. Відмінне: різні закінчення в давальному відмінку. На слух краще сприймаються сполучення іменників ліворуч.

3. Якщо в мовленні збігаються два іменники чоловічого роду в давальному або місцевому відмінках одни­ни, то їх краще вживати з різними закінченнями.

 

ВПРАВА 140.

Сопілка — вівчареві (Д.в) втіха.

Чужому лихові (Д.в.) не смійся.

Нащо пугачеві (Д.в.) дзеркало, коли він і так гарний.

Просо вітру боїться, а дощу (Д.в.) кланяється.

Що на  думці (М.в.), те й на язиці (М.в.).

Розкажи другу (Д.в) — піде по кругу (М.в.).

По одежі (М.в.) нас вітають, а по розумі (М.в.) проводжають.

 

ВПРАВА 141. Заголовок: «Щедрий дар», «Щедрий дар Вітчизні», «Привітання рідного краю».

Покосили жито (одн., жита́), жито (одн., жита́) і пшеницю (одн., пшениці)

і шепочуть квіти (мн.) про нічні зірниці (мн.),

про ранкові роси (мн.), про вітри (мн.) ласкаві,

що під ними гнуться верби (мн.) кучеряві.

Щедрий дар (одн., дари) Вітчизні (одн., вітчизни) віддають баштани (мн.)

і сади (мн.), де сяйво (одн.) поміж листям (одн.) тане.

І синіє небо (одн.) над зеленим гаєм (одн., гаї),

рідний край (одн., краї) вітає з добрим урожаєм (одн., урожаї).          

 

ВПРАВА 142.  Відмінювання іменників.

 

ВПРАВА 143. Заголовок тексту: «Казковість дерев», «Дерева з казки», «Лісова казка».

Косий промінь сонця зрідка виглядає в прорізі хмари. Сосна височить, мовби якийсь мідний витвір, якась при­мара в зелених шатах. За нею сивіє огрядним стовбуром віковий дуб. Ще далі мерехтить молода береза.

2. Головні члени речення та другорядні члени речення.

Косі промені сонця зрідка виглядають у прорізях хмар.

…………_______......................========…………………….

Сосни височать, мовби якісь мідні витвори, якісь примари в зелених шатах.

_____======

За ними сивіють огрядними стовбурами вікові дуби.

………….=====……………………………………………._____

Ще далі мерехтять молоді берези.

…………..=======…………_______

 

ВПРАВА 144. Під час поїздки до Києва ми від­відали зоопарк. Із звір[ів]  найбільше враження на нас справили слон, лев, лама і жирафа, а з птах[ів] – кондори й орли. Сподобалось нам також спостерігати за розвага­ми мавп[]. Не вдалося, на жаль, побачити солов'[їв], сов[], вовк[ів] і лисиць[]. Жодна з подорож[ей]  не запам'яталася нам так, як ця.

2. Правопис відмінкових закінчень іменників у родовому відмінку множини.

3. Багато вражень залишають відвідини зоопарк[ів].

    Нещодавно я теж була на такій екскурсії. Побачила там диких тварин: лев[ів], рис[ей], тигр[ів], мавп[], вовк[ів], лисиць[], пантер[]. У закритих вольєрах було багато птах[ів]. З цікавістю розглядала хижих сокол[ів] та орл[ів], великих павич[ів]. Довелося остерігалися поганої звички верблюд[ів]. Простягала свіжу запашну  траву до маленьких козенят[].

  Згадка про побачених тварин повернеться з багатьох світлин[].

 

ВПРАВА 145. У дуба (чого? Р.в.) радість: із тих жолуд[ів], що замочило навес­ні, два таки проклюнулися паростками й викинули два листочк[и]. Високі трави затулили їх від сонц[я], вітр[у] і злив[и]. Якщо ніхто не затопче — ростіть дубочк[и],  розвивайтеся!

   Велетень також укрився зеленим листям (чим? Ор.в.). У його кроні (у чому? М.в.)  знайшли собі прилисток багато пташок[].

 

ВПРАВА 146.

2. Словосполучення: п’ять будинк[ів], дев’ять вікон[], двадцять дверей[], десять мебл[ів], п’ять гривень[], п’ять доріг[], двадцять дерев[], двадцять бійц[ів], дев’ять солдат[ів], п’ять гвинтівок[], дев’ять шеренг[], двадцять геро[їв], шість розповід[ей].

3. Чи тобі доводилося грати в ігри в команді?

 

ВПРАВА 147. Тема тексту — розповідь про роль прийменників у реченні.

   Як відомо, в українській мові є сім відмінків іменни­ків. Самі вони не можуть упоратися з великою кількістю значень, які потрібно передати. І тоді на допомогу від­мінкам приходять прийменники, щоб виразити найріз­номанітніші відтінки думки.

   Порівняй, наприклад, форми слова світанок, що ма­ють часове значення, без прийменників і з прийменни­ками: світанком — до світанку, перед світанком, протягом світанку, під час світанку, після світанку (За Іваном Вихованцем).

2. В називному відмінку іменники вживаються без прийменників, у місцевому – тільки з прийменником, в інших – з прийменниками чи без них.

 

ВПРАВА 148. Заголовок тексту: «Запорозький флот».

2. Запорозький флот інколи мав сотні морських чайок і був грізною зброєю в боротьбі з ворогом. Майже кожен із відомих гетьманів приділяв велику увагу будівництву чайок. Перші згадки про морські походи запорожців при­падають на  часи Дмитра Вишневецького. Козаки напада­ли на турецькі й татарські міста, визволяли невільників, вели успішну боротьбу зі султанським флотом. Голосний відгомін про це дійшов до нас у народних думах, баладах і легендах.

3. Словосполучення таких частин мови: дієслово + прийменник з іменником місто в різних відмінкових формах: наближатися до міста (чого?, Р.в.), виїжджати з міста (чого?, Р.в.) побувати в місті (в чому?, М.в.), гуляти по місту (чому?, М.в.), відпочивати за містом (чим?, Ор.в.), попрощатися з містом (чим?, Ор.в.).

4. Спільнокореневі слова: похід, ходьба, прихід, хід, похідний, прохідний, захід, ходити.

 

ВПРАВА 149.

2. Якими видами транспорту тобі подобається подорожувати.

3. Туристи непосидючий на­род. Мандрують вони по міст[ах] і сел[ах], ліс[ах] і гор[ах], спус­каються бурхливими річками. Використовують для цього різ­ний транспорт їдуть на потяг[ах] й автобус[ах], велосипед[ах] та мотоцикл[ах], пливуть на пло­т[ах] й у човн[ах], ідуть пішки. У дорозі туристи збагачуються незабутніми враженнями.

 

ВПРАВА 150.

По понеділк[ах] у розкладі уроки … .

По вівторк[ах] я відвідую шкільні предмети … .

По серед[ах] у розкладі навчальні заняття  … .

По четверг[ах] відвідую уроки … .

По п’ятниц[ях] в розкладі є шкільні заняття  …

Інші завдання дивись тут...