© Барна Р., 2020
Серія "Вчимось разом" до підручника
"Українська мова та читання 3 клас Варзацька Л., Трохименко Т."
(використані цитати з підручника у лапках або прописом)
Вправа 204
Скіль-ки див у зо-о-пар-ку, а сю-ди ще тре-ба — хмар-ку! Ту ве-се-лу, бі-ло-бо-ку,
ду-же схо-жу на со-ро-ку! Ні, стри-вай-те: вже во-на ста-ла схо-жа на сло-на...
2� Хмаринка була схожа на сороку, слона.
3� Прикметники: (яку?) веселу, білобоку.
4� Прикметники увиразнюють та прикрашають мовлення.
Вправа 205
Спільнокореневі слова: хмарка, хмарний, хмариться.
Частини мови: (що?, іменник) хмарка; (який?, прикметник) хмарний; (що робить?, дієслово) хмариться.
2� Підкреслили прикметники
|
Загадка |
Відгадка |
|
То чорна, то сива по небі ходила, набив її вітер — сльози розпустила. |
Хмара |
4� Пояснення орфограм: сльози (буквосполучення ьо, бо сльо-зи), розпустила (префікс роз-).
Вправа 206
Текст узято з підручника.
3� І варіант. Найнижче над земною поверхнею нависають шаруваті хмари. Восени та навесні вони рівномірним сірим шаром затягують усе небо, за що й одержали свою назву. Складаються переважно із крапель води.
ІІ варіант. Середній ярус утворюють купчасті хмари, що нагадують великі купи вати. Здебільшого такі хмари теж складаються із водяних краплин, але іноді містять і голочки криги.
ІІІ варіант. Перисті хмари виникають на значних висотах, тому цілком складаються із крижаних кристаликів. За формою вони нагадують пір'я птахів або ажурне мереживо, яке прикрашає небо.
Вправа 207
Витати у хмарах — бути мрійником, сприймати дійсність наївно, нереально.
Мов у хмару оповитий — сумний, похмурий.
Хмари війни — біда, нещастя.
2� Склали речення з крилатим висловом (фразеологізмом)
Малий Василько витав у хмарах. Дідусь повернувся мов у хмару оповитий. Над великою родиною нависли хмари війни.
3� Прикметник у прямому значенні: хмарне небо. Прикметник в переносному значенні: хмарне життя (важке життя), хмарне чоло (сумне чоло).
Вправа 208
Картини дощу: хмари, дощові краплі.
2� Спільнокореневі слова: низали, низки.
Спільнокореневі слова: перлів, перлисті.
Спільнокореневі слова: бризнули, бризки.
Визначаємо частини мови: (що робили?, дієслово) низали; (що?, іменник) низки; (чого?, іменник) перлів; (які?, прикметник) перлисті; (що зробили?, дієслова) бризнули; (що?, іменник) бризки.
3� Хмари по небі блукали, з перлів намисто низали.
Порвалися низки — бризнули бризки, з шумом на землю упали.
Впали перлисті краплини на зелененькі долини, і на лісочки, і на садочки, і на листочки калини.
Вправа 209
Бе-ре-зне-ві струм-ки — во-до-гра-ї спі-ву-чі, пер-ші ді-ти ве-сня-но-го сон-ця дзвін-кі. Як же лю-блять про-бу-дже-ні вер-би пла-ку-чі в тій во-ді по-ло-скать сво-ї ко-си тон-кі!
Березневі струмки поетеса порівнює з водограями.
2� Прикметники, які допомагають уявити спів березневих струмків: співучі, дзвінкі.
3� Поміркували, чому перший місяць весни одержав такі назви: березень, березіль, соковик, березоль…
Вправа 210 Ненаголошений голосний звук [е]
Весня́нка, весні́є, весні́ — бо ве́сни.
2� Березень зиму ламає — весні стежку прокладає.
3� Поширили речення
Березень люту зиму ламає — теплій весні стежку прокладає.
Березень (яку?) люту зиму ламає — весні стежку прокладає.
Березень люту зиму ламає — (якій?) теплій весні стежку прокладає.
Вправа 211
На-ші да-ле-кі пра-щу-ри зу-стрі-ча-ли Но-вий рік у бе-ре-зні. Пра-у-кра-їн-ці з гли-бо-ко-ю по-ша-но-ю ста-ви-ли-ся до при-ро-дних я-вищ. О-скіль-ки ве-сно-ю про-бу-джу-є-ться при-ро-да й по-чи-на-ю-ться по-льо-ві ро-бо-ти, то й Но-вий рік тре-ба ві-дзна-ча-ти на-ве-сні.
Текст має такий заголовок, тому що «наші далекі пращури зустрічали Новий рік у березні»
3� Словосполучення іменників з прикметниками
Пращури (які?) далекі.
Рік (який?) новий.
Пошаною (якою?) глибокою.
Явищ (яких?) природних.
Роботи (які?) польові.
Вправа 212
Березень — найбільш легковажний місяць року. Накликав із теплих країв шпаків та граків. Розбудив ведмедя. Розтермосив сонні дерева. А зігріти й нагодувати нічим.
Побіг у поле й заходився з пагорбів снігові ковдри стягувати, з-під заметів дзвінкі струмочки вивільняти — весну красну закликати.
2� Прислів'я, яке може бути заголовком до тексту: «у березні сніг задуває — весни ще немає».
3� І варіант.
Який місяць найбільш легковажний? Кого березень накликав із теплих країв? Що розтермосив? Які дерева в березні?
ІІ варіант.
Куди побіг березень? Що з пагорбів стягував? Які ковдри стягував? Що вивільняв з-під землі? Які струмочки вивільняв? Яку весну закликав?
4� Словосполучення іменників з прикметниками
Місяць (який?) легковажний.
Країв (яких?) теплих.
Дерева (які?) сонні.
Ковдри (які?) снігові.
Струмочки (які?) дзвінкі.
Весну (яку?) красну.
Вправа 213
Усе оживає! Тут барвистий метелик пролетів. Там напівсонна мушка ворушить крильцями проти сонця. Бруньки радісні на деревах лисніють. З-під торішнього листя соромливо виставив свою фіолетову квітку волохатий сон.
Визначаємо прикметники за питаннями: (який?) барвистий, (яка?) напівсонна, (які?) сонні, (якого?) торішнього, (яку?) фіолетову, (який?) волохатий.
2� Підбираємо слова до звукової схеми:
оживає [● | — ● | — ●́ | = ●]
Читаємо звукову схему: у слові 4 склади, третій склад наголошений, 4 голосних звуки, 2 твердих приголосних звуків, 1 м’який приголосний звук.
крильцями [— — ●́ = | = ●| — ●]
Читаємо звукову схему: у слові 3 склади, перший склад наголошений, 3 голосних звуки, 3 твердих приголосних звуків, 2 м’які приголосні звуки.
Вправа 214
Він прилітає з далекого краю, не спочиваючи, лине, лине. Здається, на світі миліш немає, чим наше подвір'я, стара яворина. Спочине звечора в темному лузі, де в синій заводі чайка кигиче, а потім купається собі в галуззі, гніздо лаштує, буслиху кличе.
Рядки, у яких поет виражає свою любов до перелітного птаха: «здається, на світі миліш немає, чим наше подвір'я, стара яворина».
2� Дієслова-синоніми: прилітає, лине.
3� Сполучення іменників із прикметниками
Краю (якого?) далекого.
Яворина (яка?) стара.
Лузі (якому?) темному.
За́воді (якій?) синій.
Вправа 215
Синоніми: лелека, бузько, чорногуз, бусел.
2� Визначили рід іменників в однині і число іменників
Рано прилетіли лелеки (мн.) — буде тепле літо (с. р., одн.)
Вправа 216 Стилі мовлення
|
Художній опис |
Науковий опис |
|
Тінь упала з високості — то летять лелеки в гості. Сіли-впали край дороги довгоносі, довгоногі. |
Лелека — великий чорно-білий перелітний птах із довгим прямим дзьобом і довгими ногами. |
|
Віршована мова, художні засоби (епітети, переносне значення). |
Проза, терміни. |
2� Ознаки лелеки згадуються в обох текстах: довгий дзьоб (довгоносі), довгі ноги (довгоногі), чорно-білий, перелітний (летять в гості).
3� Позначили відмінкові закінчення прикметників
|
дзьобом (яким?) довг[им]; дзьоб (який?) довг[ий]; дзьоба (якого?) довг[ого]; у дзьобі (якому?) довг[ому]. |
ногами (якими?) довг[ими]; ноги (які?) довг[і]; ніг (яких?) довг[их]; ногам (яким?) довг[им]. |
4� Прикметник завжди стоїть у тому числі, що й зв'язаний з ним іменник (дзьобом довгим, ногами довгими).
Вправа 217
Од весняного вітру, нанесла пухнастого снігу, зі старшою сестрою, брали знесилених буслів.
2� У сполученнях іменників із прикметниками позначили закінчення та число прикметників: земля чорн[а]-чорн[а] (одн.); вітру веснян[ого] (одн.); заметіль раптов[а] (одн.); снігу пухнаст[ого] (одн.); сестрою старш[ою] (одн.); буслів знесилен[их] (мн.).
3� Побудували звукову модель
заметіль [— ● | — ● | = ●́ =] звуковий розбір слова [з а м е т' і л']
Вправа 218 Визначили число прикметників
За тиждень (які?) пухнасті (мн.) сніги розтали. Настала пора прощатися з (якими?) прилітними (мн.) птахами.
Не забули бусли (якого?) давнього (одн.) звичаю — довго кружляли над селом. Віталися з (якою?) рідною (одн.) землею, з (якими?) добрими (одн.) людьми.
3� Слова із префіксами: розтали, настала.
Визначаємо префікс: розтали (бо талі), настала (бо стала).
Вправа 219
2� Написали, ким працює тато та яку роботу виконує вдома…
3� До іменників дібрали прикметники
Татусю (одн., ч. р.) дорогий, синочка (одн., ч. р.) малого, траву (одн., ж. р.) зелену.
Визначаємо рід іменника: (він, мій) татусь (ч. р.); (він, мій) синочок (ч. р.); (вона, моя) трава (ж. р.).
4� Слова, у яких є склади із м'якими приголосними звуками:
татусю [т а т у с' у], йдеш [й д е ш], я [й а].
Вправа 220
Татусь, тато, батько, батечко.
2� У тата широка і дужа рука, живицею пахне долоня шорстка.
Перевірка ненаголошеного звуку [и]: широ́ка (бо вшир), живи́цею (бо жив).
Вправа 221
3� Придивились до рук свого татуся та написали, які вони…
|
Число |
Однина |
Множина |
||
|
Рід |
чоловічий |
жіночий |
середній |
|
|
Закінчення |
[ий], [ій] |
[а], [я] |
[е], [є] |
[і] |
|
Приклади |
веснян[ий] ліс осінн[ій] гай |
веснян[а] квітка осінн[я] діброва |
веснян[е] поле осінн[є] озеро |
веснян[і] ліси веснян[і] квітки веснян[і] поля |
Вправа 222
І варіант. Бистра річка, рибний ставок, дзвінке джерельце.
ІІ варіант. Великий город, золота нива, безмежне поле.
2� Виділили закінчення прикметників
|
Однина |
Множина |
|
бистр[а] річка рибн[ий] ставок дзвінк[е] джерельце велик[ий] город золот[а] нива безмежн[е] поле |
бистр[і] річки рибн[і] ставки дзвінк[і] джерельця велик[і] городи золот[і] ниви безмежн[і] поля |
Вправа 223
2� Прикметники змальовують настрій: радісна, весела, смутний, задумливий, заплакані.
3� Радість має блакитний колір, а смуток – сірий колір.
4� Чому Зої журавлі здалися блакитними, а Дмитрикові – сірими? Дали письмову відповідь на запитання.
Зої журавлі здалися блакитними, бо вона мала радісний настрій. Дівчинка жила в люблячій родині, їй снилось ясне сонечко.
Дмитрикові птахи були сірими, бо хлопчикові було сумно. Увечері сварилися батьки хлопчика, йому довго не спалося.
Вправа 224 Підкреслили іменники і зв'язані з ними прикметники, у прикметниках виділили закінчення, визначили їх рід і число
І варіант.
Зоя вийшла сьогодні з дому радісн[а] (ж. р., одн.), весел[а] (ж. р., одн.). Вчора увечері тато й мама довго сиділи біля її ліжка, розповідали казки. А коли їй захотілося спати, поцілували й сказали:
— Хай присниться тобі ясн[е] (с. р., одн.) сонечко. Зої й снилося ясн[е] (с. р., одн.) сонечко.
ІІ варіант.
А її однокласник Дмитрик вийшов із дому смутн[ий] (ч. р., одн.) та задумлив[ий] (ч. р., одн.). Учора ввечері тато й мама сварилися. Мама плакала. Дмитрикові довго не спалося. Коли він заснув, побачив уві сні заплакані матусин[і] (мн.) очі.
В однині можемо визначити рід іменника і зв’язаного прикметника: (моя, вона, ж. р.) Зоя радісна, весела; (моє, воно, с. р.) сонечко ясне; (мій, він, ч. р.) Дмитрик смутний, задумливий.
Вправа 225 Аналіз вірша «Хіба чекати плати за добро?»…
Тема: ліричний роздум про добро.
Головна думка: «Добро твориться просто — ні за так».
Мета: заклик робити добро іншим.
3� Дібрали спільнокореневі прикметники та позначили корінь
Добро — добрий, добренький, добресенький, предобрий.
Хмарка — хмарний, захмарний, безхмарний.
Трудиться — трудовий, трудящий, натруджений.
Вправа 226
Трудиться, трудяща, працьовита.
2,3 � Підкреслили слова в переносному значенні, визначили рід і число іменника та зв'язаного з ним прикметника
Сміх — це сонце: він проганяє зиму з людського (с. р., одн.) обличчя (с. р., одн.).
В однині можемо визначити рід іменника і зв’язаного прикметника: (моє, воно, с. р.) обличчя людське.
Вправа 227 Знайшли іменники і зв'язані з ними прикметники, поставили питання від іменника до прикметника й визначили рід та число
Зашуміло пшеничне поле тугими колосками. Пробіжить по них пустотливий вітер, хвилю зробить. Ще нижче нахилить повний колос голівку до рідної землі. Проходять люди мимо. Посміхаються.
На лісовій галявині ростуть молоденькі берізки. Розпустили до землі зелені коси. Усміхаються ясному сонцю, добрим людям. Радіє серце лісника.
2� І варіант — у першому абзаці:
Пшеничне <—яка?— поле — одн., с. р.
Тугими <—якими?— колосками — мн.
Пустотливий <—який?— вітер — одн., ч. р.
Повний <—який?— колос — одн., ч. р.
Рідної <—якої?— землі — одн., ж. р.
ІІ варіант — у другому абзаці.
Лісовій <—якій?— галявині — одн., ж. р.
Молоденькі <—які?— берізки — мн.
Зелені <—які?— коси — мн.
Ясному <—якому?— сонцю — одн., с. р.
Добрим <—яким?— людям — мн.
В однині можемо визначити рід іменника і зв’язаного прикметника: (моє, воно, с. р.) поле пшеничне; (мій, він, ч. р.) вітер пустотливий; (мій, він, м. р.) колос повний; (моя, вона, ж. р.) земля рідна; (моя, вона, ж. р.) галявина лісова; (моє, воно, с. р.) сонце ясне.
Вправа 228 «Добре слово» Василя Сухомлинського…
2� Чудесний подарунок бабусі: сердечне щире побажання, щоб онучка одужала.
3� Дібрали прикметники-антоніми:
маленька — велика, нещасної — щасливої, ясне — тьмяне, величезна — крихітна, доброму — поганому.
Вправа 229 Підкреслили прикметники й визначили їх рід та число
|
Маленька (ж. р., одн.) Оля тяжко захворіла і почала танути на очах. До нещасної (ж. р., одн.) матері почали приходити гості. Кожен приносив щось смачне (с. р., одн.): липовий (ч. р., одн.) мед, свіжі (мн.) ягоди, горіхи. Але нічого не допомагало. |
|
Раптом відчинилися двері і в хату ввійшла прабабуся Олі — столітня (ж. р., одн.) Надія. Підійшла до ліжка, сказала: — Принесла я тобі один-єдиний (ч. р., одн.) подарунок — сердечне (с. р., одн.) бажання. Єдине (с. р., одн.) бажання залишилося в мене у серці, щоб ти, моя квіточко, видужала, знову раділа, як ясне (с. р., одн.) сонечко. |
|
Така величезна (ж. р., одн.) сила любові була в цьому доброму (с. р., одн.) слові, що маленьке (с. р., одн.) Олине (с. р., одн.) серденько забилося частіше, щічки порожевіли, а в очках засяяла радість... |