...

ВПРАВА 120. Словники.  Іменник.   Число іменників.

2. Литаври — ударний музичний інструмент, що має форму півкулі, отвір якої затягнений шкірою; різновид барабана.

Цимбали — старовинний музичний інструмент, що складається з дерев'яного корпусу трапецоїдальної форми і металевих струн, на яких грають, ударяючи молоточками або паличками.

Тулумбас –  старовинний ударний музичний інструмент, що мав форму мідної чаші (казана), обтягнутої з відкритого боку шкірою, по якій б'ють калаталом. 

Дуда – дудка, волинка (народний духовий музичний інструмент, що складається з міха і вставлених у нього двох-трьох трубок).

3. Литаври, цимбали.

 

ВПРАВА 121. 

Види народних пісень: думи, колискові, коломийки, веснянки, колядки, щедрівки.

 

ВПРАВА 122. Словники.   Слова з переносним значенням.  Іменник.   Відмінки іменника

1. Скрипка – Смичковий чотирьохструнний музичний інструмент, найвищий за регістром.

Домра – Казахський народний щипковий музичний інструмент, що мав дерев'яний корпус з довгою шийкою та двома струнами. 

Сопілка – Український народний духовий музичний інструмент із дерева або очерету, що має форму порожнистої трубки з отворами.

Скрипка, домра, сопілка.

2 Скрипка (Н. в.) грає, серце (Н. в.) крає (в переносному значенні).

 

ВПРАВА 123. Текст.  Іменник.  Відмінки іменника.

Колись, було, сяде бандурист (хто?, Н. в., підмет) край битого шляху, вдарить по струнах. Слухає бандуриста (кого?, Р. в.) притихла громада. Голос у бандуриста (кого?, Р. в.) лине чисто, ясно, натхненно.

2. Значення і питання родового та знахідного відмінків іменників — назв істот. 

Родовий відмінок

Знахідний відмінок

кого? (немає)

кого? (бачу)

відсутність чогось або прина­лежність до когось чи чогось

предмет (особу), на яку спрямована дія

розпізнається підстановкою іменника ж. р. на -а (банду­ристка, бандуристки)

розпізнається підстанов­кою іменника ж. р. на -а (бандуристка, бандуристку)

Голос (у кого?) у бандуриста (у бандуристки) дзвенить урочисто, ясно, натхненно.

Слухає (кого?) славного бандуриста (бандурист­ку) притихла громада.

 

ВПРАВА 124. 

Колись давно-давно в Україні жила собі дівчина. Звали її Кобза. Не красою славилась, не рукоділлям. А був у дівчини дивний дар. Уміла почути, про що шепочуть трави, чого стогне земля, який біль ховають у собі прадавні могили.

  Привели якось дівчину до турецького султана. Дійшли до нього розповіді про дивовижні пісні, що на подвиги надихають. Наказав вірно йому служити. Для війська його співати. Знала Кобза про чудодійну силу своєї пісні, тому не згодилась: «Не можу забути мою країну». Та тільки підніс ворог над нею меч, як дівчина зникла. Її чарівний голос полетів у рідний край. 

    Майстри зі золотими руками почули той дивний звук і зробили музичний інструмент. Кобзою він дотепер зоветься. А голос підхопили співці, яких народ кобзарями назвав. Для нащадків через віки славлять рідний край їхні кобзарські пісні.

 

ВПРАВА 125. Речення.  Словосполучення.  Іменник.   Відмінки іменника.

1.  Колись давно-давно в Україні жила собі дівчина. Звали її Кобза. Не красою славилась, не рукоділлям. А був у дівчини дивний дар. Уміла почути, про що шепочуть трави, чого стогне земля, який біль ховають у собі прадавні могили.

    Привели якось дівчину до турецького султана. Дійшли до нього розповіді про дивовижні пісні, що на подвиги надихають. Наказав вірно йому служити. Для війська його співати. Але з дівочих вуст не злинув жоден звук.

     Тоді в люті султан наказав замучити Кобзу. Лиш доторкнувся меч ката до дівчини, як вона зникла. А на землю впав чудесний інструмент. 

2. Але з дівочих вуст не злинув жоден звук. 

Звук (що зробив?) не злинув, не злинув (що?) звук; вуст (яких?) дівочих; звук (який?) жоден; не злинув (звідки?) з вуст.

Але з дівочих вуст (з чого?, Р. в.) не злинув жоден звук (що?, Н. в., підмет).

 

ВПРАВА 126. Текст. Іменник.  Відмінки іменника.   Головні члени речення.

1. Заголовок: «Грошові одиниці», «Про що говорять гроші?», «Гроші та країни»

2. Кетцаль — грошова одиниця Гватемали.

Гватемалець, беручи в руки кетцаль, пам'ятає: для людини головне не гроші, а свобода. 

3. Міркуйте так: щоб визначити відмінок іменника, встановлюємо зв'язок слів у реченні. Спочатку визначаємо головні члени речення, а тоді ставимо питання від підмета і присудка до залежних слів та співвідносимо ці питання з питаннями відмінків. Іменник у називному відмінку в реченні найчастіше виступає підметом.

Значення та питання називного і знахідного відмінків. 

Називний відмінок

Знахідний відмінок

що? (назва неістот)

що? (назва неістот)

Означає предмет, що вико­нує дію

Означає предмет, на який скерована дія

(Що?) Кетцаль (Н. в.) — гро­шова одиниця.

Бере в руки (що?) кетцаль (З. в.).

 

ВПРАВА 127. Спільнокореневі слова.   Апостроф.  Слова синоніми, антоніми.

1. Пам'ять, пам'ятний (спільнокореневі слова), м'ята.

2. Знати й уміти — за плечима не носити.

3. Синоніми: свобода, воля, незалежність. Антонім: свобода – неволя, залежність.

 

ВПРАВА 128. Іменник.   Рід іменника.   Відмінки іменника.   Головні члени речення.

1. Гривня (ж. р., Н. в., що?, підмет) з'явилася за часів Київської Русі. Це був злиток — срібний, іноді золотий. За одну гривню (ж. р., З. в., що?) можна було купити одного вола.

Гривні знову з'явилися за часів відродження (с. р., Р. в., чого?) української державності в 1919-1920 роках. Тепер — це наші українські гроші.

 

ВПРАВА 129. Речення.   Головні члени речення.   Іменник.   Відмінки іменника.

1. Українська державність (що?, Н.в., підмет) відродилася в 1919-1920 роках. Український народ (що?, Н.в., підмет)  виборов свою державність (що?, З.в.) у 1919-1920 роках.

2. Козак не зрадить свій народ.

 

ВПРАВА 130. Будова слова. 

2. Криниця, казка, мудрість_, волелюбність_.

 

ВПРАВА 131. Слова синоніми.   Іменник.   Відмінки іменника.

1. Слова-синоніми: безсмертя, вічність.

2. Які щасливі очі (що?, Н.в.)  у казок (у чого?, Р.в.)!

 

ВПРАВА 132. Іменник.   Відмінки іменника.

3. Несхитні витязі виборювали волю рідній землі (чому?, Д.в.). Несхитні витязі подолали ворогів на рідній землі (де?, на чому?, М.в.).

Як розрізняють давальний та місцевий відмінки.

Давальний відмінок

Місцевий відмінок

кому? чому? (даю)

на кому? на чому?

означає особу або предмет, на користь яких відбуваєть­ся дія

має значення місце дії

рідко вживається з приймен­никами

завжди вживається з при­йменником

Несхитні витязі виборювали волю рідній (чому?) землі.

Несхитні витязі подолали ворогів (де? на чому?) на рідній землі.

 

ВПРАВА 133. Текст.

               КАЗКА, ЩО СТАЛА ДІЙСНІСТЮ.

1. Зачин. З дитинства відомі нам перекази про билинного богатиря Іллю Муромця, який служив у київського князя Володимира. 

Основна частина. Під Черніговом існувала навіть могила, де, за легендою, був похований славетний герой. І от у 1992 році українські археологи провели розкопки на цьому місці. 

Кінцівка. І несподівано для себе знайшли кістяк, який міг належати тільки надзвичайно могутній людині, і поруч — зброю велетенських розмірів (Сергій Гановський).

2. Під Черніговом існувала навіть могила, де, за легендою, був похований славетний герой. І от у 1992 році українські археологи провели розкопки на цьому місці. 

І от у 1992 році українські археологи (Н.в.) провели розкопки (з.в.) на цьому місці (М.в.). Археологи (що зробили?) провели, провели (хто?) археологи; археологи (які?) українські; провели (що?) розкопки; провели (коли?) у 1992 році; провели (де?) на місці; на місці (якому) цьому.

 

...